Ухвала суду № 56985144, 07.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/20349/15-к

Номер провадження 11-сс/775/137/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративне правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Ковалюмнус Е.Л.,

суддів Гаврилової М.В., Смірнової В.В.,

при секретарі Гуляєві М.В.,

за участю:

прокурора Серафимова О.М.,

захисників ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2016 року про продовження строку тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не одруженого, дітей не має, не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні № 12014040530000605 від 07 липня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2016 року задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону Серафимова О.М. про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 до 9 квітня 2016 року включно.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у цьому кримінальному правопорушенні, характер кримінального правопорушення, данні про особу підозрюваного, якій раніше не судимий, вік підозрюваного, стан його здоров'я, відсутність стійких соціальних зв'язків, а саме, що підозрюваний не одружений, не має на утриманні дітей, не працює, підозрюється у скоєнні корисливого особливо тяжкого злочину, переховувався від суду та слідства. Також суддя врахував в якості ризиків, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою ту обставину, що він, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зазначена ухвала слідчого судді оскаржена в апеляційному порядку захисником ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, який просить ухвалу слідчого судді змінити, скасувати продовження терміну запобіжного заходу з визначенням йому застави в розмірі 100 мінімальних заробітних плат. На його думку, слідчим суддею в ухвалі не зазначені факти, що підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вважає, що в діях підозрюваного не має складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, на це, на його думку, вказують свідчення потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 при одночасному допиті з підозрюваним ОСОБА_2 від 01.02.2016 року, а тому відсутні підстави для продовження строку тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника ОСОБА_1 та підозрюваного ОСОБА_2,, які підтримали доводи апеляційної скарги захисника, прокурора Серафимова О.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 177 КПК України, - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, мають місце та підтверджуються достатньою сукупністю даних.

Розглядаючи клопотання про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суддя відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та її особисті обставини життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що існують ризики переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та перешкоджання встановленню істини в кримінальному правопорушенні, про що зазначив у своїй ухвалі.. Як вбачається з вивчених матеріалів, місцем проживання ОСОБА_2 на теперішній час зазначено м. Київ, колегія суддів погоджується з тим, що відсутні стійки соціальні зв'язки, а саме відсутність постійного місця проживання, сім'ї, неповнолітніх дітей, а бо інших утриманців. Крім того, слідчий суддя взяв до уваги дані про особу ОСОБА_2, врахував вік та стан його здоров'я.

З огляду на матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 дійшов правильного висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи тяжкість злочину у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_2, характер та спосіб його вчинення, данні про особу підозрюваного, відсутність сталих соціальних зв'язків апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що жоден інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора.

Колегія суддів погоджується, що на теперішній час не встановлено, що ризики, визначені в оскаржуваній ухвалі,зменшились.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності підстав та ризиків для застосування виняткового запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, це є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Як встановлено колегією суддів, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. При цьому, слідчий суддя суду першої інстанції в повній мірі перевірив надані слідчим дані та прийшов до обґрунтованого висновку про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частина 3 статті 183 КПК України зобов'язує слідчого суддю, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначати розмір застави, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у якій йдеться про наявність права суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства або погрозою його застосування, злочину, який спричинив загибель людини та щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Згідно ст. 182 ч. 4 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен повною мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ст. 182 ч.5 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, до якого відноситься кримінальне правопорушення, передбачене ст. 187 ч.3 КК України, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати, а у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у вказаних межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста мінімальних розмірів заробітної плати відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, даних про його особу слідчим суддею правильно і вмотивовано визначено розмір застави у 1000 мінімальних заробітних плат, більший ніж у межах зазначених у ст. 182 ч. 5 КПК України, оскільки такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційної скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

На думку колегії суддів, саме ст. 183 КПК України передбачає, що розмір застави визначається при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому у законі не йдеться, що під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою може вирішуватись питання щодо розміру застави.

При апеляційному розгляді будь-яких суттєвих порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, тому колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та справедливою, відсутні підстави для її скасуванню, тому в задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 404, 405, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2016 року у кримінальному провадженні № 12014040530000605, якою підозрюваному ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою до 09 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: