Рішення № 56984723, 29.03.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/59/16-ц

Провадження № 2/266/227/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого - судді Дзюба М.В.,

з участю:

секретаря Петрухіной Т.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_3" до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 12.01. 2008 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ "ПУМБ", та відповідачем ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 5963980, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 31300,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,50 % річних. Відповідно до умов договору, відповідач зобовязався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені кредитним договором. На забезпечення виконання зобовязань, 27.03.2009 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 7517196, за яким відповідачка ОСОБА_2 зобовязалась відповідати перед банком за виконання ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором. Відповідачі не виконали умови договору, у зв'язку з чим станом на 28.12.2015 року утворилась заборгованість у загальній сумі 13840,24 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту 12767,66 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 1072,58 доларів США. Оскільки в добровільному порядку відповідачі суму заборгованості не сплачують, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом порушених прав.

Представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні доводи, викладені у позовній заяві підтримала, наполягала на задоволенні позову. В обґрунтування позиції позивача щодо солідарного стягнення суми заборгованості за кредитним договором посилалась на те, що банком шестимісячний строк пред"явлення вимоги не пропущений, оскільки після останнього повного платежу в квітні 2015 року банком спрямовано вимогу як до боржника, так і до поручителя, а тому вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про існуючу заборгованість за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України, заяву пророзгляд справи за його відсутності не надав та про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання надала заперечення проти позову, в яких посилалась на те, що вона є клієнтом банку з 2006 року, про наявну заборгованість за кредитним договором їй повідомлено не було. При цьому в той час, коли банк начеб-то повідомляв її про заборгованість по кредитному договору, вона перебувала за межами міста, що підтверджується документально, та жодних листів від банку, ані з повідомленням про заборгованість, ані з вимогою про відшкодування, не отримувала. Також зазначила, що з 2013 року шлюб зі ОСОБА_4 розірвано, вона не мешкає у буд. № 16 по туп. Крановому в м. Маріуполі, вони не спілкуються між собою, аліменти на дітей він не сплачує, а тому про існування заборгованості за кредитним договором їй стало відомо в січні 2016 року, після отримання копії позовної заяви та додатків до позову безспосередньо в суді. Крім того зазначила, що після укладення кредитного договору вона особисто, після продажу спадкового майна, внесла грошові кошти у розмірі 12000,00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитом, а тому вважає, що свою частку за будинок вона внесла у повній мірі. Також зазначила, що на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, на даний час вона не працює, а тому не має змоги сплачувати грошові кошти за кредитним договором, а тим більше за будинок, яким користується ОСОБА_4 Просила в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з неї заборгованості відмовити та стягнути всю суму заборгованості з відповідача ОСОБА_4.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 грудня 2008 року між ЗАТ "Перший Український ОСОБА_3 банк", правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ "ПУМБ", та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 5963980, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 31300,00 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,50% річних. (а.с.10-14)

Відповідачем ОСОБА_2 не заперечувалось отримання грошових коштів у розмірі 31300,00 доларів США відповідно до умов кредитного договору.

Також, 27.03.2009 року між ЗАТ "Перший Український ОСОБА_3 банк", правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 7517196, за яким ОСОБА_2 зобовязалась відповідати перед банком за виконання ОСОБА_4 зобовязань по кредитному договору. (а.с.53-56)

З розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається що відповідач ОСОБА_4 належним чином та у встановлені договором строки не виконав умови договору, у зв'язку з чим станом на 28.12.2015 року утворилась заборгованість за кредитом в загальнійсумі 13840,24 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту 12767,66 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 1072,58 доларів США. (а.с.7-8)

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1.ст. 1046 ЦК Українизадоговором позики одна сторона (позикодавець) передає увласність другій стороні (позичальникові) грошові коштиабоінші речі,визначеніродовими ознаками,а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сумупозики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання відпозичальникапроцентів від суми позики,якщо інше не встановлено договором або законом.Розміріпорядокодержанняпроцентіввстановлюються договором. Якщо договоромне встановлений розмір процентів,їхрозмір визначається на рівні облікової ставки Національногобанку України.

Щодо частини позовних вимог про стягнення суми заборгованості в солідарному порядку з поручителя ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1статті 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно достатті 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Крім того, ст. 6 договору поруки № 7517196 від 27.03.2009 року визначено, що порука припиняється з припиненням зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України.

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівко на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчить про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_4 взяв на себе зобовязання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 12 січня 2028 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановити й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно з частиною третьої статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Так, позивач використав передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України право на односторонню зміну умов кредитного договору, оскільки боржником ОСОБА_4 порушено графік погашення платежів, що призвело до виникнення заборгованості, та надіслав 21.10.2015 року вимогу від 08.10.2015 року про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом в строк 60 днів з моменту отримання такої вимоги.

В той самий час, лист від 12 жовтня 2015 року за вих. № 717 містить вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 1098,31 доларів США в строк не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання цієї вимоги, який надіслано ОСОБА_2 за адресою м. Маріуполь, туп. Крановий, буд. 16, 21.10.2015 року, що підтверджено чеком УДППЗ "Укрпошта". Тобто поручителю надіслано повідомлення про існуючу заборгованість у розмірі 1098,31 доларів США, а не про зміну умов кредитного договору із достроковим його поверненням, як зазначав представник позивача у своїх поясненнях. (а.с.50-51,52)

При цьому, суду не надано поштового повідомлення про фактичне отримання поручителем ОСОБА_2 такої вимоги, тобто за умовами кредитного договору та самої вимоги поручитель має виконати зобовязання у строк не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання вимоги, що також підтверджено витягом з сайту УДППЗ "Укрпошта", згідно якого лист за № 0407027246934 надійшов до поштового відділення 87510 29.10. 2015 року, а направлений за зворотною адресою у звязку із закінченням встановленого терміну зберігання 28.11. 2015 року.

Разом із тим, суд не приймає до уваги надану відповідачем ОСОБА_2 відповідь на запит від 14.03. 2016 року за № 02, що вона в період часу з 04 жовтня 2015 року по 08 жовтня 2015 року, та з 18 жовтня 2015 року по 20 жовтня 2015 року була зареєстрована в готелі "ЛаМа" в м. Київ, на підтвердження перебування в м. Києві та не можливості отримання листа.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четвертастатті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертоїстатті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертоїстатті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертоїстатті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертоїстатті 559 ЦК Українисловосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертоїстатті559 ЦК Українислід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другоюстатті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року.

За таких обставин, обраховуючи шестимісячний строк із дня погашення чергового платежу, то такий строк пропущений банком, оскільки останній платіж відповідно до розрахунку, наданого позивачем за черговим щомісячним платежем по графіку на 02 травня 2015 року платіж надійшов 25 травня 2015 року у неповному розмірі, аніж визначено графіком, в той же самий час на думку позивача, повний платіж відповідно до графіку надійшов у квітні 2015 року, а відтак заявлені вимоги про солідарну відповідальність за кредитним договором не мають правового обґрунтування, оскільки порука вважається припиненою.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 оскільки банком пропущений шестимісячний строк предявлення вимоги до боржника, який сплив 02 грудня 2015 року, оскільки "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти предявлення саме позовної вимоги, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя та такий строк повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

В той самий час, з детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5963980 від 12.01. 2008 року вбачається, що під час перебування цивільної справи на розгляді в суді, боржником був проведений черговий платіж 18.01. 2016 року, тобто відповідач ОСОБА_4 продовжив виконання взятих на себе зобовязань, однак суд не приймає даний черговий платіж для обрахування шестимісячного строку предявлення вимоги до поручителя, оскільки на момент внесення даного платежу порука вже припинена, а крім того самим позивачем не уточнювались вимоги щодо зменшення або збільшення стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи порушення відповідачем ОСОБА_4 умов договору кредиту та взятих на себе зобов'язань, суд приходить до висновку про необхідність стягнення зі ОСОБА_4 заборгованості за кредитом у загальному розмірі 13840,24 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд приходить до висновку, відповідно до ст. 88 ЦПК України про стягнення судового збору з відповідача у розмірі 4942,51 гривень, а також підлягає стягненню документально підтверджені витрати повязані із публікацією тексту оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" у розмірі 630,00 гривень на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,59,69,88,197,212-215 ЦПК України, ст. 509, 549,551,554,611,624,1046,1048,1050,1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_3" до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_3" (ЄДРПОУ 14282829), заборгованість за кредитним договором № 5963980 від 12.01. 2008 року у розмірі 13840 (тринадцять тисяч вісімсот сорок) доларів США 24 цента.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_3" (ЄДРПОУ 14282829) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4942 (чотири тисячі девятсот сорок дві) гривні 51 копійка та витрати, повязані із публікацією тексту оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" у розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дзюба М. В.