Рішення № 56982681, 29.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12682/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарях - Іовій О.О., Лесик Ю.С., Сидоренку П.М., Бабченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором № 139/П/14/2008-840 від 29 квітня 2008 року в сумі 13 658,40 доларів США та 121 645,10 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 139/П/14/2008-840. Згідно п. 1.1. кредитного договору позичав надав відповідачу ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 9554,46 доларів США. Згідно п.п. 1.1.3.1. кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,30% річних. Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.3. кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов'язалася щомісячно до 18 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 224,09 долари США. Відповідно до п.п. 3.2.1., 3.2.2. кредитного договору відповідач ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за належне виконання відповідачем ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору. Відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує. Позивачем були направлені вимоги відповідачу ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_4 з пропозицією виконати взяті на себе, як позичальника та поручителя, зобов'язання за неналежне виконання своїх обов'язків за кредитним договором. Проте відповідачі не виконали пропозицію позивача. Станом на 15 червня 2015 року за відповідачем ОСОБА_3 наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 19 434,85 долари США, в тому числі: непогашений кредит - 7 944,00 доларів США; несплачені відсотки - 5 714,40 доларів США; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань (відповідно до п. 5.1. кредитного договору - 4 821,00 доларів США; штраф за порушення умов договору (відповідно до п. 5.2. кредитного договору) - 955,45 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 15 червня 2015 року становить 409 275,09 гривень, в тому числі: непогашений кредит - 167 291,34 гривень; несплачені відсотки - 120 338,65 гривень; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань (відповідно до п. 5.1. кредитного договору - 101 524,53 гривень; штраф за порушення умов договору (відповідно до п. 5.2. кредитного договору) - 20 120,57 гривень. Загальна сума заборгованості, за кредитом виданим у доларах США, становить: 13 658,40 доларів США та 121 645,10 гривень.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що позичальником порушуються умови договору, оскільки останній платіж за кредитним договором було здійснено 21 лютого 2011 року. Зазначив, що автомобіль, який виступав предметом застави за договором, був переданий працівнику банку поручителем за кредитним договором ОСОБА_4 07 серпня 2012 року, а в подальшому банком передано на зберігання на стоянку ПП «Нива-В.Ш.» для подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Після цього доля спірного автомобіля банку не відома, банк не вживав заходів ля реалізації автомобіля. Під час розгляду даної справи банку стало відомо, що на стоянку ПП «Нива-В.Ш.» був здійснений напад та деяк майно знищено. В той же час, банк не звертався до правоохоронних органів з метою встановлення місцезнаходження заставного майна.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 12 жовтня 2015 року проти позову заперечувала, в подальшому в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечувала, з підстав викладених у письмових запереченнях, письмових поясненнях. Також просила суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у запереченні проти позову, долученого до матеріалів справи. Пояснив суду, що він керував автомобілем, який був предметом застави за договором. Представник банку приїхав до нього та забрав автомобіль на майданчик. Подальша доля автомобіля йому не відома.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у запереченні, просив відмовити у задоволенні позову. Також просив суд застосувати положення ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра Банк») та ОСОБА_3 (позичальником), ОСОБА_4 (поручителем) було укладено договір «Автопакет» № 139/П/14/2008-840, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 9554 долари США 46 центів в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.1.2., 1.1.4. Розділу 1 договору, ціль кредиту: на придбання автотранспортного засобу. Банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 18 квітня 2013 року.

Згідно п.п. 1.1.3.1. п. 1.1.3. Розділу 1 договору, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,30% відсотків річних. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п. 1.2.1. Розділу 1 договору, банк відкриває позичальнику на забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 571 долар США 36 центів в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2. п. 2.2. Розділу 2 договору, позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.1.3.1. цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_3 у порядку передбаченому п. 2.2.3. цього договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 224 долари США 09 центів. Позичальник повертає кошти, отримані в рамках кредитної лінії, та сплачує банку передбачені п. 1.2.3.1. цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок № НОМЕР_3, у порядку передбаченому п. 2.2.3. цього договору, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якої складає в доларах США: з 29 квітня 2008 року по 28 квітня 2009 року розмір мінімального необхідного платежу складає 52,84.

Згідно п. 2.2.3. Розділу 2 договору, позичальник вносить чергові мінімальні платежі по кредиту/кредитній лінії, визначені у п.п. 2.2.1, 2.2.2.цього договору, щомісячно до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 18 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 20 число потворного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 21 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Якщо 18-е число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті.

За приписом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. Розділу 3 договору, в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту/кредитної лінії, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник передає в заставу предмет застави, який належить заставодавцю на праві приватної власності.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Як вбачається з умов договору «Автопакет», предметом застави виступає автомобіль марки ЗАЗ, модель TF 699 P, рік випуску - 2008, синього кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 17 квітня 2008 року, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 виданого тим же УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 17 квітня 2008 року.

Відповідно до п. п. 3.1.5. п. 3.1. Розділу 3 договору, при порушенні позичальником умов цього договору щодо строків виконання зобов'язання у банку виникає право на задоволення вимог, забезпечених заставою, за рахунок предмета застави.

Крім того, відповідно до п.п. 3.2.1. - 3.2.3. п. 3.2. договору, згідно з цим договором поручитель ОСОБА_4 безвідзивно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право банка вимагати виконання зобов'язань, вказаних у цьому договорі, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1.припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2.зміна умов зобов'язання;

3.сплата неустойки;

4.відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, наданого стороною позивача, заборгованість позичальника ОСОБА_3 за договором «Автопакет» № 139/П/14/2008-840 від 29 квітня 2008 року станом на 15 червня 2015 року становить 19 434,85 долари США, в тому числі: непогашений кредит - 7 944,00 доларів США; несплачені відсотки - 5 714,40 доларів США; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань (відповідно до п. 5.1. кредитного договору - 4 821,00 доларів США; штраф за порушення умов договору (відповідно до п. 5.2. кредитного договору) - 955,45 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 15 червня 2015 року становить 409 275,09 гривень, в тому числі: непогашений кредит - 167 291,34 гривень; несплачені відсотки - 120 338,65 гривень; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань (відповідно до п. 5.1. кредитного договору - 101 524,53 гривень; штраф за порушення умов договору (відповідно до п. 5.2. кредитного договору) - 20 120,57 гривень. Загальна сума заборгованості, за кредитом виданим у доларах США, становить: 13 658,40 доларів США та 121 645,10 гривень.

В той же час судом встановлено, не заперечувалося стороною позивача в судовому засіданні, що 07 серпня 2012 року поручителем за договором ОСОБА_4, що безпосередньо здійснював керуванням предметом застави, було передано до ПАТ КБ «Надра» заставний автомобіль марки ЗАЗ, модель TF 699 P, рік випуску - 2008, синього кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 17 квітня 2008 року, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 17 квітня 2008 року. Вказані обставини підтверджуються актом приймання-передачі автомобіля від 07 серпня 2012 року, складеного головним юрисконсультом Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу ЦО ПАТ «КБ «Надра» - Северін Д.В. та представником торгівельної організації «НИВА-В.Ш.» за довіреністю Кащенко О.В.

Відповідно до листа-повідомлення ПАТ КБ «Надра» від 19 червня 2012 року, поручитель за кредитним договором, ОСОБА_4, попередив представників банка про місце знаходження заставного майна. Щоб попередити подальше пошкодження та знищення авто, ОСОБА_4, як поручитель за кредитом, та представник банку Северін Д.В. зафіксували в Акті приймання-передачі заставного майна передачу заставного авто банку на відповідальне зберігання. Також, повідомлено, що на сьогоднішній день, банк знайшов покупця, шляхом розміщення оголошень на спеціалізованих сайтах, який має намір придбати авто (а.с.73).

Таким чином, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за договором з боку позичальника, поручителем було здійснено передачу заставного майна на користь позивача, при цьому факт передачі транспортного засобу, яким забезпечувалось виконання зобов`язань за кредитним договором, стороною позивача не оспорюється.

В той же час, стороною позивача суду не було надано належних відомостей про місцеперебування заставного майна на момент розгляду справи, відомостей про проведення оцінки вартості вказаного майна, доказів реалізації заставного майна в рахунок погашення заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За нормою частин 1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо

інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого

напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором

застави.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин, суд критично відноситься до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки останній здійснений без врахування передачі банку заставного майна, яким забезпечувалось виконання кредитного договору, та відповідно визначена сума заборгованості за кредитним договором без урахуванням вартості переданого в рахунок погашення боргу заставного майна, у зв`язку з чим останній не є належним та допустимим доказом, який підтверджує реальну суму заборгованості відповідача за кредитним договором.

За відсутності належних та допустимих доказів наявної, дійсної заборгованості за кредитним договором, підстав для стягнення заборгованості, яка визначена позивачем без урахування вищенаведених обставин, у суду відсутні, та відповідно позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 139/П/14/2008-840 від 29 квітня 2008 року в сумі 13 658,40 доларів США та 121 645,10 гривень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно п. 1.1.4. Розділу 1 договору, банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 18 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Вказані правові позиції взаємоузгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, у справі № 6-154цс15 від 30 вересня 2015 року, 6-48цс15 від 22 квітня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2012 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу про виконання зобов'язання позичальника, в якій повідомив про наявну заборгованість за договором станом на 06 червня 2012 року у розмірі 11 950,11 доларів США (еквівалент у гривнях згідно офіційного курсу НБУ станом на 06 червня 2012 року становить 95 511,23 гривень) та запропоновано протягом семи банківських днів з дати надіслання банком цього повідомлення погасити заборгованість в повному обсязі (а.с.91).

Відповідно до п. 4.2.5. Розділу 4 договору, банк має право: вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту/кредитної лінії, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.

Таким чином, з викладеного вбачається, що направивши позичальнику досудову вимогу про виконання зобов'язання, позивач тим самим визначив, що строк виконання зобов'язань за договором настав та запропонував протягом семи банківських днів здійснити погашення заборгованості за договором, тобто в строк до 22 червня 2012 року, при цьому звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості лише 23 червня 2015 року, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності для звернення за захистом своїх прав та інтересів.

Частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

З огляду на те, що суд прийшов до ґрунтовного висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, підстави для стягнення кредитної заборгованості з поручителя відсутні.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснено в 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2012 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу про виконання зобов'язання позичальника, тим самим визначив, що строк виконання зобов'язань за договором настав та запропонував протягом семи банківських днів здійснити погашення заборгованості за договором, тобто в строк до 22 червня 2012 року. При цьому з позовом до поручителя про стягнення заборгованості позивач звернувся лише 23 червня 2015 року, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 559 К України свідчить про припинення поруки ОСОБА_4

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності,, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра Банк», то з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 251, 252, 255, 256, 257, 261, 526, 530, 546, 553, 572, 576, 610, 611, 612, 629, 631, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 14, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: