Ухвала суду № 56977271, 06.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/21518/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Тимошенка Костянтина Володимировича, третя особа Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративними позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про: визнання протиправною бездіяльності щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язання Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду; зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представники - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та третя особа Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" до судового засідання не з'явилися, що не заважає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на користь ОСОБА_3 (вкладник) та ПАТ "Міський комерційний банк" (банк) укладено договір акційного строкового банківського вкладу №2630/02/184758 "Валютна симфонія" (з виплатою відсотків щомісячно) від 23.05.2014, за умовами якого банк приймає від вкладника грошові кошти на строковий депозитний рахунок (а.с.10-14).

Згідно з меморіальним ордером від 23.05.2014 №2242 на депозитний рахунок позивача перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 євро (а.с.15).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №187 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ "Міський комерційний банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20.03.2015 року №64 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016.

Положеннями укладеного договору №2630/02/184758 від 23.05.2014 передбачено, що вкладником вважається особа, що відкриває депозитний рахунок на користь третьої особи до моменту першого звернення у Банк Особи, на користь якої відкрито депозитний рахунок. Вкладником вважається Особа, на користь якої відкрито депозитний рахунок (ст.1 Договору).

Позивач неодноразово зверталась до Фонду та Уповноваженої особи із заявами про включення її до переліку вкладників для виплати гарантованої суми відшкодування за договором вкладу. Проте, за результатами розгляду звернень позивача Фонд повідомив про відсутність позивача у переліку вкладників, який був переданий Уповноваженою особою до Фонду; доказів надання відповіді Уповноваженою особою в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відтак, з урахуванням вказаних умов договору, та викладених обставин справи позивач вважається вкладником в розумінні Закону №4452-VI.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, наслідком, яких є порушення права на отримання гарантованої суми банківського вкладу, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Згідно з ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Приписами ч.2 ст.26 Закону №4452-VI встановлено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон №4452-VI гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у межах гарантованої суми відшкодування. Водночас, відмовлено у відшкодуванні коштів за вкладом може бути лише за наявності підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону №4452-VI.

Відтак, враховуючи обставини справи та вимоги закону, позивач є особою, яка набула право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.27 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4 - 6 ч.4 ст.26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Відтак, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Водночас, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Як видно з матеріалів справи, позивач не включалася Уповноваженою особою ФГВФО до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Міський комерційний банк", всупереч тому, що законодавчих підстав для не включення позивача до переліку вкладників не наведено, як не надано будь-яких доказів, які б вказували на існування таких підстав у межах спору.

Стосовно доводів апелянта щодо того, що постановою Правління НБУ №309/БТ від 23.05.2014 ПАТ «Міський Комерційний банк» віднесено до категорії проблемних та встановлено ряд обмежень, в т.ч. і заборона на залучення коштів на рахунки фізичних осіб, а ОСОБА_6 23.05.2014 поклав на рахунок 10 000, 00 Євро на користь позивачки, суд зазначає таке.

В контексті приписів ст.75 Закону №4452-VI, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Порядок розкриття банківської таємниці визначається ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III, у відповідності до якої інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Літерна позначка «БТ» відображає саме категорію рішень, що становлять банківську таємницю, а відтак позивач не міг знати вказані відомості про віднесення банку до категорії проблемних.

Стосовно факту встановлення заборони на залучення коштів на рахунки фізичних осіб постановою Правління НБУ №309/БТ від 23.05.2014, то суд вказує, що таке обмеження було застосовано безпосередньо до банку, а відтак, позивач не може нести відповідальність за порушення обмежень встановлених Національним банком України, допущених з вини фінансової установи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є вкладником банку в розумінні Закону №4452-VI та укладеного договору, його дії було вчинено з дотримання вимог закону, а тому позбавлення останнього права на відшкодування коштів за вкладом суперечитиме положенням чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів вважає, що бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО суперечить вимогам Закону №4452-VI, а вимоги позивача про визнання такої протиправною є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов'язання включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є правомірними та спрямовані на захист порушених прав та інтересів ОСОБА_3, з огляду на те, що зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача є безумовною підставою для включення позивача до Загального реєстру вкладників.

Вказана правова позиція щодо необхідності включення особи до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною, зокрема в ухвалах від 21.11.2013 №К/800/33412/13, від 21.11.2013 К/800/33416/13, від 22.05.2014 №№К/800/16622/14, К/800/15485/14, від 09.06.2015 №К/800/16057/15, від 06.10.2015 №К/800/20942/15, від 03.11.2015 №К/800/25636/15.

Будь-яких інших належних доказів чи доводів на спростування позиції суду першої інстанції апелянтом при апеляційному розгляді справи не надано, як не наведено належного обґрунтування правової позиції відповідачів з посиланням на положення закону. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Апелянт на виконання вказаних вимог ч.1 ст.71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх вимог, та належним чином не обґрунтував їх.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 03.12.2015, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.