Ухвала суду № 56977268, 07.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4360/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наіль» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Наіль» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає необґрунтованими висновка акту перевірки, яким помилково встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а прийняте на підставі даного акту перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним. Позивач стверджує, що придбав товар та отримав послуги у вказаних контрагентів правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів фіктивними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, товарно-транспортними накладними, податковими і видатковими накладними, отримані товари та послуги були використані в господарській діяльності позивача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.03.2015 року № 0000442204.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченко Сергій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наіль» зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 01.09.2009 року в якості юридичної особи.

Відповідно до свідоцтва №100243615 серії НБ №257524 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 08.09.2009 року (т.1, а.с.35).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Наіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування, сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алегробуд» за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року, з ТОВ «Відекс» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та по взаємовідносинах з ТОВ «Сімер Ленд» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 18.02.2015 року № 236/22-4/36382661, за змістом якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Наіль» п. 198.2, 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Наіль» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128136,00 грн., в тому числі по періодах: за липень 2014 року - 43584,00 грн., за серпень 2014 року - 51543,00 грн., за вересень 2014 року - 33009,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення на акт перевірки № 18 від 23.02.2016 року до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (т. 4, а.с. 105-118).

За результатами розгляду даних заперечень Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом № 1154/10/10-31-22-01 від 04.03.2015 року залишила висновок акту перевірки без змін (т. 4, а.с. 99-104).

Висновки акту перевірки від 18.02.2015 року № 236/22-4/36382661 покладені Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000442204 від 06.03.2015 року, яким ТОВ «Наіль» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 192204,00 грн., в тому числі за основним платежем 128136,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64068,00 грн. (т. 1, а.с. 85).

Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач звернувся зі скаргою від 16.03.2015 року на податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 0000442204 від 06.03.2015 року до Головного управління ДФС у Київській області (т. 4, а.с. 79-94).

Рішенням про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Київській області № 1427/10/10-36-10-01-04 від 18.05.2015 року податкове повідомлення рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 0000442204 від 06.03.2015 року залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 4, а.с. 70-77).

Позивачем подано повторну скаргу № 64 від 02.06.2015 року на податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 0000442204 від 06.03.2015 року та на рішення ГУ ДФС у Київській області № 1427/10/10-36-10-01-04 від 18.05.2015 року до Державної фіскальної служби України (т. 4, а.с. 53-67), за результатами розгляду якої рішенням ДФС України № 14985/6/99-99-10-01-01-25 від 17.07.2015 року податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 0000442204 від 06.03.2015 року та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу без задоволення (т. 4, а.с. 47-52).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Наіль» мало господарські відносини з контрагентами ТОВ «Компанія «Алегробуд», ТОВ «Відекс» та ТОВ «Сімер Ленд».

Зокрема, позивач (замовник) мав господарські відносини липні 2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Відекс» (виконавець).

Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відекс» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 21 від 21.07.2014 року (т.1, а.с.87-88).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору з замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт.

Згідно з п. 2.1 даного договору вартість надання послуг залежить від вантажопідйомності автотранспорту, розмір якої має договірний характер.

Загальна вартість наданих послуг визначається актом виконаних робіт, згідно наданої послуги (п. 2.2 Договору № 21 від 21.07.2014 року).

Відповідно до п. 5.1 даного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов'язань.

Крім того, між ТОВ «Наіль» (замовник) та ТОВ «Відекс» укладено договір про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування №18 від 14.07.2014 року (т.1, а.с.92-94).

Відповідно до п.1.1 даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Замовник надає вантаж до перевезення, виконує організацію завантаження/ вивантаження (п. 2.1 Договору № 18 віл 14.07.2014 року).

Відповідно до пункту 2.2. Договору №18 від 14.07.2014 року виконавець приймає на себе зобов'язання з перевезення вантажу, залучаючи для виконання своїх обов'язків транспортні засоби третіх осіб, придатні для перевезення заявленого вантажу.

Згідно з пунктом 2.4 Договору №18 від 14.07.2014 року замовник повинен надати виконавцю документи та іншу інформацію про властивості вантажу (маса, об'єм), умови його перевезення, письмово або усно.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року (п. 6.1 Договору № 18 від 14.07.2014 року).

Позивачем 30.07.2014 року було проведено попередню оплату на користь ТОВ «Відекс» у сумі 60000,00 грн. згідно платіжного доручення № 2869 від 30.07.2014 року (т. 4, а.с. 36), з яких 40000,00 грн. згідно договору № 18 та 20000,00 грн. згідно договору № 21.

За фактом настання першої з подій, а саме: отримання передоплати ТОВ «Відекс» були виписані наступні податкові накладні, а саме: № 463 від 30.07.2014 року на загальну суму 40000,00 грн., в тому числі ПДВ 6666,67 грн. (т. 1, а.с. 96) та № 464 від 30.07.2014 року на загальну суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн. (т. 1, а.с. 91).

31.07.2014 року позивачем була здійснена передоплата згідно договорів № 18 та № 21 на суму 20000,00 грн. згідно платіжного доручення № 2872 від 31.07.2014 року (т. 4, а.с. 37), з яких 15000,00 грн. згідно договору № 18 та 5000,00 грн. згідно договору № 21.

За фактом наставання першої з подій, а саме отримання передоплати ТОВ «Відекс» були виписані наступні податкові накладні №515 від 31.07.2014 року на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн. (т. 1, а.с. 97) та №516 від 31.07.2014 року на загальну суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ 833,33 грн. (т. 1, а.с. 90).

На виконання вимог договорів № 18 та №21 ТОВ «Відекс» було надано послуги з вантажно-розвантажувальних робіт, що підтверджується актом прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0322 від 31.07.2014 року на загальну суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ 833,33 грн. (т.1, а.с.89) та послуги з транспортного експедирування за маршрутом м. Костопіль - м. Дніпропетровськ, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0323 від 31.07.2014 року на загальну суму 11500,00 грн., в тому числі ПДВ 1916,67 грн. (а.с. 95).

Також станом на кінець перевіряємого періоду у позивача була наявна дебіторська заборгованість у розмірі 63500,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Відекс».

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Відекс» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року (т. 3, а.с. 41-44).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 13333,33 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2014 року, про що свідчать додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди та реєстри отриманих податкових накладних, долучені до матеріалів справи.

На підтвердження факту отримання послуг від ТОВ «Відекс» позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні № 1407311 від 31.07.2014 року та № 1409011 від 01.09.2014 року (т. 1, а.с. 98, 104).

Отримані від ТОВ «Відекс» послуги були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку № 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку № 631 за липень 2014 року (т. 3, а.с. 191).

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Алегробуд» (постачальник) було укладено договір поставки № 19 від 16.07.2014 року (т. 2, а.с. 1-3).

Відповідно до пункту 1 даного договору постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити склобій безбарвний, склобій змішаний, за якістю згідно ТУ У 85-02126811-09-2000, названий у подальшому Товар, на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 19 ціна на товар визначається за згодою сторін і вказується у видаткових накладних.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок покупця. Також можлива поставка товару за рахунок постачальника (пункт 2.1 Договору № 19).

Згідно з пунктом 7.1 Договору № 19 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року включно, а в частині здійснення розрахунків та стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язання по даному договору, що було вчинено в період дії даного Договору - до моменту повного виконання сторонами свої зобов'язань та вирішення спірних витань.

На виконання вимог договору № 19 від 14.07.2014 року ТОВ «Компанія «Алегробуд» було поставлено товар на загальну суму 623992,05 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Отриманий товар позивачем був оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями № 2911 від 31.07.2014 року на суму 100000,00 грн., № 2921 від 26.08.2014 року на суму 43815,89 грн., № 2928 від 28.08.2014 року на суму 60000,00 грн., № 2944 від 04.09.2014 року на суму 20531,52 грн., № 2984 від 25.09.2014 року на суму 30000,00 грн. (т. 2, а.с. 38-41, 43).

Крім того, 31.08.2014 року між ТОВ «Наіль» та ТОВ «Компанія «Алегробуд» було здійснено взаємозалік вимог на загальну суму 287568,48 грн., що підтверджується протоколом про припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування від 31.08.2014 року (т. 2, а.с. 100).

Судом першої інстанції було встанолено, що на кінець періоду, що перевірявся сума заборгованості позивача перед ТОВ «Компанія «Алегробуд» складає 76755,16 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 623992,05 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 103998,72 грн., позивач отримав від ТОВ «Компанія «Алегробуд» відповідні податкові накладні.

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Компанія «Алегробуд» підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за липень - вересень 2014 року (т. 2, а.с. 110-113, 115-118, 120-122).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 103998,72 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за період липень-вересень 2014 року, про що свідчать додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди (т. 2, а.с. 130-131, 139-140, 147-148).

На підтвердження доставки товару позивачем була надані до суду товарно-транспортні накладні та накладі на доставку товару.

Товари, отримані позивачем від ТОВ «Компанія «Алегробуд» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку № 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку № 631 за 3 квартали 2014 року (т. 3, а.с. 181-190).

Крім того, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сімер Ленд», а саме між позивачем (замовник) та ТОВ «Сімер Ленд» (виконавець) укладено договір транспортного-експедиційного обслуговування № 26/08-14 від 26.08.2014 року (т. 1, а.с. 99-101).

Відповідно до п. 1.1 даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 26/08-14 виконавець приймає на себе зобов'язання з перевезення вантажу, залучаючи для виконання своїх обов'язків транспортні засоби третіх осіб, придатні для перевезення заявленого вантажу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року (п. 5.1 Договору № 26/08-14).

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Сімер Ленд» було укладено договір про надання послуг №01/09-14 від 01.09.2014 року (т.1, а.с.131-132).

Відповідно до п.1.1 даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт.

Згідно з пунктом 2.2 загальна вартість наданих послуг визнається актом виконаних робіт, згідно наданої послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов'язань (п. 5.1 Договору № 01/09-14).

На виконання вимог договору № 26/08-14 були ТОВ «Сімер Ленд» були надані послуги з транспортного експедирування, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 45825,00 грн. (т. 1, а.с.102- 129).

На підтвердження факту надання послуг транспортного експедирування позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.104, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 130А).

Отримані послуги за договором №2 6/08-14 позивачем були оплачені частково, що підтверджується платіжним дорученням № 2979 від 23.09.2014 року на суму 31225,00 грн. (т.4, а.с.42).

На виконання вимог договору № 01/09-14 ТОВ «Сімер Ленд» були надані послуги з вантажно-розвантажувальних робіт, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 14000,00грн. (т.1, а.с. 133-139).

За фактом настання першої з подій (отримання послуг замовником) та на підтвердження розрахунків на загальну суму 59825,00 грн. і сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 11637,48 грн., грн., позивач отримав від ТОВ «Сімер Ленд» відповідні податкові накладні.

Отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ «Сімер Ленд» (окрім податкової накладної № 294 від 23.09.2014 року) підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року (т. 3, а.с. 70-71).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 10804,15 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту вересень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т. 3, а.с. 66-67).

Крім того, сума ПДВ у розмірі 833,33 грн. згідно податкової накладної № 294 від 23.09.2014 року не була включена позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2014 року, і отримання вказаної накладної не відображено у реєстрі виданих та отриманих накладних саме за вересень 2014 року.

Отримані послуги від ТОВ «Сімер Ленд» були оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку № 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку № 631 за вересень 2014 року (т. 3, а.с. 192-195).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Відекс», ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Сімер Ленд» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Також судом першої інстанції встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс», непідтвердження їх первинними документами, а по взаємовідносинах з ТОВ «Сімер Ленд» на підставі того, що ТОВ «Сімер Ленд» не задекларовано податкове зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «Наіль» та відповідно не сплачено ПДВ до бюджету на загальну суму 10804,17 грн..

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Правова позиція по даному питанню викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, у даній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про відсутність господарських операцій та завищення податкового кредиту був зроблений на підставі акту перевірки щодо неможливості проведення перевірки контрагента позивача ТОВ «Відекс», акту перевірки про проведення ТОВ «Компанія «Алегробуд» по взаємовідносинах з ТОВ «Редфорд», висновку про дефектність первинних документів бухгалтерського обліку (товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Алегробуд») та податкової звітності контрагента позивача ТОВ «Сімер Ленд».

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Отже, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що придбаний у ТОВ «Компанія «Алегробуд» товар та отримані послуги від ТОВ «Сімер Ленд» та ТОВ «Відекс» позивачем були використані у господарській діяльності позивача, а саме: для подальшого продажу отриманого товару контрагентам-покупцям ТОВ «ВТК «Рисан», ПрАТ «Рокитнянський скляний завод», а отримані послуги були використані для доставки/поставки товарів від контрагентів та їх розвантаження/завантаження.

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «Компанія «Алегробуд», ТОВ «Відекс» та ТОВ «Сімер Ленд», судом першої інстанції було встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ №543991 та довідки органів статистики АБ № 476102 від 17.09.2012 року основним видом економічної діяльності позивача є: 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 46.44 оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами чищення, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту тощо (т.3, а.с.27-30).

Отже, ТОВ «Наіль» у господарських відносинах з власними контрагентами є посередником, а саме: позивач на виконання зобов'язань перед власними контрагентами-покупцями здійснює закупівлю товарів в інших контрагентів-постачальників, а в подальшому придбані товари поставляються іншим контрагентам, без зберігання на власних складах чи перероблення даної продукції, а тому у позивача відсутні складські приміщення та виробничі потужності, а штат позивача складає 5 осіб.

Враховуючи таку специфіку здійснення своєї господарської діяльності позивача з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями позивачем здійснюється специфічне оформлення товарно-транспортних накладних, зокрема, вантажовідправником зазначається в останніх ТОВ «Наіль», а не контрагент-постачальник, а вантажоотримувачем зазначається контрагент-покупець, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на дефектність товарно-транспортних накладних позивача, наданих на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Наіль», оскільки вантажовідправником значиться ТОВ «Наіль», а не ТОВ «Алегробуд» є безпідставним.

На підтвердження факту використання товарів, отриманих від ТОВ «Компанія «Алегробуд» для його реалізації в подальшому контрагентам ТОВ «ВТК «Рисан», ПрАТ «Рокитнівський скляний завод», ТОВ «Тотал», ТОВ «Нікром Трейд Груп» позивачем до матеріалів справи додано копії договорів, додаткових угод, укладених з контрагентами, зокрема:

- договір № 740 від 03.02.2014 року, укладений між ТОВ «Наіль» (постачальник) та ТОВ «Рокитнівський скляний завод» (покупець) (т.3, а.с.73-76) та додаткові угоди до даного договору №1 від 05.03.2014 року, № 2 від 21.07.2014 року, № 9 від 01.08.2014 року (т.3, а.с.77-88);

- договір № 09 від 24.03.2014 року, укладений між ПрАТ «ВТК «Рисан» (покупець) та ТОВ «Наіль» (постачальник) (т. 3, а.с. 81-83) та додаткові угоди до даного договору № 1 від 30.05.2014 року, № 2 від 16.07.2014 року (т.3, а.с.84-86).

На підтвердження факту виконання зобов'язань за вказаними договорами позивачем надано до суду видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні (т. 3, а.с. 98-163, 167-168).

Крім того, отримані товари були реалізовані іншим контрагентам позивача, зокрема, ТОВ «Тотал», ТОВ «Нікром Трейд Груп», ТОВ «Тотал», з яким позивач не укладав окремих письмових договорів, однак в підтвердження здійснення операцій надав до суду копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей та товарно-транспортні накладні (т. 3, а.с. 164-166, 169-180).

Крім того, необхідною умовою в даній справі є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Також колегія суддів бере до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Компанія «Алегроюуд», ТОВ «Відекс» та ТОВ «Сімер Ленд», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало, в підтвердження чого позивачем надано до суду витяги з Реєстру платників податку на додану вартість, довідки органів статистики (т.3, а.с.87-97) та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.164-175). на контрагентів ТОВ «Сімер Ленд», ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс»

Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Крім того, отримання відповідачем актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, в яких викладені висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Таким чином, в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів чи листів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає правльним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ «Сімер Ленд», ТОВ «Компанія «Алегробуд» та ТОВ «Відекс», їх реальність безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому підстави для висновків про завищення позивачем податкового кредиту в період , що перевірявся на загальну суму 743930,00 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 145180,00 грн., відсутні.

З урахуванням цього податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.03.2015 року № 0000442204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначені вище обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Щодо вирішення питання про судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір з 01.09.2015 року справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Дана позовна заява містить вимоги майнового характеру.

Відповідно до правил Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті в даній справі становить 3171,37 грн. (1,5% ціни позову ( 192204,00 грн) = 2883,06 грн.*110%).

Враховуючи те, що ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення в даній справі, колегія суддів вважає наявними підстави для його стягнення з відповідача у вказаному вище розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2016 року - без змін.

Стягнути з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (адреса: 08200, вул. Шевченка, 2а, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 38733873) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3171,37 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 07.04.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.