Ухвала суду № 56976968, 06.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року справа №812/1589/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Шишова О.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі № 812/1589/15 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.11.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, який неодноразово було уточнено, мотивуючи свої вимоги тим, що Указом Президента України від 07.11.2013 року № 620/2013 її призначено на посаду судді Кіровського міського суду Луганської області строком на п'ять років. 26.11.2013 року наказом голови Кіровського міського суду Луганської області № 59 її прийнято до штату вказаного суду на посаду судді. Указом Президента України від 14.02.2015 року № 81/2015 її переведено на посаду судді Марківського районного суду Луганської області. Наказом в.о голови Марківського районного суду Луганської області від 06.03.2015 року № 11 її зараховано до штату вказаного суду та п. 2 цього наказу їй було встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу при стажі роботи 1 рік 3 місяці 10 днів.

З травня 2015 року по грудень 2015 року відповідач не нараховує та не виплачує позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" . Вважає такі дії відповідача протиправними, а тому просила суд визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області щодо не нарахування та виплати судді Марківського районного суду Луганської області Шкирі Вірі Миколаївні щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 %. З урахуванням індексації, з травня 2015 року по грудень 2015 року включно; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, з урахуванням індексації, з травня 2015 року по грудень 2015 року включно.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі № 812/1589/15 уточнені позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити судді Марківського районного суду Луганської області Шкирі Вірі Миколаївні щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, з урахуванням індексації, з травня 2015 року по грудень 2015 року включно.

Постанову допущено до негайного виконання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та зазначає, що, Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» було затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої судді, стаж роботи яких складає менше трьох років з 28.03.2015 року набрання чинності Закону № 192-VIII не мають права на отримання щомісячної доплати за вислугу років.

Крім того, апелянт зазначив, що негайне виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року може призвести до неправомірних стягнень коштів з Державного бюджету України, які в подальшому неможливо буде повернути.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено.

Указом Президента України від 07.11.2013 року № 620/2013 "Про призначення суддів" ОСОБА_2 призначено на посаду судді Кіровського міського суду Луганської області строком на п'ять років (а.с. 8-10).

Наказом голови Кіровського міського суду Луганської області від 26.11.2013 року № 59 позивача прийнято до штату вказаного суду на посаду судді, встановлено доплату за вислугу років на підставі наявного стажу роботи у розмірі 15 відсотків посадового окладу, стаж на посаді державного службовця - 0 років 0 місяців 0 днів (а.с. 11).

Указом Президента України від 14.02.2015 року № 81/2015 "Про переведення суддів" ОСОБА_2 переведено у межах п'ятирічного строку на роботу на посаді судді Марківського районного суду Луганської області (а.с. 12-15).

Наказом в.о голови Марківського районного суду Луганської області від 06.03.2015 року № 11 позивача прийнято до штату вказаного суду на посаду судді, встановлено щомісячну доплату за вислугу років 15 % посадового окладу при наявності стажу роботи 1 рік 3 місяці 10 днів станом на 06.03.2015 року (а.с. 16).

Усі вище перелічені накази занесені до трудової книжки позивача (а.с. 17-18).

Згідно із розрахунковим листом за травень 2015 року розмір суддівської винагороди позивача склав 12790,22 грн., у тому числі оклад суддям - 12180,00 грн., індексація прибутку - 610,22 грн.; за червень 2015 року - 13050,41 грн., у тому числі оклад суддям - 6090,00 грн., оплата відрядження на навчання - 6526,80 грн., індексація прибутку - 433,61 грн.; за липень 2015 року - 31873,63 грн., у тому числі оклад суддям - 12180,00 грн., дод.оклад на оздор. - 12180,00 грн., індексація прибутку - 912,28 грн., відпускні - 6601,35 грн.; за серпень 2015 року - 5891,53 грн., у тому числі оклад суддям - 5481,00 грн., індексація прибутку - 410,53 грн.; за вересень 2015 року - 13746,88 грн., у тому числі оклад суддям - 13153,64 грн., оплата за дні відрядження - 593,24 грн.; за жовтень 2015 року - 13780,00 грн., у тому числі оклад суддям - 12467,62 грн., оплата за дні відрядження - 1312,38 грн.; за листопад 2015 року - 11811,43 грн., у тому числі оклад суддям - 11811,43 грн.; за грудень 2015 року - 15197,05 грн., в тому числі оклад суддям - 13180,87 грн., БЛ за рахунок підприємства - 1359,99 грн., оплата за дні відрядження - 656,19 грн. (а.с. 19, 32, 46, 65).

Таким чином, позивачу не здійснювались в травні - грудні 2015 року доплати до виплат за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу.

Оцінюючі спірні правовідносини, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини 5 статті 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI (в редакції на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків,

більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Закон України № 2453-VI викладено в новій редакції з набранням чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 29 березня 2015 року № 192-VIII (надалі Закон України №192 - VIII).

Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 133 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України №192 не містять застережень стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом України № 192.

Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону України № 192 щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв'язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Таким чином, наявність стажу роботи позивача суддею на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII менше 3-х років, не позбавляє її права отримувати щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків до набуття нею стажу роботу на посаді судді до 3-х років, оскільки зазначене є обмеженням соціальних гарантій суддів.

Крім того, наказ голови Кіровського міського суду Луганської області від 26.11.2013 року № 59, яким позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, стаж на посаді державного службовця - 0 років 0 місяців 0 днів (а.с. 11).

Частина друга статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII (до речі, обидва закони існують паралельно) передбачає доплати до посадового окладу судді: за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Суддя набуває право на доплати до посадового окладу в процесі суддівської кар'єри, а саме: за відповідний стаж роботи суддею - вислуга років; за активну участь в організації роботи суду - обрання на адміністративну посаду; особистий розвиток судді в науковій діяльності - наявність наукового ступеня; наявність роботи, що потребує доступу до державної таємниці тощо. Отже, позбавлення судді, який здійснює правосуддя, права на отримання таких доплат, відповідач фактично позбавив його матеріального забезпечення, призначеного як наслідок особливих заслуг у кар'єрі судді.

Попередня редакція Закону № 2453-VI не містила норми щодо обмеження суддів на отримання доплат до посадового окладу.

Прийняття Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII призвело до суттєвого звуження прав суддів та погіршення їх матеріального становища.

Позбавлення доплат до посадового окладу може застосовуватись у конкретно визначених випадках. Зокрема, у разі накладення дисциплінарного стягнення стосовно судді (стаття 97 Закону № 2453-VI).

Питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України. Зокрема, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення (абзац шостий підпункту 3.1 мотивувальної частини Рішення).

Також Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Так, на думку Конституційного Суду України, конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової гілки влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Основного Закону України. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013)".

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі № 812/1589/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та не може бути оскаржена в касаційному порядку і є остаточною.

Головуючий суддя Г.М.Міронова

Судді І.В. Геращенко

О.О. Шишов