Постанова № 56976877, 05.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2016 року № 826/26335/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б.,

розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілф" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2015 р.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілф" (надалі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві: від 17.07.2015 р. №0005482208 на суму 27 962 914,00 грн.; від 17.07.2015 р. №0005492208 на суму 55 242,00 грн.; від 17.07.2015 р. №0005472208 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 5 489 301,00 грн. (3 659 534,00 грн. за основним платежем та 1 829 767,00 грн. за штрафними санкціями).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

На адресу суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 р. За результатами перевірки складено акт від 03.07.2015р. за № 305/26-59-22-08/35033679 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 , п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 , п.п.138.1.1. п.138.1, п. 138.2 ст. 138 пп. 139.1.9п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, пп.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ, п. 2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, в результаті чого в періоді, що перевірявся, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 27 962 914 грн.; п. 198.3, п.198,6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.139.1.9 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ, п, 2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, в результаті чого в періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на суму 3 659 534 грн., в тому числі по періодах: за січень 2014 року у сумі 752 511 грн..; за лютий 2014 року у сумі 66 667 грн.; за квітень 2014 року у сумі 311 182 грн..; за травень 2014 року у сумі 578 639 грн.; за червень 2014 року у сумі 369 545 грн.; за липень 2014 року у сумі 276 078 грн..; за серпень 2014 року у сумі 497 823 грн.; за вересень 2014 року у сумі 426 392 грн.; за жовтень 2014 року у сумі 296 728 грн.; за листопад 2014 року у сумі 83 969 грн.; завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 55 242 грн.

На підставі Акту перевірки Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 року № 0005492208, яким зменшено суму від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 55 242 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 року № 0005482208, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 27 962 914,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 року № 0005472208, яким збільшено суму податку на додану вартість в сумі 5 489 301,00 грн., з них за основним платежем 3 659 534 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 829 767,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленням-рішенням прийнятих податковим органом, вважає їх протиправними звернувся до суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В акті перевірки Податковим органом зазначено, що за результатами господарських правовідносин Позивачем занижено дохід на загальну суму 11 152400,00 грн. в зв'язку із не включенням до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості перед контрагентом ТОВ "ФОБОС-О" (код за ЄДРПОУ 38150128), який був ліквідований.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ "Фобос-О» (виконавець), з іншої сторони, укладено ряд договорів: №ФО-КРТРЦ-02 від 10.09.2013 р. та № №ФО-КРТРЦ-03 від 11.10.2013 р. на підставі яких були виконані, передані та прийняті Позивачем субпідрядні будівельно-монтажні роботи за: актом здачі-прийняття робіт №1 від 29.11.2013) на суму 8 926 400,00 грн. та актом здачі-прийняття робіт №1 від 30.12.2013 на суму 2 226 000,00 грн.

Як встановлено, судом на заперечується сторонами, що станом на 31.12.2014 року отримані роботи Позивачем оплачені не були, в податковому обліку позивача станом на 31.12.2014 року рахувалась дебіторська заборгованість перед ТОВ «Фобос-О» на загальну суму 11 152 400,00 грн.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Фобос-О» ліквідовано судовим рішенням, господарські зобов'язання Позивача перед цим контрагентом припинилися неможливістю виконання, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ТОВ «Фобос-О», Позивач мав відобразити безнадійну заборгованість перед своїм контрагентом в сумі 11 152 400,00 грн. у складі інших доходів.

Безнадійною заборгованістю вважається заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (пп. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно аналізу наведеної норми Податкового кодексу України заборгованість можна вважати безнадійною, якщо: існує заборгованість суб'єкта господарювання, визнаного банкрутом у встановленому законом порядку або заборгованість суб'єкта господарювання, припиненого як юридичну особу, у зв'язку з його ліквідацією.

Відповідно до абз. 2 ч. 12 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 05.11.2014 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОБОС-О».

Суд звертає увагу, що Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі №908/1781/14 затверджено звіт про витрати в ліквідаційній процедурі, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОБОС-О»; припинено провадження у справі; визнано, що вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними; зобов'язано ліквідатора передати до архіву фінансово-господарську документацію банкрута.

У відповідності до частина 4 ст. 80 ГПК України, передбачає право на оскарження ухвали про припинення провадження у справі в апеляційному чи касаційному порядку. Відповідно до ст. 106 ГПК цю ухвалу може бути оскаржено окремо від рішення господарського суду.

З Єдиного державного реєстру судових рішень Податковим органом та Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури-Вакатов» і компанія» було подано апеляційні скарги на Ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі №908/1781/14

Постановою Донецького апеляційного господарського суду 12.08.2015 року Ухвалу господарського Запорізької області від 15.10.2014 року по справі № 908/1781/14 залишити без змін на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно із частиною 3 ст. 105 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 р. по справі № 908/1781/14 прийнято відмову Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури-Вакатов» і компанія» від апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі №908/1781/14 та припинити апеляційне провадження.

З вищезазначеного вбачається, що Ухвала господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. набрала законної сили 02 грудня 2014 р., оскільки судами апеляційної інстанції було розгляну апеляційні скарги сторін на рішення першої інстанції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Податковий орган заниження доходу пов'язує з тим, що позивач, у відповідності до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України був зобов'язаний збільшити дохід на суму безнадійної заборгованості. При цьому, визначаючи правову природу такої безнадійної заборгованості, податковий орган посилається на абз. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого: безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно аналізу наведеної норми Податкового кодексу України заборгованість можна вважати безнадійною, якщо: існує заборгованість суб'єкта господарювання, визнаного банкрутом у встановленому законом порядку або заборгованість суб'єкта господарювання, припиненого як юридичну особу, у зв'язку з його ліквідацією.

В той же час, як встановлено матеріалами справи, ліквідовано суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ФОБОС-О», яке не мало заборгованості перед позивачем. Навпаки, обов'язок по сплаті мав Позивач, у разі пред'явлення до оплати рахунки, які виставлені ТОВ «ФОБОС-О» в рахунок вартості наданих послуг.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність збільшення позивачем доходу на суму безнадійної заборгованості є необґрунтованими, у зв'язку з відсутністю заборгованості ТОВ «ФОБОС-О» перед Позивачем.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2015 року по справі №К/800/9223/15.

В Акті перевірки податковим органом зазначено, що в ході перевірки встановлено взаємовідносини Позивача з ТОВ «АСТОРГ ЦЕНТР» (код за СДРПОУ 39133339) які, згідно позиції контролюючого органу, не підтверджені первинними документами та щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

Судом встановлено, що Позивачем придбано у ТОВ «Асторг Центр» арматуру у кількості 60,0 тон вартістю 410 280,00 грн. (крім того ПДВ 82 056,00 грн.) в період з 01.07.2014 року по 31.07.14 року, що підтверджується складеними первинними документами: рахунок-фактура №0307/001 від 03.07.2014 р., видаткова накладна №403 від 03.07.2014 року, податкова накладна №3 від 03.07.2014 року.

Вказані документи оформлені належним чином відповідно до діючого законодавства України, перевіркою не виявлено будь-яких недоліків зазначених документів. Придбаний у ТОВ «АСТОРГ ЦЕНТР» товар був використаний Скаржником у власній господарській діяльності.

Аналізуючи вищевказані документи Суд враховує, що Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов'язковими для підтвердження формування податкового кредиту.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення тощо) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій і не дають підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та є її основним видам.

При цьому співставленням даних, зазначених у таких документах, Судом не встановлено будь-яких розбіжностей щодо обсягів, дати та вартості поставленого для позивача товару.

Крім того, факти виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатись в акті перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також не наведено відповідачем обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідач в Акті перевірки та в запереченнях на позовну заяву зазначає, що актом перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №843/3-26-50-22-08 від 01.09.2014 р., яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин Позивача з ТОВ «АСТОРГ ЦЕНТР» Судом не береться до уваги з наступних підстав.

Судом встановлено, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 року по справі № 826/15996/14, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «АСТОРГ ЦЕНТР» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в АІС "Податковий блок", та інших інформаційних базах органів доходів і зборів, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ "АСТОРГ ЦЕНТР", які були змінені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі акту від 01.09.2014р. № 843/3-26-50-22-08 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОРГ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 39133339) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період 01.07.2014 року по 31.07.2014 року". Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з АІС "Податковий блок" та інших інформаційних базах органів доходів і зборів інформацію, внесену на підставі акта від 01.09.2014р. № 843/3-26-50-22-08 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОРГ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 39133339) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період 01.07.2014 року по 31.07.2014 року".

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В Акті перевірки зроблено висновки про безпідставність віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу витрат в т.ч. адміністративних витрат ТОВ «Стілф» по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «УКР ТРАНС ГРУП», ТОВ «КРЕАТИВ ІНЖИНІРИНГ», ТОВ «ТК «МЕРЕЖЕВИЙ СТАНДАРТ», ТОВ «Український клуб нерухомості», ТОВ «ДП ТЕСТ СТАНДАРТ», Riverside O.U (Estonia), КН Energia-Konsult AS (Estonia), ТОВ «ВОЯЖ-КРИМ», ТОВ «Мегапрофіль», ТОВ «Східна Європейська паливна компанія», ДП «Тест Стандарт», ТОВ «ВОК-Крим», ТОВ «НВП «ДЗМК».

Даний висновок Податковим органом зроблено виключно на підставі висновків актів перевірки контрагентів по ланцюгу постачання у зв'язку не підтвердженням факту здійснення господарських операцій при придбанні робіт (послуг) зокрема: ТОВ «УКР ТРАНС ГРУП» по ланцюгу постачання з контрагентами ТОВ «ТБС-Інвест», ТОВ «ОБРУС», ТОВ «ПУРПУР ГРУП», ТОВ «КРОКУС ПРАЙМ», ТОВ «ВІБК»; ТОВ «КРЕАТИВ ІНЖИНІРИНГ» по ланцюгу постачання з контрагентами ТОВ «ЛЕЙТ БІЗ», ТОВ «Тенза Ліга», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Екодит», ТОВ «Білдінг Стаф», ТОВ «Аксон Актив» та інші.

Судом встановлено, що між Позивачем (Генпідрядник) з однієї сторони та ТОВ «УКР ТРАНС ГРУП», з іншої сторони укладено ряд Договір субпідряду: №ЛК/105 від 12.12.2014 р. (Субпідрядник зобов'язаний виконати роботи по демонтажу вивозу і утилізації залишків конструкцій адмінбудинку ТП-709 по вул. Дегтярівська, 7А (літ. А1)), №ЛК/84 від 20.08.2014 р. (Комплекс об'єкту загального і житлового призначення по вул. Дегтярівська 7, і 7а в Шевченківському районі м. Києва) (надалі - Договори).

Враховуючи, що дані договори є ідентичними за змістом, Суд вважає, що в даному випадку не підлягають дослідженню окремо.

В п. 1.1 - п. 1.5 та п. 6.1 Договорів зазначено наступне: «Согласно Договора Субподрядчик обязуется на условиях Договора и согласно требований действующего законодательства, в соответствии с заданием и требованиями Генподрядчика и проектной документацией, на свой риск, собственными силами, средствами, техникой и оборудованием, выполнить и сдать Генподрядчику в установленный Договором срок комплекс Работ, определенных в Приложении 2 к Договору. Условия обеспечения материалами определены в Приложении 1 к Договору. Порядок обеспечения проектной документацией определен в Приложении 1 к Договору. Технология выполнения Работ согласовывается с Генподрядчиком перед началом выполнения Работ. Субподрядчик подписанием Договора подтверждает, что он посетил Место выполнения Работ, получил от Генподрядчика всю необходимую для выполнения Работ информацию и документацию, выполнил все необходимые исследования для получения полного объёма информации относительно всех условий выполнения Работ на Объекте и готов приступить к выполнению Работ согласно Договора. Работы по Договору будут приняты Генподрядчиком после их выполнения путем подписания Сторонами и скрепления печатями Сторон следующего платежного пакета: Расчета стоимости выполненных Работ и суммы оплаты за отчетный период (образец в Приложении № 5 к Договору), справки формы № КБ-3, Акта сдачи-приемки выполненных Работ (образец в Приложении №4 к Договору). Указанный выше платежный пакет передается на рассмотрение Генподрядчику вместе с полным комплектом исполнительной документации согласно действующих нормативов к данному виду Работ. Каждый Акт сдачи-приемки выполненных Работ может быть подписан Генподрядчиком только при условии наличия полного и надлежаще оформленного комплекта исполнительной документации на соответствующие Работы.».

Між сторонами підписано Додаткові угоди: № 1 до Договору субпідряду №ЛК/105 та № 1 - 4 до Договору субпідряду №ЛК/84.

В підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду наступні документи: Додатки: №1-№5; Перелік додаткових наданих робіт; Розподіл вартості по Договору по пакетам робіт (в новій редакції): за вересень 2014 р., за жовтень 2014 р.; Акти здачі-приймання виконаних робіт: за вересень 2014 р., за жовтень 2014 р., за листопад 2014 р., за грудень 2014 р.; Розрахунки вартості виконаних робіт і вартість оплати; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати: за вересень 2014 р., за листопад 2014 р., за жовтень 2014 р., за грудень 2014 р.; Акти про витрати давальницьких матеріалів: за вересень 2014 р., за жовтень 2014 р., за листопад 2014 р., за грудень 2014 р.; Податкові накладні: від 22.12.2014 р. №6 на загальну суму з ПДВ 131019,14 грн., від 15.12.2014 р. №5 на загальну суму з ПДВ 112861,78 грн., від 28.11.2014 р. №13 на загальну суму з ПДВ 87570,25 грн., від 16.09.2014 р. №5 на загальну суму з ПДВ 336613,30 грн., від 08.09.2014 р. №2 на загальну суму з ПДВ 96223,68 грн., від 04.09.2014 р. №1 на загальну суму з ПДВ 200 000 грн., від 09.10.2014 р. №4 на загальну суму з ПДВ 214 474,84 грн., від 22.10.2014 р. №9 на загальну суму з ПДВ 155 500,22 грн., від 03.11.2014 р. №1 на загальну суму з ПДВ 92 507,54 грн., від 10.11.2014 р. №3 на загальну суму з ПДВ 290 641,98 грн., від 14.11.2014 р. №7 на загальну суму з ПДВ 50 400 грн., від 25.11.2014 р. №11 на загальну суму з ПДВ 702 61,55 грн., від 21.08.2014 р. №18 на загальну суму з ПДВ 75 000,00 грн., від 27.08.2014 р. №20 на загальну суму з ПДВ 75 000,00 грн., Судом досліджено первинну документацію, а копію залучено до матеріалів справи.

Крім того, між Позивачем (Генпідрядник), з однієї сторони, та ТОВ «ТК «Мережевий Стандарт», з іншої сторони, укладено Договір субпідряду №КР/187 від 13.02.2014 р.

В п. 1.1 - п. 1.5 та п. 6.1 Договору зазначено наступне: «Согласно Договора Субподрядчик обязуется на условиях Договора и согласно требований действующего законодательства, в соответствии с заданием и требованиями Генподрядчика и проектной документацией, на свой риск, собственными силами, средствами, техникой и оборудованием, выполнить и сдать Генподрядчику в установленный Договором срок комплекс Работ, определенных в Приложении 2 к Договору. Условия обеспечения материалами определены в Приложении 1 к Договору. Порядок обеспечения проектной документацией определен в Приложении 1 к Договору. Технология выполнения Работ согласовывается с Генподрядчиком перед началом выполнения Работ. Субподрядчик подписанием Договора подтверждает, что он посетил Место выполнения Работ, получил от Генподрядчика всю необходимую для выполнения Работ информацию и документацию, выполнил все необходимые исследования для получения полного объёма информации относительно всех условий выполнения Работ на Объекте и готов приступить к выполнению Работ согласно Договора. Работы по Договору будут приняты Генподрядчиком после их выполнения путем подписания Сторонами и скрепления печатями Сторон следующего платежного пакета: Расчета стоимости выполненных Работ и суммы оплаты за отчетный период (образец в Приложении № 5 к Договору), справки формы № КБ-3, Акта сдачи-приемки выполненных Работ (образец в Приложении №4 к Договору). Указанный выше платежный пакет передается на рассмотрение Генподрядчику вместе с полным комплектом исполнительной документации согласно действующих нормативов к данному виду Работ. Каждый Акт сдачи-приемки выполненных Работ может быть подписан Генподрядчиком только при условии наличия полного и надлежаще оформленного комплекта исполнительной документации на соответствующие Работы.».

Між сторонами було укладено додаткові угоди: №1, №2.

В підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду наступні документи: Додатки: №1-№2, № 7; Перелік додаткових наданих робіт; Розподіл вартості по Договору по пакетам робіт (в новій редакції); Акти здачі-приймання виконаних робіт; Графік виконаних робіт на об'єкті; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; банківські виписки та Податкові накладні: від 04.04.2014 р. №6 на загальну суму з ПДВ 219 389,92 грн., від 19.02.2014 р. №10 на загальну суму з ПДВ 400 000 грн., від 04.04.2014 р. №6 на загальну суму з ПДВ 219 389,92 грн., Судом досліджено первинну документацію, а копію залучено до матеріалів справи.

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та «AS KH Energia-Konsult» (Консультант), з іншої сторони, укладено Договір на надання консультаційних послуг №КХ-К від 07.02.2014 р. (надалі - Договір №КХ-К).

Пунктами 2.1 - 2.3 та п. 4.1 Договору №КХ-К, передбачено наступне: «Консультант на условиях, указанных в Договоре в связи со строительством Объекта обязуется предоставить Заказчику консультационные услуги по управлению Проектом (детальный перечень и согласованная Сторонами стоимость Услуг приведены в приложении № 1 к Договору). 3аказчик обязуется принять и оплатить надлежащим образом предоставленные Услуги Консультанта в порядке, установленном Договором. Объём предоставляемых Консультантом по Договору Услуг может бить изменен по письменному распоряжению Заказчика. В таком случае Консультант будет обязан принять к исполнению распоряжение Заказчика относительно нового объёма Услуг, а стоимость нового объёма Услуг будет согласована Сторонами дополнительно. Фактическое предоставление Услуг по Договору подтверждается подписанным Сторонами актом приема - передами.».

В підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду наступні документи: Додаток №1; Розподіл вартості наданих робіт; рахунок - фактури, Акти здачі-приймання виконаних робіт; Податкові накладні: від 01.07.2014 р. №1 на загальну суму з ПДВ 282 8519,52 грн., від 01.04.2014 р. №1 на загальну суму з ПДВ 2 639 544,00 грн., Судом досліджено первинну документацію, а копію залучено до матеріалів справи.

Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та «Riverside OU» (Консультант), з іншої сторони, укладено Договір на надання консультаційних послуг №2014-s від 01.01.2014 р. (надалі - Договір №2014-s).

Пунктами 2.1 - 2.3 та п. 4.1 Договору №2014-s, передбачено наступне: «Консультант на условиях, указанных в Договоре в связи со строительством Объекта обязуется предоставить Заказчику консультационные услуги по управлению Проектом (детальный перечень и согласованная Сторонами стоимость Услуг приведены в приложении № 1 к Договору). 3аказчик обязуется принять и оплатить надлежащим образом предоставленные Услуги Консультанта в порядке, установленном Договором. Объём предоставляемых Консультантом по Договору Услуг может бить изменен по письменному распоряжению Заказчика. В таком случае Консультант будет обязан принять к исполнению распоряжение Заказчика относительно нового объёма Услуг, а стоимость нового объёма Услуг будет согласована Сторонами дополнительно. Фактическое предоставление Услуг по Договору подтверждается подписанным Сторонами актом приема - передами.».

В підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду наступні документи: Акти здачі-приймання виконаних робіт №1; Розподіл вартості наданих робіт; Рахунки, Судом досліджено первинну документацію, а копії залучено до матеріалів справи.

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ДП ТЕСТ СТАНДАРТ» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір про надання консультаційно-юридичних послуг №10Ю6 від 30.03.2014 р. (надалі - Договір №10Ю6).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.3 Договору №10Ю6, Замовник доручає Виконавцю надавати консультаційно-юридичні послуги, а Виконавець погоджується надавати Замовнику такі послуги згідно з умовами цього Договору, а Замовник погоджується сплачувати за надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором. Під юридично-консультаційними послугами Сторони розуміють надання: необхідних та рекомендованих консультацій стосовно положень та вимог діючого законодавства України, щодо дій введення в експлуатацію об'єктів будівництва за проектом «Будівництва торгівельно-розважального комплексу на перетині вул. Червоногвардійській та вул. Червоноткацької у Деснянському районі м. Києва (II черга будівництва) за будівельною адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Червоногвардійська, 1-а (надалі - Об'єкти будівництва); консультацій із заповнення та надання бланків, форм, заяв, тощо, за встановленою законодавством формою для подальшого використання; надання комплексу послуг із підготовки, оформленню, супроводу технічної та іншої документації, та інші консультаційно-юридичні послуги, що пов'язані із введення в експлуатацію Об'єктів будівництва. Строк надання послуг: протягом 80 (вісімдесяти) днів з дня підписання сторонами даного Договору.

В підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду наступні документи: банківські виписки, Акт №ОУ-0000013 від 26.05.2014 р., Податкова накладна №2 від 26.05.2014 р. на загальну суму з ПДВ 360 000,00 грн., Судом досліджено первинну документацію, а копії залучено до матеріалів справи.

Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Український клуб нерухомості» (Виконавець), з іншої сторони укладено Договір про надання послуг від 11.08.2014 р. (надалі - Договір від 11.08.2014 р.).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.6 Договору 11.08.2014 р., за цим Договором Виконавець зобов'язується якісно та належним чином надати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги щодо дослідження ринку нерухомості та девелопменту Сполучених Штатів Америки, послуги з організації ділових зустрічей та розробки програми бізнес-подорожі Замовника з метою дослідження ринку нерухомості та девелопменту Сполучених Штатів Америки (надалі - «Послуги»), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Послуги відповідно до умов цього Договору. Виконавець надає наступні Послуги: дослідження об'єктів комерційної нерухомості Сполучених Штатів Америки, ознайомлення з практичними параметрами об'єктів комерційної нерухомості; дослідження особливостей управління та експлуатації офісної, торговельної, житлової нерухомості, багатофункціональних комплексів та ін.; організація зустрічей з інвестиційними фондами, представниками девелоперських компаній та ключовими гравцями ринку нерухомості Сполучених Штатів Америки. Детальний перелік послуг, строки їх надання та інші характеристики зазначені у Додатку № 1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Виконавець надає Послуги в строк до 31 жовтня 2014 року. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику Послуг за цим Договором складається відповідний Акт здачі-приймання наданих послуг. Після підписання Акту здачі-приймання наданих послуг він буде невід'ємною частиною цього Договору. Підписання та завірення печаткою Акту здачі-приймання наданих послуг Замовником, є підтвердженням відсутності претензій з його сторони до наданих послуг.

В підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду наступні документи: Акт надання послуг та інші, Судом досліджено первинну документацію, а копії залучено до матеріалів справи.

Крім того, між Позивачем (Генпідрядник), з однієї сторони, та контрагентами (ТОВ «Мегапрофіль» (Субпідрядник), ТОВ «Креатив-Інжинірінг» (Субпідрядник)), з іншої сторони, укладено Договори субпідряду: №КР/181 від 28.01.2014 р. (торгівельно-розважальний центр з багатоповерховим паркінгом та комплексною системою внутрішнього та зовнішнього інженерного обстеження, обладнання та мереж, внутішньомайданчикових будівель та споруд на перехресті вул.. Червоногвардійська - Червоноткацька в Деснянському районі м. Києва); №КР/168 від 16.12.2013 р. (торгівельно-розважальний центр з багатоповерховим паркінгом та комплексною системою внутрішнього та зовнішнього інженерного обстеження, обладнання та мереж, внутішньомайданчикових будівель та споруд на перехресті вул.. Червоногвардійська - Червоноткацька в Деснянському районі м. Києва).

Враховуючи, що дані договори є ідентичними за змістом, Суд вважає, що в даному випадку не підлягають дослідженню окремо.

В п. 1.1 - п. 1.5 та п. 6.1 Договори зазначено наступне: «Согласно Договора Субподрядчик обязуется на условиях Договора и согласно требований действующего законодательства, в соответствии с заданием и требованиями Генподрядчика и проектной документацией, на свой риск, собственными силами, средствами, техникой и оборудованием, выполнить и сдать Генподрядчику в установленный Договором срок комплекс Работ, определенных в Приложении 2 к Договору. Условия обеспечения материалами определены в Приложении 1 к Договору. Порядок обеспечения проектной документацией определен в Приложении 1 к Договору. Технология выполнения Работ согласовывается с Генподрядчиком перед началом выполнения Работ. Субподрядчик подписанием Договора подтверждает, что он посетил Место выполнения Работ, получил от Генподрядчика всю необходимую для выполнения Работ информацию и документацию, выполнил все необходимые исследования для получения полного объёма информации относительно всех условий выполнения Работ на Объекте и готов приступить к выполнению Работ согласно Договора. Работы по Договору будут приняты Генподрядчиком после их выполнения путем подписания Сторонами и скрепления печатями Сторон следующего платежного пакета: Расчета стоимости выполненных Работ и суммы оплаты за отчетный период (образец в Приложении № 5 к Договору), справки формы № КБ-3, Акта сдачи-приемки выполненных Работ (образец в Приложении №4 к Договору). Указанный выше платежный пакет передается на рассмотрение Генподрядчику вместе с полным комплектом исполнительной документации согласно действующих нормативов к данному виду Работ. Каждый Акт сдачи-приемки выполненных Работ может быть подписан Генподрядчиком только при условии наличия полного и надлежаще оформленного комплекта исполнительной документации на соответствующие Работы.».

Між сторонами було укладено додаткові угоди: №1, №2, №3, №4.

В підтвердження виконаних робіт Позивачем надано суду наступні документи: Додатки №1 -№6; Перелік пакетів Робіт; Розподіл вартості по Договору по пакетам робіт (в новій редакції); Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; Акти здачі-приймання виконаних робіт, Розрахунки вартості виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць, податкові накладні, Акти приймання-передачі будівельних матеріалів, акти приймання-передачі устаткування до монтажу, Судом досліджено первинну документацію, а копії залучено до матеріалів справи.

Також, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір №31/01-14 від 31.01.2014 р.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, яку досліджено судом та копії залучені до матеріалів справи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що придбання позивачем у контрагентів товарів та послуг безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

На думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентами, тому висновки акта перевірки є помилковими, а зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - протиправним.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення: від 17.07.2015 р. №0005482208, від 17.07.2015 р. №0005492208 та від 17.07.2015 р. №0005472208 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві: від 17.07.2015 р. №0005482208 на суму 27 962 914,00 грн.; від 17.07.2015 р. №0005492208 на суму 55 242,00 грн.; від 17.07.2015 р. №0005472208 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 5 489 301,00 грн. (3 659 534,00 грн. за основним платежем та 1 829 767,00 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук