Постанова № 56976724, 15.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р. Справа № 804/6018/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод», підприємство, платник, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішенняпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12 грудня 2014 року №0000214203 та №0000204203.

Представники позивача позов підтримали, просили позов задовольнити, надавши пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

В обгрунтування позовних вимог, представник позивач зазначила, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що висновки податкового органу, відображені в акті перевірки про нереальність господарських операцій між ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та його контрагентом за перевірюваний період, та як наслідок - неправомірне заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 4 035 151, 50 грн. та завищення суми податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 4 109 937, 00 грн. - є безпідставними та такими, що не підтверджено жодними доказами та спростовується наданими до суду документами, а також відображено у даних бухгалтерського обліку підприємства. Окрім того, позивач зауважує, що наявність помилок в оформленні первинних документів, не виконання контрагентом або іншими особами податкових зобовязань не може свідчити про відсутність господарської операції.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована тим, що у відповідності до отриманої податковим органом інформації щодо необхідності відпрацювання господарських взаємовідносин ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та ТОВ НВП «Укрспецмонтаж», яке в свою чергу здійснювало придбання ТМЦ у підприємств, які мають ознаки сумнівності. Окрім того, відповідач зазначає, що в ході проведеної контролюючим органом перевірки встановлено наявність недоліків в оформленні первинних документів по господарським операціям між вищезазначеними підприємствами, а також встановлено факти, які свідчать про неможливість підтвердження надання і отримання даними особами відповідних послуг. Відповідач також зауважує, що отримана в ході перевірки податкова інформація від інших податкових органів також містить підтвердження нереальності господарських операцій із врахуванням усіх обставин досліджуваних правочинів.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» (код ЄДРПОУ 14310112) - провідне підприємство в Україні з виробництва промислових вибухових речовин; утилізації твердого ракетного палива, різних видів боєприпасів, непридатних для зберігання та використання; проведення наукових досліджень у сфері розробки високоенергетичних матеріалів і виробів, технології виготовлення і утилізації вибухових матеріалів; проектування і конструювання устаткування для виробництва й утилізації вибухонебезпечних матеріалів і виробів, виробництва полімерних і композиційних матеріалів.

Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Державному космічному агентству України, зареєстровано у Виконавчому комітеті Павлоградської міської ради від 16.09.2003р. згідно із реєстраційного запису за №04052229Ю0021885 в журналі реєстраційних справ.

Позивач перебуває на податковому обліку в органах Державної фіксальної служби від 14.10.2003р. за №267р.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин підприємство перебувало на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі -СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську, податковий орган, контролюючий орган, відповідач).

У період з 13.10.2014р. по 14.11.2014р. на підставі наказу №540 від 01.10.2014р. фахівцями СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську була проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника, за підсумками якої відповідачем складено ОСОБА_6 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод» (код ЄДРПОУ 14310112) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» (код ЄДРПОУ 32448135) за період з 01.03.2012р. по 31.07.2012р.» №638/28-01-42-03-10-14310112 від 21.11.2014р. (далі-акт перевірки).

За результатами зазначеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод»:

- п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого платником занижено податок на прибуток при фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентом ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» (код ЄДРПОУ 32448135) у березні-липні 2012 року на суму 2 690 101, 00 грн. (в т.ч. по періодах: за І-й квартал 2012 року на суму 369 422, 00 грн., за ІІ-й квартал 2012 року на суму 353 826, 00 грн., за ІІІ-й квартал 2012 року на суму 1 326 498, 00 грн., за IV-й квартал 2012 року на суму 640 355, 00 грн.);

- п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту за період з 01.03.2012р. по 31.07.2012р. на суму2 739 958, 00 грн. (рядок 15.1 «Частина, що включається до складу податкового кредиту») (в т.ч. по періодах: березень 2012 року 290 131, 00 грн., квітень 2012 року 281 102, 00 грн., травень 2012 року 280 577, 00 грн., червень 2012 року- 764 122, 00 грн., липень 2012 року- 1 124 026, 00 грн.) по правочинах, щодо яких встановлено дефектність документів і відсутність реально вчинених господарських операцій.

Не погодившись із висновками податкового органу позивач разом із супровідним листом за вих. №40/1365-14 від 28.11.2014р. направив на адресу СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську зауваження на акт перевірки від 21.11.2014р., за результатами розгляду яких відповідач направив до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» лист (вих. №32838/28-01-42-03-14 від 09.12.2014р.), у якому залишив без змін висновки податкового органу, викладені в акті перевірки.

На підставі акту перевірки СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську були сформовані:

- податкове повідомлення-рішення №0000214203 від 12.12.2014р., яким збільшено суму податкового зобовязання ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» по податку на прибуток на загальну суму 4 035 151, 50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 690 101, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1 345 050, 50 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0000204203 від 12.12.2014р., яким збільшено суму податкового зобовязання ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» по податку на додану вартість на загальну суму 4 109 937, 00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 739 958, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1 369 979, 00 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до в.о. начальника Міжрегіонального головного управління ДФС України-Центрального офісу з обслуговування великих платників із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014р. № НОМЕР_1 та №0000204203 (вих. №40/1498-14 від 24.12.2014р.).

За результатами розляду даної скарги СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську прийнято рішення за вих. №3267/10/28-10-10-4-33 від 12.02.2015р., згідно з яким скарга ДП «НВО «Павлогардський хімічний завод» залишена без задоволення, а оскаржувані підприємство податкові повідомлення-рішення без змін.

Згодом, позивач зверувся із наступною скаргою на податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014р. № НОМЕР_1 та №0000204203 до Державної фіскальної служби України (вих. №40/238-15 від 24.02.2015р.).

У відповідь на зазначену скаргу підприємство отримало від Державної фіскальної служби України Рішення про результати розгляду скарги за вих. №8390/6/99-99-10-01-04-25 від 21.04.2015р., яким скаргу підприємства залишив без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скаргу без змін.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями та діями податкового органу, ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» звернулось до суду із даним позовом.

Згідно із приписами статті 75 Податкового кодексу України: контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовано статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України - документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п.п. 79.2, п.п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Докази направлення контролюючим органом наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «НВО «ПХЗ» №540 від 01.10.2014р. на адресу позивача у матеріалах справи відсутні.

У вступній частині акта перевірки зазначається, що документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» за період з 01.03.2012р. по 31.07.2012р. - проведено на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «НВО «ПХЗ» №540 від 01.10.2014р., а також п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України - документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що СДПІ з ОВПП м.Дніпропетровська внаслідок отримання податкової інформації (акти від районних державних податкових інспекцій та розбіжності в показниках згідно з АС «Податковий блок») звернулась до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» із запитом щодо надання пояснень та їх документального підтвердження в порядку ст.ст. 16, 78 Податкового кодексу України по взаємовідносинам підприємства із ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» (код ЄДРПОУ 32448135) за період березень-червень 2012 року (вих. №3120/10/23.1-14 від 02.08.2013р.).

У даному запиті контролюючий орган повідомив позивача про необхідність надання завірених копій первинних документів, зокрема: договорів та специфікацій до них, податкових накладних накладних на придбання товару (актів приймання-передачі), платіжних доручень або векселів актів взаємозаліку, товарно-транспортних накладних, а також зазначив щодо надання пояснень по досліджуваним господарським операціям.

У відповідь на вказаний запит ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» направило до податкового органу письмові пояснення щодо запитуваних відносин із ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» (вих. №40/859-13 від 28.08.2013р.) разом із копіями відповідної первинної документації в межах запиту СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську за вих. №3120/10/23.1-14 від 02.08.2013р.

Згодом контролюючий орган повторно звернувся до підприємства із запитом щодо надання пояснень та їх документального підтвердження в порядку ст.ст. 16, 78 Податкового кодексу України по взаємовідносинам підприємства із ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» (вих. №15294/10/08-02/3-12 від 18.11.2013р.) з аналогічним змістом до запиту за вих. №3120/10/23.1-14 від 02.08.2013р.

У відповідь на вказаний запит ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» направило до податкового органу письмові пояснення щодо запитуваних відносин із ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» (вих. №40/1289-13 від 12.12.2013р.) разом із копіями відповідної первинної документації.

Вищенаведене свідчить про виконання позивачем вимог податкового законодавства у вигляді надання пояснень та їх документального підтвердження на обовязковий письмовий запит контролюючого органу.

У запереченнях на позов відповідач зазначив, що у звязку з наданням платником документів та враховуючи відомості щодо оскарження перевірок по ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» в судовому порядку, а також з метою укріплення доказової бази в ході проведення комплексної документальної перевірки СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську звернулось до ДПІ у Красногвардійському районі із запитом (вих. №10514/28-01-42-03-12 від 23.04.2014р.).

Відповідь на даний запит отримано контролюючим органом під час здійснення комплексної перевірки (лист про надання інформації за вих. №1700/8/04-66-22-03 від 29.09.2014р.), у якому надано інформацію щодо проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» (контрагент позивача) з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Дейверс Інвест» за липень 2012 року, а також долучено судові рішення по адміністративній справі №804/12555/13-а.

Окрім того, відповідач отримав від Оперативного управління СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську службову записку за №580/28-01-07-14 від 01.10.2014р. щодо необхідності відпрацювання взаємовідносин ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та ТОВ НВП «Укрспецмонтаж», з огляду на те, що ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» протягом 2012 року сформувало податковий кредит по ланцюгу постачання від ТОВ НВП «Укрспецмонтаж», яке в свою чергу здійснювало придбання ТМЦ (послуг) у підприємств, що мають ознаки сумнівності (ТОВ «Главмет» та ТОВ «Дейверс Інвест»).

Так, в обгрунтування правомірності проведення контролюючим органом відповідної перевірки, відповідач зазначив, що ст. 78 Податкового кодексу України не передбачає повторне направлення запиту у разі отримання від платника відповіді на вже здійснений запит та у звязку з встановленням фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків податкового законодавства, СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську мало підстави для прийняття рішення щодо проведення позапланової невиїзної перевірки у відповідності до ст. 79 Податкового кодексу України.

Проаналізувавши вищенаведені доводи СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську, викладені у запереченнях на позов, суд дійшов висновку про наступне.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України висловлена у постанові по справі N 21-425а14 від 27.01.2015р.

Так, відповідач в обгрунтування правомірності наказу про проведення перевірки не посилається на наявність недоліків у поясненнях ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та їх документального обґрунтування, а фактично стверджує про отримання додаткової інформації, яка свідчить про можливе порушення платником податків податкового законодавства.

Водночас, твердження відповідача про те, що ст. 78 Податкового кодексу України не передбачає повторне направлення запиту у разі отримання від платника відповіді на вже здійснений запит та у звязку з встановленням фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків податкового законодавства не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідач є особою публічного права, а тому в силу приписів ст. 19 Конституції України має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).

При цьому п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України або іншими підпунктами даної норми не містить такої обставини для здійснення контролюючим органом документальної позапланової перевірки у вигляді отримання додаткової податкової інформації про факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за умови, що платником надавались пояснення та їх документальне підтвердження за попереднім запитом.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження (абз. 1 п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що проведена контролюючим органом перевірка не відноситься до перевірок, визначених наведеною нормою.

У відповідності до абз. 2 п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України - контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

На сторінці 18 акту перевірки зазначено, що під час проведення даної перевірки фахівцями СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську використано матеріали планової виїзної перевірки, а саме - ОСОБА_6 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод», код за ЄДРПОУ 14310112, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.» №248/28-01-42-03-10-14310112 від 05.05.2014р.

Отже, враховуючи, що питання дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. досліджувалось контролюючим органом при проведенні планової виїзної перевірки, за підсумками якої податковим органом складено акт №248/28-01-42-03-10-14310112 від 05.05.2014р., проведення СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську перевірки щодо дотримання підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2012р. по 31.07.2012р. суперечить приписам п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України.

Таким чином, перевірку ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» проведено відповідачем без наявності підстав, передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України для проведення такої перевірки, а предмет та період її проведення охоплювався під час попередньої перевірки платника, за результатами якої податковим органом складено акт №248/28-01-42-03-10-14310112 від 05.05.2014р.

Щодо оскаржуваних податковихповідомлень-рішень, прийнятих за результатами вказаної перевірки, судом встановлено наступне.

Господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України).

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України: підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Будь-яких зауважень щодо оформлення та змісту наданих до СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську податковиї накладних по господарським операціям ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» акт перевірки не містить.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи а адміністрації на їх проведення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІУ.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, як:

-назву документа (форми);

-дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум податку на додану вартість і податку на прибуток до складу податкового кредиту або бюджетного відшкодування необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

При цьому - будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Так, зі змісту акта перевірки вбачається, що в ході проведеної СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську перевірки господарських відносин з ТОВ НВП „Укрспецмонтаж" (код за ЄДРПОУ 32448135) відповідачем досліджувались наступні первинні та бухгалтерські документи:

- Договори з додатковими угодами та додатками «Договірна ціна": від 07.06.2012р. №567212 (додаткова угода від 10.07.2012р. №1, додаткова угода від 29.12.2012р. №2, додаток «Договірна ціна №3», додаток „Договірна ціна №2", додаток „Договірна ціна №3", додаток „Договірна ціна №4"), від 09.07.2012р. №594912, від 22.12.2012р. №5124311 (додаток ..Договірна ціна №б/н"), від 25.05.2012р. №571012 (додаток „Договірна ціна №б/н"), від 25.05.2012р. №568812 (додаток „Договірна ціна №6/н), від 07.05.2012р. №559912 (додаток «Договірна ціна №б/н»), від 20.02.2012р. №519512 (додаток „Договірна ціна №б/н"), від 21.05.2012р. №567312 (додаток „Договірна ціна №б/н") від 03.01.2012р. №01/2012-511912 (додаток „Договірна ціна №б/н"), від 21.05.2012р. №567412 додаток „Договірна ціна №б/н", від 12.01.2012р. №02/2012-512012 (додаток „Договірна ціна №б/н), від 19.06.2012р. №574712 (додаток «Договірна ціна №б/н», додаток „Договірна ціна №б/н"), від 22.12.2011р. №5123211 (додаток „Договірна ціна №б/н"), від 21.05.2012р. №567412, від 14.07.2012р. №595612 (додаток „Договірна ціна б/н"), від 11.01.2012р. №519212 (додаток „Договірна ціна б/н"), від 07.07.2012р. №595512 (додаток „Договірна ціна №б/н"), від 29.02.2012р. №524312 (додаток „Договірна ціна №1", додаток „Договірна ціна №2", додаткова угода від 10.07.2012р. №1. додаткова угода від 29.12.2012р. №2);

- локальні кошториси на виконання робіт;

- акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за період 01.03.2012р. по 31.07.2012р.;

- отримані податкові накладні, розрахунки коригування за перевірясмий період;

- журнали-ордера та оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, 634 за перевіряємий період;

- виписки банку;

- копія ліцензії, виданої ТОВ НВП „Укрспецмонтаж'" Інспецією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області на проведення господарської діяльності, лов»язаної із створенням об»єктів архітектури, від 15 вересня 2011р., серія АВ, №588334, термін дії з 14 вересня 2011р. по 14 вересня 2016р.;

- копія дозволу, виданого ТОВ НВП „Укрспецмонгаж" Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, від 22 липня 2011 року №667.11.12-45.21.1, термін дії з 22 липня 2011р. по 22 липня 2016р.

Під час проведення чинної перевірки відповідачем також використано матеріали планової виїзної перевірки «Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «НВО „Павлоградський хімічний завод», код за ЄДРПОУ 14310112, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.» (акт від 05.05.2014р. №248/28-01-42-03-10-14310112).

Так, згідно акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що господарські відносини ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» у перевіряємому періоді не мають реального характеру та здійснювалась за межами правового поля, оскільки, на думку контролюючого органу, правочини, укладені між позивачем та його контрагентом без наміру створення правових наслідків та спрямовані на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат (доходів) та податкового кредиту, у звязку з чим надані підприємством до перевірки паперові носії за формою первинних документів не можуть вважатись первинними документами для цілей податкового обліку.

Висновки СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську щодо порушення ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» норм податкового законодавства в рамках оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.12.2014р. №0000214203 та №0000204203 обгрунтовуються встановленими податковим органом в акті перевірки обставинами, зокрема:

- у договорах №567212 від 07.06.2012р., №594912 від 09.07.2012р., №571012 від 25.05.2012р., №568812 від 25.05.2012р., №01/2012-51912 від 03.01.2012р., №5191212 від 11.01.2012р., №524312 від 29.02.2012р. міститься підпункт 8.1, у якому визначено: «Підрядник виконує роботи власними та/або залученими силами, з власних матеріалів», однак в жодному з актів виконаних робіт графа «Супідрядник» не заповнена;

- в актах здачі-приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012р. №1, травень 2012р. №1, червень 2012р. №1, липень 2012р. №1 - відсутні дати підпису підрядником і замовником;

- надані підприємством до перевірки локальні кошториси на виконання робіт складені і перевірені однією особою ОСОБА_6;

- ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» під час перевірки не надано у повному обсязі додаткових документів щодо документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ НВП «Укрспецмонтаж»;

-факт виконання будівельних та ремонтних робіт ТОВ «НВП Укрспецмонтаж» та/або його контрагентами по ланцюгу господарських взаємовідносин - неможливо підтвердити, з огляду на відсутність кваліфікованого персоналу, що, на думку контролюючого органу, також свідчить про нереальність здійснення господарських операцій;

-податковим органом отримано інформацію, що ТОВ «НВП Укрспецмонтаж» (контрагент позивача) здійснювало придбання ТМЦ (послуг) у підприємств, які мають ознаки сумнівності ТОВ «Главмет» та ТОВ «Дайверс-Інвест».

Так, в акті перевірки СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську в якості обгрунтування нереальності господарських відносин ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» із ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» посилається на неналежне складання договорів між позивачем та зазначеним контрагентом, яке полягає у тому, що, враховуючи однотипність укладених між зазначеними підприємствами угод, у договорах підряду від 29.02.2012р. №524312 та від 07.06.2012р. №567212 відсутній порядковий підпункт 10.8 пункт 10 (сторінка 56 акту перевірки).

Позивач у позовній заяві пояснює відсутність такого пункту у договорах підряду технічною помилкою, яка не є суттєвою за вимогами Цивільного кодексу України,.

Відповідно до п. 1. ст. 626 Цивільного кодексу України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому у п.1 ст. 627 Цивільного кодексу Україні зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Отже, з наведених положень законодавства вбачається, що питання винесення умов договору належить до вирішення сторонами такого договору.

Крім того, наявність або відсутність певних умов договору, які не є істотними в розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України ніяким чином не може вплинути на дійсність договору, оскільки вирішення питання щодо дійсності або недійсності договору віднесено до компетенції суду.

В ході перевірки первинної документації по господарським відносинам ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» контролюючим органом встановлено, що локальні кошториси підприємства на виконання робіт складені і перевірені однією особою ОСОБА_6

Так, зі змісту наявного у матеріалах справи листа директора ТОВ НВП «Укрспецмотнаж» ОСОБА_7 (вих. №2212/1 від 22.12.2014р.) вбачається, що ОСОБА_6 займає на ТОВ НВП «Укрспецмотнаж» посаду начальника кошторисно-договірного відділу та у відповідності до посадової інструкції і наказу №1302/1 від 13.02.2012р. уповноважена складати та перевіряти всю кошторисно-договірну документацію за довоговорами підряду, укладеними із ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод».

В обгрунтування своєї позиції відповідач зауважив, що у договорах №567212 від 07.06.2012р., №594912 від 09.07.2012р., №571012 від 25.05.2012р., №568812 від 25.05.2012р., №01/2012-51912 від 03.01.2012р., №5191212 від 11.01.2012р., №524312 від 29.02.2012р. міститься підпункт 8.1, у якому визначено: «Підрядник виконує роботи власними та/або залученими силами, з власних матеріалів», однак в жодному з актів виконаних робіт графа «Супідрядник» не заповнена.

Окрім зазначеного, відповідач в ході перевірки також було виявлено недоліки в оформленні актів виконаних робіт, а саме - в актах здачі-приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012р. №1, травень 2012р. №1, червень 2012р. №1, липень 2012р. №1 - відсутні дати підпису підрядником і замовником, що, на думку контролюючого органу є доказом нереальності господарських операцій між ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та його контрагентом.

З цього приводу слід зазначити, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, в тому числі і первинних документів щодо якості товару та сертифікатів відповідності заводу-виробника, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід зауважити, що зміни майнового стану ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» відображено у бухгалтерському та податковому обліку, зокрема на рахунках:

- Дт 9100 «Загальновиробничі витрати» Кт 6345 «Розрахунки по ремонтам, розрахунки з постачальниками по операціям необоротних активів»;

- Дт 9490 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 6345 «Розрахунки по ремонтам, розрахунки з постачальниками по операціям необоротних активів»;

- Дт 9100 «Загальновиробничі витрати» Кт 6316 «Послуги, отримані від звичайних і незвичайних платників податку на прибуток, розрахунки з відчизняними постачальниками»;

- Дт 2325 «Комерційні договори, допоміжне виробництво» Кт 6318 «Послуги по договорам бюджетним, розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р., зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Слід також зауважити, що серед прав контролюючих органів, які перелічені у статті 20 Податкового кодексу України- відсутнє право визнання угод (правочинів) нікчемними або недійсними.

До компетенції контролюючих органів віднесено право на звернення до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, повязаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (ст. 20 Податкового кодексу України).

В ОСОБА_6 не наведено інформації про наявність судових рішень щодо визнання укладених правочинів недійсними як боку його учасників, так і з боку третіх осіб.

Жодних документальних доказів про неможливість роботи контрагента ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» (ТОВ НВП «Укрспецмонтаж») у перевіряємий період до суду не надано.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагент ДП НВО «Павлоградський хімічний завод», а також контрагенти ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» (ТОВ Главмет» та ТОВ «Дайверс-інвест») були зареєстровані як юридичні особи, а також як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.183 Податкового кодексу України, про що свідчить інформація в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки фахівців СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську стосовно нереальності господарських відносин позивача та ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» головним чином базуються на отриманій контролюючим органом податковій інформації щодо ТОВ «Укрспецмонтаж» (контрагент позивача) та його основних контрагентів в межах періоду перевірки - ТОВ «Главмет» та ТОВ «Дайверс-Інвест» та ін., а саме: на актах ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №5086/22-710/32448135 від 21.12.2012р., №584/22-710/32448135 від 29.12.2012р.; ДПІ у Крансогвардійському районі м.Дніпропетровська №1731/22-517/37212057 від 26.10.2012р., №343/22-02/32448135 від 27.08.2013р., №1065/22.5-08/37212057 від 17.04.2013р.; ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська №1160/225/36094109 від 11.10.2012р.

Слід зауважити, що в акті ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська за №5086/22-710/32448135 від 21.12.2012р., а також ОСОБА_6 ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська за №343/22-02/32448135 від 27.08.2013р. зазначено про відсутність розбіжностей по податковим зобовязанням ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» та ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод».

В акті перевірки відповідач також зазначає про неможливість підтвердження факту виконання будівельних та ремонтних робіт ТОВ НВП «Укрспецмонтаж» та/або його контрагентами по ланцюгу господарських взаємовідносин, з огляду на відсутність кваліфікованого персоналу, що, на думку податкового органу, ставить під сумнів факт здійснення даним суб'єктом господарювання зазначених послуг на адресу позивача.

Однак, суд не погоджується з наведеними висновками відповідача, зважаючи на те, що податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

При цьому, укладення будь-якого трудового договору не є єдиним способом залучення виконавцем фізичних осіб до процесу виконання робіт; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування податкових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів: власних або залучених здійснюється виконання робіт постачальником.

У матеріалах справи наявний лист ТОВ НВП „Укрспецмонтаж" № 0103/1 від 01.03.2012р. про надання списку робітників та техніки для виконання будівельних робіт, зі змісту якого вбачається, що на виконання умов укладених із позивачем договору даним контрагентом залучались наведені у даному листі особи та техніка.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

У відповідності до положень ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України - ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

У рішенні від 31.01.2011р у справі №21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Таким чином, СДПІ з ОВПП у м.Дніпропетровську не надано жодного доказу нереальності господарських операцій ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та ТОВ НВП «Укрспецмонтаж».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень та їх відповідність нормам діючого законодавства України.

З огляду на викладене, позов Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12 грудня 2014 року №0000214203 та №0000204203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (код ЄДРПОУ 14310112) судові витрати у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 червня 2015 року

Суддя ОСОБА_1