Постанова № 56976459, 05.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2016 року № 826/6526/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Крона-парк" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 № 0002452260, 0002442260 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Крона-парк" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17 травня 2013 року № 0002442260 та № 0002452260.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 24 квітня 2013 № 277/22-609/31564330 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" (далі - ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь") та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мармур ЛТД" (далі - ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД") за період із 01 березня по 31 липня 2012 року» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014 відмовлено в задоволенні позову ПП "Крона-Парк" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 скасовано вказану вище постанову та ухвалено нову про задоволення позову.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015 скасовано вказані вище постанови та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 03.11.2015 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Крона-парк" з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" (далі - ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь") та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мармур ЛТД" (далі - ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД") за період із 01 березня по 31 липня 2012 року, за результатом якої складено акт від 24 квітня 2013 № 277/22-609/31564330 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 444778,00 грн. та завищено на 125013,00 грн. рядок 20.1 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ".

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2014:

- №0002452260, яким позивачу зменшено на 125013,00 грн. розмір від'ємного значення з податку на додану вартість;

- №0002442260, яким позивачу збільшено на 667167,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 444778,00 грн. за основним платежем та на 222389,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» встановлено, що компанія має стан - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, місцезнаходження компанії не встановлено, загальна чисельність працюючих відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особа, основні фонди відсутні; компанія декларує обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання.

- відповідно до матеріалів кримінальної справи від 30.08.2012 №70-00539 порушеної за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, встановлено, що засновник та директор товариства ОСОБА_1 в ході допиту пояснив, що зареєстрував товариство з грошову винагороду на прохання невстановленої особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Однак порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні А відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані податковим органом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Щодо посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. В даному випадку, суд звертає увагу, що в зазначених вище актах предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит та валові витрати, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Також суд зауважує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Таким чином, вище згадані акти не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами порушення позивачем податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", було укладено договори підряду від 12 квітня 2012 року № 20, від 20 квітня 2012 року № 21, від 03 травня 2012 року № 23, від 09 травня 2012 року № 27, № 28 та № 29, від 25 травня 2012 року № 28-01, від 01 червня 2012 року № 33, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суд зауважує, що за умовами договорів підрядник (ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД") має право залучати субпідрядні організації до виконання робіт, отже наявність у товариства однієї працюючої особи не є безумовною ознакою безтоварності операцій.

На підтвердження факту реального виконання робіт за вказаними договорами позивачем надано суду копії: локальних кошторисів, договірної ціни, актів приймання виконаних будівельних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи, довідок про вартість виконаних робіт.

Крім того, між позивачем ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" укладено договори поставки від 01 квітня 2012 року № 19 та договору від 30 червня 2012 року № 31, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підтвердження факту виконання робіт за спірними договорами позивачем надано суду копії: видаткових та податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до умов договорів підряду укладених позивачем з ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" є виконання робіт по пересадці та посадці дерев, предметом договорів укладених з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" є придбавання саджанців, тобто придбані у ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" використано в ході виконання робіт за договорами укладеними з ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД".

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, підрядні роботи виконані ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" на підставі спірних договорів для забезпечення виконання позивачем договорів підряду укладених з: ТОВ «Альтіс-спецбуд», ТОВ «Інвес», Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України, Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва.

На підтвердження виконання договорів з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії актів виконаних робіт, податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент виконання робіт за спірними договорами та підписання первинних бухгалтерських документів контрагенти позивача ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" припинені не були.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що вирішується, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З огляду на встановлені судом обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0002442260 та № 0002452260 безпідставними та неправомірними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року № 0002442260 та № 0002452260 прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда