Постанова № 56976218, 04.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року 810/887/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаві" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Візаві» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просить суд скасувати рішення відповідача від 13.11.2015 року №0016141510 та №0016151510 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 9131,00 грн. та 12,82 грн. відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем оскаржувані рішення прийнято неправомірно, оскільки ним вчасно подавалась податкова звітність та сплачувались всі визначені в ній суми. У зв’язку з чим, податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Представник відповідача в наданих письмових запереченнях просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у позивача рахується заборгованість, а тому зарахування сплачених позивачем коштів відбувалось в порядку черговості виникнення боргу.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно із приписами частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Візаві» знаходиться на обліку у Бориспільській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем при проведенні перевірки позивача щодо своєчасності сплати грошового зобов’язання, оформленої Актом від 13.11.2015 №000203/10-04-15-10/32577665, виявлено порушення строків сплати узгоджених сум грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

На підставі вказаного вище Акту, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 13.11.2015 №0016141510 та №0016151510, якими на позивача накладено штраф за прострочення платежів з податку на додану вартість в сумі 9131,00 грн. та 12,82 грн., відповідно.

Позивач в адміністративному порядку оскаржив дії відповідача до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, проте скарга була залишена без задоволення. Крім того, Державна фіскальна служба України також залишила податкові повідомлення-рішення без змін, а подану скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями про накладення штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішень.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач вказує, що в нього відсутня заборгованість по сплаті узгоджених сум податку на додану вартість, що підтверджується наданими податковими деклараціями з податку на додану вартість з жовтня 2014 року по серпень 2015 року включно. Факт оплати податку на додану вартість підтверджують банківські виписки по особовому ранку позивача від 25.11.2014, 25.12.2014, 22.01.2015, 26.02.2015, 26.03.2015, 28.04.2015, 26.05.2015, 26.06.2015, 15.07.2015 та 27.07.2015.

Суд не ставить під сумнів обставину, що позивач вносив плату з податку на додану вартість, відповідно до наданих позивачем виписок по особовому рахунку.

Проте, з наданих відповідачем облікових карток судом встановлено, що у позивача з січня 2014 по жовтень 2015 наявна заборгованість по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пункт 131.2 статті 132 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Перелічені вище норми законодавства покладають обов’язок на контролюючий орган, який зараховує всі здійснені платниками платежі зі сплати податку на додану вартість, першочергово зараховувати платежі в рахунок погашення раніше виникненої заборгованості, якщо така наявна.

Як вже зазначалось, облікові картки відображають заборгованість позивача у попередніх податкових періодах, а тому, всі здійснені позивачем платежі, Бориспільська об’єднана державна податкова інспекція зараховувала в суми погашення заборгованості в порядку черговості їх виникнення.

Враховуючи викладене, відповідачем правомірно винесено рішення №0016141510 та №0016151510 від 13.11.2015 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 9131,00 грн. та 20,82 грн. відповідно.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Візаві" в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.