Постанова № 56976159, 11.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року № 810/4934/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» з позовною заявою до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.09.2015 №0033621701 та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2015 № НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 03.09.2015 № НОМЕР_1 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.09.2015 № НОМЕР_2 прийняте з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Про розгляд справи, призначеної на 11.02.2016 сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. В судове засідання, призначене на 11.02.2016 сторони з невідомих суду причин не зявилися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. У звязку з викладеним, враховуючи, що сторони та особи, які беруть участь у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, та зважаючи на те, що у суду відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експерта, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечення на позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.09.2015 № НОМЕР_2 та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2015 № НОМЕР_1, не підлягають задоволенню з огляду на таке:

згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАСУ, справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 17 КАСУ передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Судом встановлено, що ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку 01.10.2008 (код за ЄДРПОУ: 37285565), про що свідчить копія Виписки з ЄДР (а.с. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 17.08.2015 № 256/17-01/37285565 «Про результати фактичної перевірки ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» ЄДРПОУ: 37285565 з питань дотримання вимог податкового законодавства при використанні праці найманих осіб». Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ в частині заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 6637, 14 грн. та п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 2, 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску у сумі 18754, 74 грн.

За даними акта перевірки до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області надійшла заява гр. ОСОБА_1 від 23.06.2015 № 7566/ш щодо порушення вимог податкового та трудового законодавства посадовими особами ТОВ «Сатурн Дистрибьюшин» в частині не оформлення найманих працівників та виплатою заробітної плати в «конвертах». Згідно пояснень гр. ОСОБА_1, він працював торговим представником ТОВ «Сатурн Дистрибьюшин» та отримував заробітну плату в розмірі: липень 2012 року - 6500 грн., серпень 2012 року - 7000 грн., вересень 2012 року - 6400 грн., жовтень 2012 року - 6300 грн., листопад 2012 року - 6600 грн., грудень 2012 року - 7000 грн., січень 2013 року - 6100 грн. Зі слів роботодавця, з його заробітної плати утримувалися всі необхідні податки та збори, проте звернувшись до органів пенсійного фонду, він зрозумів, що його роботодавець не здійснював жодних утримань та перерахувань до бюджету з коштів, отриманих ним як заробітна плата.

Відповідно до відомостей з центральної БД ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів, ОСОБА_2 30.07.2012 прийнятий на роботу та звільнений 31.07.2013. За вказаний період роботи йому нараховано та виплачено дохід в розмірі 7358, 47 грн. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 працював 12 календарних місяців з середньою заробітною платою 613, 21 грн. на місяць.

На підставі акта перевірки від 17.08.2015 № 256/17-01/37285565 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.09.2015 № НОМЕР_1 у звязку з порушенням пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ на суму грошового зобовязання за основним платежем 6637, 14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1659, 29 грн.

Крім того, у звязку з порушенням ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн» п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 2, 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.09.2015 № НОМЕР_2 на суму 9377, 37 грн.

Вважаючи оскаржувані рішення неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого: в силу вимог ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14. ст. 14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПКУ загальний оподатковуваний дохід будь який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

Приписами пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно пп. 168.1.1 п. 168. ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (п. 167.1 ст. 167 ПКУ у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 6, ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі враховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

З викладеного слідує, що позивач, як роботодавець, зобовязаний утримувати та перераховувати податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування виключно з сум, що виплачуються ним особам, які працюють за трудовим договором або виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами.

Підставою для висновків контролюючого органу про заниження зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та суми утриманого та нарахованого єдиного соціального внеску слугували встановлені розбіжності між фактично отриманою заробітною платою та нарахованою і виплаченою заробітною платою за період липень 2012 року по січень 2013 року.

Позивачем не підтверджено належними документальними доказами правильність обчислення та сплати єдиного соціального внеску з коштів, виплачених гр. ОСОБА_1, у зв'язку з чим правомірно застосовано штрафна санкція в розмірі 9377, 37 грн. за порушення п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 2, 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску у сумі 18754, 74 грн., тому правомірно винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.09.2015 № НОМЕР_2.

Також, позивачем не підтверджено належними документальними доказами утриманих сум податку з доходів фізичних осіб з коштів, виплачених гр. ОСОБА_1, чим правомірно застосовано суму грошового зобовязання за основним платежем 6637, 14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1659, 29 грн. на підставі винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.09.2015 № НОМЕР_1 у звязку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, в результаті чого позивачем було занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 6637, 14 грн.

Суд не бере до уваги твердження позивача з посиланням на рішення суду у справі № 810/4032/15 від 14.09.2015 як на доказ при вирішенні спору у даній справі з огляду на те, що встановлені фактичні обставини справи № 810/4032/15 у постанові від 14.09.2015, предметом розгляду якої була вимога № Ф-603 від 17.08.2015, не стосуються предмету розгляду даної адміністративної справи, де досліджувалось рішення відповідача від 03.09.2015 № НОМЕР_2 та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2015 № НОМЕР_1.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Стаття 2 КАСУ передбачає завдання адміністративного судочинства, яким є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що позивачем не доведено протиправності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень та нарахування грошових зобовязань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.