Постанова № 56976061, 31.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Житомир справа № 806/247/16

категорія 10.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов'язання прийняти документи та винести рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати рішення комісії по вирішенню спірних питань, пов'язаних з вирішенням статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт по евакуації людей і майна із зони відчуження, і статусу громадян, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році Житомирської облдержадміністрації в частині відмови у видачі посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії протиправними; зобов'язати комісію по вирішенню спірних питань, пов'язаних з вирішенням статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт по евакуації людей і майна із зони відчуження, і статусу громадян, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році Житомирської облдержадміністрації прийняти документи та винести рішення, яким уповноважити комісію по вирішенню спірних питань, пов'язаних з вирішенням статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт по евакуації людей і майна із зони відчуження, і статусу громадян, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році Житомирської облдержадміністрації видати йому відповідне посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що має право на отримання посвідчення категорії 2, так як у період з 14.08.1987 до 31.12.1993 працював на території, віднесеній до зони безумовного (обов'язкового) відселення. 15.01.16 він звернувся до Комісії по вирішенню спірних питань, пов'язаних з вирішенням статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт по евакуації людей і майна із зони відчуження, і статусу громадян, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році Житомирської облдержадміністрації із заявою щодо видачі посвідчення потерпілого 2 категорії від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 09.02.2016 відповідач надав відповідь. Вважає, що листом від 09.02.16 відповідач фактично відмовив у розгляді його заяви на відповідній комісії, чим порушив його право на отримання відповідного посвідчення.

Позивач прибув до суду, позовні вимоги підтримав. Надав заяву, в якій просив розглядати справу в письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача прибула до суду, позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, на підставі доводів наведених у письмових запереченнях. Подала заяву з проханням розглядати справу в письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

В силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

15 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії по вирішенню спірних питань, пов'язаних з вирішенням статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт по евакуації людей і майна із зони відчуження, і статусу громадян, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році Житомирської облдержадміністрації із заявою, в якій просив встановити йому статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2.

На вказану заяву, листом від 09.02.2016 за вих. № 668/13 Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації повідомив ОСОБА_1, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 по справі № 806/2505/14 його апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.07.2014, якою йому відмовлено у задоволенні позову щодо встановлення статусу потерпілого або учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, без змін.

Позивачем указаний лист розцінено як відмову в розгляді його заяви на відповідній комісії, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Завданням адміністративного судочинства, згідно зі ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У пункті 8 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Отже, підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення. При цьому обов'язковою умовою оскарження дій, рішень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд ураховує наступне.

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Абзацом 1 частини 1 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 згаданого Закону, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом абз. 1, 2, 3 п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), видача посвідчень провадиться:

народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження, - Мінпраці;

іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення (абз. 19 п. 10 Порядку).

Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, (далі - департамент) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і на території області забезпечує виконання покладених на департамент завдань (п. 1 Положення про департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (нова редакція), затвердженого Розпорядженням голови облдержадміністрації від 17.01.2013 № 14, далі - Положення).

В силу приписів п. 4 Положення Департамент забезпечує виконання в області повноважень, захисту прав та реалізації соціальних гарантій, визначених законодавством України у сфері праці та соціального захисту населення; захисту прав та реалізації соціальних гарантій, визначених законодавством України для окремих категорій населення, у тому числі: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Підпунктом 3 пункту 5 Положення визначено, що основними завданнями департаменту є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території області у сфері праці та соціального захисту населення, що включають: забезпечення реалізації державної політики у сфері соціальної підтримки населення, у тому числі сімей з дітьми, малозабезпечених сімей, ветеранів, інвалідів, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших категорій осіб, які згідно із законодавством України мають право на пільги та надання житлових субсидій населенню, забезпечення ведення обліку осіб, що мають право на пільги згідно із законодавством України.

Згідно зі пп. 33 п. 6 Положення, Департамент відповідно до визначених повноважень виконує такі функції у сфері реалізації державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян, зокрема: організовує та координує роботу, пов'язану з визначенням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів війни та осіб, на яких поширюється чинність Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що видача позивачу, за умови наявності підстав, передбачених чинним законодавством, посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна була б бути здійснена обласною державною адміністрацією за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

У свою чергу, Департаментом праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 січня 2016 року жодного рішення про відмову йому у видачі посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії не приймалося, подання до Житомирської обласної державної адміністрації не направлялося.

При цьому судом з'ясовано, що засідання Комісії при Житомирській обласній державній адміністрації зі спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році на підставі указаної заяви позивача також не проводилося та рішення про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії не приймалося.

Більш того суд відмічає, що Комісія при Житомирській обласній державній адміністрації зі спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році (далі - Комісія), згідно зі п. 1 розд. 1 Положення про комісію при Житомирській обласній державній адміністрації зі спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, затвердженого розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 14.02.2015 № 47, - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Житомирській обласній державній адміністрації для розгляду спірних питань з визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році.

Основними завданнями Комісії є: розгляд спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році; перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. 1 розд. 3 вищевказаного Положення).

Таким чином, питання щодо встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2, яке у заяві від 15.01.2016 порушує позивач, Комісія не розглядає.

У контексті зазначеного необхідно зазначити, що стаття 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з цим, матеріали справи та аналіз обставин, наведених сторонами у позові та запереченнях, свідчать на користь висновку, що позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки ні відповідач, ні Комісія жодних рішень за результатами заяви ОСОБА_1 від 15.01.2016, якими б були порушені права чи охоронювані законом інтереси позивача, не приймали.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнати рішення Комісії в частині відмови у видачі посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії протиправними та зобов'язання Комісію прийняти документи та винести рішення про видати йому відповідного посвідчення відсутні.

Натомість слід відмітити, що лист Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 09.02.2016 № 668/13 на заяву ОСОБА_1 від 15.01.2016 не містить відповіді уповноваженого органу на звернення позивача стосовно можливості встановлення йому статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2.

З огляду на викладена, а також ураховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов переконання, що заява позивача відповідачем по суті розглянута не була, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2016 року.

Отже, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 11, 86, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко