Постанова № 56975725, 17.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2015 рокусправа № 808/1860/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя:Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання:Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлементПеретворювач» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент-Перетворювач» до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції про визнання протиправним та скасування рішення №30 від 28.01.2014 в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі 5630,70 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент-Перетворювач» (далі - ТОВ «Елемент-Перетворювач») звернулось до суду з позовом до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності № 30 від 28.01.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що при внесенні рішення суд першої інстанції дійшов невірного висновку про допущення порушення позивачем ОСОБА_1 розрахунку середнього заробітку у випадку знаходження працівника у декретній відпустці, а також ОСОБА_1 нарахування лікарняних працівникам, які працюють за внутрішнім сумісництвом (тобто поєднують працю за кількома посадами на одному підприємстві).

В запереченнях на апеляційну скаргу Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Елемент-Перетворювач» зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку як страхувальник у Запорізькій міській виконавчій дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За результатами проведення перевірки про дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних коштів у ТОВ «Елемент-Перетворювач» Запорізькою міською виконавчою дирекцію Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складено акт № 2115 від 26.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення статті 7, 37 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначена у розмірі 100 % замість 80 %, тобто, виплачена застрахованій особі незалежно від страхового стажу. Сума переплати 130,63 грн.; частини 2 статті 53 Закону № 2240 та порядку № 1266, а саме пункту 5 ОСОБА_1 № 1266 при призначенні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, за яку сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середню заробітну плату обчислено за фактично відпрацьовані календарні місяці з урахуванням місяця, який не відпрацьовано з першого до першого числа (враховано місяць працевлаштування). Сума переплати 10,53 грн.; абзац 1 пункту 14 ОСОБА_1 № 1266 при розрахунку середньоденної заробітної плати для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі невірно визначено нараховану за розрахунковий період заробітну плату (у розрахунковому періоді заробітна плата дорівнює 0). Сума переплати 1674,08 грн.; абзац 1, 2 пункту 14, абзац 4 пункту 21 ОСОБА_1 №1266 при нарахуванні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працювали у товаристві за основним місцем роботи та за сумісництвом (у вільний від основної роботи час), невірно обчислено середньоденну (годинну) заробітну плату (обчислено шляхом ділення нарахованої заробітної плати за основним місцем роботи та за сумісництвом на кількість робочих днів (годин) за основним місцем роботи, замість здійснення окремих розрахунків середньоденної (годинної) заробітної плати за основним місцем роботи та за сумісництвом). Сума переплати 2079,72 грн.

Загальна сума неправомірно витрачених страхових коштів складає 3894,96 грн.

Рішенням від 28.01.2014 №30 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності до ТОВ «Елемент-Перетворювач» застосовано фінансові санкції в таких розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти 3894,96грн., штраф у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів 1947,48грн. Загальна сума 5842,44грн.

Щодо порушення частини 2 ст. 53 Закону № 2240 та абзацу 1 п. 14 ОСОБА_1 № 1266.

Відповідно до наказу № 89-к від 11.02.2008 ОСОБА_2 прийнято на роботу до позивача.

Відповідно до наказу №428к від 09.12.2009 ОСОБА_2 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.12.2009 по 24.10.2012.

В період з 25.10.2012 по 31.10.2012 ОСОБА_2 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

Позивачем нараховано ОСОБА_2 допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до листків непрацездатності: серії АВХ № 483705 за період з 05.11.2012 по 16.11.2012 та серії АВХ № 484012 за період з 26.10.2012 по 08.12.2012 в загальній сумі 1674,08 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення відповідача в частині застосування до позивача фінансових санкцій в розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти 1674,08 грн. та штраф у розмірі 50 % неправомірно витрачених страхових коштів 837,04 грн., з тих підстав, що середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2 згідно листків непрацездатності за період з 05.11.2012 по 16.11.2012 та з 26.11.2012 по 08.12.2012 має бути обчислена за останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, а саме за період з 1 травня 2012 року по 31 жовтня 2012 року. Період перебування ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.05.2012 по 24.10.2012 виключається з розрахункового періоду. У період з 25.10.2012 до 31.10.2012 застрахованій особі ОСОБА_2 надано відпустку без збереження заробітної плати. Оскільки відпустка без збереження заробітної плати не входить до переліку поважних причин згідно п. 4 ОСОБА_1 № 1266, дні перебування у такій відпустці не виключаються з розрахункового періоду. Тому у розрахунковому періоді залишається період з 25.10.2012 по 31.10.2012. У цей період застрахована особа не мала заробітної плати та у неї відсутні робочі дні, які необхідні для обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності.

ОСОБА_2 в розрахунковому періоді з 1 травня 2012 року по 31 жовтня 2012 року не мала заробітку як з поважних причин (до 24.10.2012 відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) так і з причин, що не є поважними (з 25.10.2012 по 31.10.2012 відпустка без збереження заробітної плати). Умова щодо настання страхового випадку в перший день роботи на ОСОБА_2 не поширюється, оскільки ОСОБА_2 працює на підприємстві з 11.02.2008.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ), порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 3, 4 ОСОБА_1 обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженому постановою КМУ №1266 від 26.09.2001 року (далі - ОСОБА_1 № 1266), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 10 ОСОБА_1 № 1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього ОСОБА_1, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 право давати роз'яснення щодо застосування ОСОБА_1 обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надано Міністерству праці та соціальної політики.

Так, відповідно до розяснень Міністерства соціальної політики України у випадках, якщо відсутні підстави для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначені Законом України №2240, та у розрахунковому періоді застрахована особа не мала заробітку з поважних причин, що не зазначені у пункт 4 ОСОБА_1 №1266 (щорічна відпустка, відпустка без збереження заробітної плати, які надаються відповідно до Закону України «Про відпустки»), для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності може бути застосовано пункт 10 ОСОБА_1 №1266.

ОСОБА_2 працює на підприємстві з 11.02.2008 року та є особою, що застрахована в системі загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 2240-ІІІ. В період з 09.12.2009 по 24.10.2012 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В період з 25.10.2012 по 31.10.2012 ОСОБА_2 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

На підставі наказу №356к від 19.11.2012 ОСОБА_2 було встановлено індивідуальний графік роботи у листопаді 2012 (5, 6, 7, 8, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28, 29 листопада).

Страховий випадок з тимчасової непрацездатністю по догляду за хворою дитиною, відповідно до листка непрацездатності настав з 05 по 16 листопада 2012.

Період з 19 по 22 листопада 2012 ОСОБА_2 відпрацьовано відповідно до встановленого графіка на умовах повного робочого дня.

Страховий випадок з тимчасової непрацездатністю по догляду за хворою дитиною, відповідно до листка непрацездатності настав з 26 листопада по 08 грудня 2012.

В останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (червень-жовтень 2012 року) застрахована особа не мала заробітку, оскільки знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Оскільки період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не входить до розрахункового періоду, позивачем вірно при розрахунку враховано період роботи ОСОБА_2 до виходу у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обґрунтовано застосовано пункт 10 ОСОБА_1 №1266, відповідно підстави для застосування до позивача фінансових санкцій в розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти 1674,08 грн. та штраф у розмірі 50 % неправомірно витрачених страхових коштів 837,04 грн. відсутні.

Щодо порушення частини 2 ст. 53 Закону № 2240, абзаців 1, 2 п. 14, абзацу 4 п. 21 ОСОБА_1 № 1266.

Судом встановлено, що працівники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 працюють на підприємстві позивача як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом у вільний від основної роботи час. (а.с.25-27, 57-61, 83-84, 86-87, 109-112 том 2) Сума виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності позивачем була визначена на підставі листків непрацездатності, виданих ОСОБА_3 серії АВС № 186456 за період з 14.05.2013 по 31.05.2013, ОСОБА_4 серії АВС № 170336 за період з 08.01.2013 по 18.01.2013, ОСОБА_5 серії АВС № 207806 за період з 12.04.2013 по 30.04.2013, ОСОБА_6 серії АВС № 35096 за період з 03.06.2013 по 15.06.2013. (а.с.24, 56, 82, 108 том 2) При цьому, розрахунок середньоденної заробітної вказаним працівникам здійснено позивачем виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді (за основним місцем роботи та за сумісництвом) та кількості відпрацьованих робочих днів за основним місцем роботи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позову, дійшов висновку, що обчислення середньоденної (середньогодинної) заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності потрібно здійснювати окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом з урахуванням абзаців 1, 2 пункту 14, абзацу 4 пункту 21 ОСОБА_1 № 1266. Суд визнав необґрунтованими доводи позивача що при розрахунку допомоги по соціальному страхуванню працівників відповідачем не враховано дохід, отриманий застрахованими особами за місцем роботи за сумісництвом, оскільки графіки роботи застрахованих осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6В за період непрацездатності за місцем роботи за сумісництвом відсутні, а отже відсутні дні (години), за які має компенсуватися втрата заробітної плати (доходу).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 35 Закону № 2240 передбачено що, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків.

Відповідно до положень статей 34, 50 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 20, 21 ОСОБА_1 № 1266 (в редакції, що діяла на дату настання страхових випадків), сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи), - для допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а для розрахунку допомоги по вагітності та пологах - на кількість календарних днів у відповідному періоді розрахункового періоду за основним місцем роботи.

Якщо особа у розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не працювала кілька днів, що припадають на розрахунковий період за основним місцем роботи для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої у розрахунковому періоді заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість робочих днів (годин), а для розрахунку допомоги по вагітності та пологах - на кількість календарних днів за місцем роботи за сумісництвом.

У цьому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до матеріалів справи працівники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 працюють на підприємстві позивача як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом у вільний від основної роботи час, що підтверджується, зокрема, відповідними наказами, табелями обліку використаного робочого часу, як за основними посадами, так і роботою за сумісництвом, розрахунково-платіжними відомостями.

Вказані працівники є застрахованими особами та сплачують страхові внески із заробітної плати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Отже, соціальні внески сплачуються із загального доходу.

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати непрацездатності позивачем було здійснено з урахуванням розяснень Міністерства праці та соціальної політики України, наданих у листі від 11.09.2006 № 912/020/153-06, згідно яких, якщо сумісництво оформлено на одному підприємстві, то не потрібно робити окремі розрахунки для оплати лікарняного листка за різними місцями роботи. Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснюється виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи.

Вищезазначена позиція підтверджується і роз'ясненнями Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності викладеними у листі від 07.02.2014 № 04-29-335 за результатом розгляду звернення позивача.

З огляду на викладене позивачем обґрунтовано розраховано розмір виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності на підставі листків непрацездатності працівникам, які працюють за суміщенням посад на одному підприємстві, виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи та сплачених страхових внесків за період роботи.

Оскільки судом першої інстанції помилково застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елемент Перетворювач задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі №808/1860/14 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Елемент-Перетворювач до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції про визнання протиправним та скасування рішення №30 від 28.01.2014 в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі 5630,70 грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності № 30 від 28.01.2014.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.суду України.

Головуючий:Т.І. Ясенова

Суддя:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров