Постанова № 56974930, 04.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 р. Справа № 816/4646/15

Головуючий 1 інстанції: Молодецький Р.І.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Калиновський В.А., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Тітовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі № 816/4646/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративний позовом, в якому просив: визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області № 0162631701 від 24.09.15 р. про донарахування ПДВ в сумі 26248,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 13124,0 грн. та № 0084161701 від 18.06.15 р. про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 34379,53 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8594,88 грн.; визнати неправомірними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0078231701 від 29.05.15 р. на суму 79531,29 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0084001701 від 18.06.15 р. на суму 8547,18 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.16 р. по справі № 816/4646/15 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.16 р. по справі № 816/4646/15 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.03.10 р., номер запису про реєстрацію 25880000000025167, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником ПДВ.

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що у період з 29.04.15 р. по 22.05.15 р. (строк проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 18.05.15 р. по 22.05.15 р.) працівниками ДПІ у м. Полтаві проведена документальна планова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.12 р. по 31.15.14 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.14 р.

Підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є акт № 2024/16-01-17-01-10/НОМЕР_1 від 29.05.15 р., складений за результатами проведеної перевірки, в якому перевіряючими були зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: 1) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижений ПДВ за січень 2012 р. у сумі 983,0 грн., за лютий 2012 р. у сумі 934,0 грн., за травень 2012 р. у сумі 2133,0 грн., за липень 2012 р. у сумі 1250,0 грн., за серпень 2012 р. у сумі 1200,0 грн., за лютий 2013 р. у сумі 5732,0 грн., за листопад 2013 р. у сумі 4550,0 грн., за січень 2014 р. у сумі 8183,0 грн., за березень 2014 р. у сумі 1067,0 грн. та за серпень 2014 р. у сумі 2133,0 грн.; 2) п. 139.1.9 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2012 р. у сумі 13197,67грн., за 2013 р. у сумі 13120,12 грн. та за 2014 р. у сумі 8061,74 грн.; 3) п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок за 2012 р. у сумі 30530,62 грн., за 2013 р. у сумі 30351,21 грн. та за 2014 р. у сумі 18649,46 грн.

У зв'язку з виявленими податковим органом порушеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0078231701 від 29.05.15 р. позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 79531,29 грн.; рішенням № 0084001701 від 18.06.15 р. застосовані штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 8547,18 грн.; податковим повідомленням-рішенням № 0084161701 від 18.06.15 р. збільшена сума грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 34379,53 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8594,88 грн.; податковим повідомленням-рішенням № 0084131701 від 18.06.15 р. збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 28165,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14082,5 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження прийнятих податковим органом за результатами перевірки рішень та рішенням ГУ ДФС у Полтавській області № 465/Ш/16-31-10-04-11 від 27.08.15 р. скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0084131701 від 18.06.15 р. в частині нарахованого платежу в сумі 1917,0 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 958,5 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а також залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0084161701 від 18.06.15 р.

У зв'язку з частковим задоволенням скарги позивача ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0162631701 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 26248,0 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 13124,0 грн.

Не погодившись із вказаними вище рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з тим, що ФОП ОСОБА_1 не підтверджено первинними документами (калькуляціями, розрахунками, відомостями, квитанціями, тощо) витрати по оренді у ПП «Дружба», ФО-П ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_3 нежитлових торгівельних приміщень, що призвело до завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за 2012-2014 роки на загальну суму 229196,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Дружба» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди № 1/9 від 01.08.11 р., предметом якого є оренда нежитлового приміщення, яке належить орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Згідно умов вказаного договору орендна плата становить 3000,0 грн., у т.ч. 500,0 грн. ПДВ. Також в договорі зазначено, що комунальні послуги оплачуються орендарем окремо не пізніше 3-ох (трьох) календарних днів після надання орендарю їх розрахунку орендодавцем. Аналогічні за змістом договори оренди були укладені між позивачем та цим же орендодавцем у 2013-2014 роках (договір оренди № 1/12 від 06.12.13 р. з терміном дії до 06.12.14 р. та договір оренди № 2/12 від 04.12.14 р. з терміном дії до 04.12.15 р.).

В апеляційній скарзі відповідач по справі зазначив, що ФОП ОСОБА_1 були надані акти здачі-приймання наданих послуг до договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.11 р., укладеного з ПП «Дружба», в яких сума оренди становить 3000,0 грн. з ПДВ (згідно договору) та вказана сума відшкодування експлуатаційних витрат, які не підтверджені жодними первинними документами (калькуляції, розрахунки, відомості, квитанції та ін.), щодо яких визначаються вказані суми, що на думку відповідача свідчить про неможливість підтвердження отримання та використання «експлуатаційних витрат» у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 Згідно наявних в матеріалах справи доказів (податкових накладних), загальна вартість придбаних позивачем у ПП «Дружба» протягом 2012-2014 років послуг по оренді приміщення та частковому відшкодуванню експлуатаційних та комунальних послуг по оренді становить 251290,0 грн., в т.ч. ПДВ 41881,66 грн.

На підтвердження реальності вчинення вказаних вище операцій по оренді нежитлового приміщення та факту понесення витрат за вказаними договорами позивачем до суду першої інстанції надані податкові накладні, акти здачі-прийняття наданої послуги; рахунки-фактури; платіжні доручення (т. 1 а.с. 115-250, т. 2 а.с. 1-23, т. 3 а.с. 10-11, 19-30). При цьому необхідно зазначити, що згідно даних актів здачі-прийняття послуг та рахунків-фактур експлуатаційними витратами були витрати позивача по оплаті: 1) часткової оренди землі; 2) за збирання та вивезення ТПВ; 3) за водопостачання; 4) за електроенергію; 5) за опалення приміщення; 6) за охорону та пожежне спостереження; 7) за газ та газопостачання.

Відповідач по справі зазначив, що ФОП ОСОБА_1 надані документи на придбання комунальних послуг та послуг оренди, фактичне використання яких у господарській діяльності платника податків не підтверджено у ході перевірки, а саме: 1) за 2012 р. ФОП ОСОБА_1 до перевірки надані договори оренди № 1/9 від 01.08.11 р. з терміном дії до 01.09.12 р. та № 1/9 від 14.08.12 р. з терміном дії до 01.09.13 р., укладені з ПП «Дружба». За цими договорами ПП «Дружба» надає в оренду ФОП ОСОБА_1 нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». Загальна площа приміщення 140,0 м.кв. (торгівельна площа 80,0 м.кв.), і орендна плата становить 3000,0 грн., у т.ч. 500,0 грн. ПДВ. Згідно даних договорів комунальні послуги оплачуються орендатором окремо не пізніше 3-ох (трьох) календарних днів після надання орендатору їх розрахунку орендодавцем. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_1 було надано акти здачі-приймання наданих послуг до договору оренди приміщення № 1/9 від 01.08.11 р., укладеного з ПП «Дружба», та в актах здачі-приймання надання послуг вказана сума оренди 3000,0 грн. з ПДВ (згідно договору), та суми відшкодування експлуатаційних витрат, які не підтверджені жодними первинними документами, оскільки згідно вказаних вище договорів оренди оплата за комунальні послуги сплачується після надання орендарю їх розрахунку (слід розуміти розрахунку суми комунальних послуг, тобто квитанцій про нарахування оплати за комунальні послуги) орендодавцем. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що розрахунки комунальних послуг надавалися ФОП ОСОБА_1 його орендодавцем та не міститься жодних доказів того, що комунальні послуги по експлуатації приміщення компенсовувалися орендарем по фактично оплаченим рахункам (слід розуміти по фактично оплаченим ПП «Дружба» рахункам), зокрема не надано жодних калькуляцій, розрахунків, відомостей чи квитанцій про сплату комунальних послуг. Крім того слід зазначити, що в долучених до матеріалів справи рахунках-фактурах вказано, що експлуатаційними витратами були витрати позивача по оплаті: 1) часткової оренди землі; 2) за збирання та вивезення ТПВ; 3) за водопостачання; 4) за електроенергію; 5) за опалення приміщення; 6) за охорону та пожежне спостереження; 7) за газ та газопостачання. Але згідно умов вказаних вище договорів оренди орендар був зобов'язаний оплачувати комунальні послуги по експлуатації приміщення лише щодо сплати за електроенергію, опалення, водопостачання, телефон та послуги ЖЕКу. Таким чином, з долучених до матеріалів справи доказів неможливо підтвердити отримання та використання експлуатаційних витрат у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1

До перевірки ФОП ОСОБА_1 за 2012 р. був наданий договір оренди приміщення від 16.01.12 р. з терміном дії до 01.02.13 р., укладений з ФОП ОСОБА_2, предметом якого є оренда нерухомого майна ? магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Загальна площа приміщення 144,9 м.кв. (торгівельна площа 76,2 м.кв.). Згідно даного договору орендна плата становить 2000,0 грн. за квартал. Під час проведення перевірки позивачем надані документи про понесені витрати за послуги оренди у сумі 15000,0 грн. При цьому, згідно декларацій платника єдиного податку за І-ІV кв. 2012 р. (№ 1300027803 від 07.05.13 р., № 1300027798 від 07.05.13 р. та № 105725 від 30.01.13 р.) ФОП ОСОБА_2 не отримувала дохід від підприємницької діяльності, а ФОП ОСОБА_1 підтверджує це невідображенням у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І-ІV кв. 2012 р., що свідчить про неможливо підтвердження отримання орендних послуг від ФОП ОСОБА_2 за 2012 р. Крім того колегія суддів зазначає, що вказаним вище договором було встановлено, що орендар оплачує експлуатаційні витрати, центральне опалення і надавані йому комунальні послуги з розрахунку (п. 3.1 договору). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем експлуатаційних витрат, центрального опалення і надаваних йому комунальні послуги за розрахунком.

Також перевіркою правильності визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності виявлено його заниження на загальну суму 34379,53 грн. Вказане порушення відбулося за рахунок завищення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності у сумі 229196,86 грн., в т.ч. за 2012 р. у сумі 87984,50 грн.; 2013 р. у сумі 87467,46 грн.; 2014р. у сумі 53744,9 грн. Перевіркою правильності визначення витрат, відображених в декларації про майновий стан і доходи за 2013 р., безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, перевіряючими встановлено їх завищення всього у сумі 87467,46 грн. у зв'язку із включенням до їх складу витрат, що не підтверджені первинними документами (розрахунковими, платіжними, видатковими накладними, актами виконаних робіт та ін.), чим порушені вмимоги п. 139.1.9 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 ПК України. Перевіркою правильності визначення витрат, відображених в декларації про майновий стан і доходи за 2012 р., безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено їх завищення всього у сумі 984,5 грн. у зв'язку із включенням до їх складу витрат, не підтверджених первинними документами (розрахунковими, платіжними, видатковими накладними, актами виконаних робіт та ін.), чим порушені вимоги п. 139.1.9 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44 ПК України. Згідно додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 р. ФОП ОСОБА_1 задекларована сума інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 186938,77 грн. Перевіркою підтверджена сума інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 98954,27 грн., чим порушено вимоги п. 139.1.9 ст.139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44 ПК України. Згідно додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 р., ФОП ОСОБА_1 задекларована сума інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 183382,5 грн. Перевіркою підтверджена сума інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 129637,6 грн.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно із розділом III Кодексу.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що повязані з виконанням вказаних вище договорів оренди, відповідачем правомірно було встановлено в ході проведення перевірки завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів у 2012-2014 роках, на суму 229196,86 грн.

Що стосується донарахування зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 39372,0 грн., колегія суддів зазначає, що під час перевірки правомірно встановлено завищення податкового кредиту всього за січень 2012 р. у сумі 983,0 грн., за лютий 2012 р. у сумі 934,0 грн., за травень 2012 р. у сумі 2133,0 грн., та ФОП ОСОБА_1 задекларована сума інших витрат, включаючи вартість виконаних наданих послуг, у сумі 285029,33 грн., але перевіркою підтверджена сума інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг у сумі 197561,87 грн.

В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 надані документи на отримання комунальних послуг, послуг оренди, фактичне використання яких у господарській діяльності платника податків підтверджено у ході перевірки (по оренді приміщення у ПП «Дружба», про що зазначено вище та надано оцінку вказаному правочину). Також ФОП ОСОБА_1 за 2013 р. до перевірки наданий договір оренди нежитлового приміщення від 18.09.13 р. з терміном дії до 01.07.14 р., укладений з ФОП ОСОБА_3, згідно умов якого ФОП ОСОБА_3 надає в оренду ФОП ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа приміщення 91,0 м.кв. (торгівельна площа 64,9 м.кв.). Згідно даного договору орендна плата становить 10000,0 грн за місяць. Згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів (№ 260103 від 24.10.13 р. та № 260104 від 22.11.13 р.) позивачем була здійснена оплата у сумі 20000,0 грн. за орендоване приміщення. Разом з тим, згідно декларації про майновий стан і доходи за 2013 р. (№ 1500028735 від 30.03.15 р.) ФОП ОСОБА_3 не отримувала дохід від підприємницької діяльності, а ФОП ОСОБА_1 підтверджує це невідображенням у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І-ІV кв. 2013 р., що свідчить про неможливість підтвердження придбання послуг по оренді приміщення у ФОП ОСОБА_3 за 2013 р. Крім того, колегія суддів зазначає, що вказаним вище договором, укладеним з ФОП ОСОБА_4, було передбачено, що орендар за власний рахунок оплачує податки, збори, інші обов'язкові платежі, пов'язані з користуванням орендованого приміщення, платежі за користування електроенергією, телекомунікаційні послуги, послуги теплопостачання тощо (п. 6 договору). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем послуг за користування електроенергією, телекомунікаційних послуг, послуг теплопостачання тощо.

Також перевіркою правильності визначення витрат, відображених в декларації про майновий стан доходи за 2014 р., безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено їх завищення всього у сумі 53744,9 грн. у зв'язку із включенням до їх складу витрат, не підтверджених первинним документами (розрахунковими, платіжними, видатковими накладними, актами виконаних робіт: 1) завищення податкового кредиту в березні 2014 р. на суму 1067,0 грн. по фінансово-господарським відносинам з ПП «Дружба» згідно податкової накладної № 3 від 31.12.13 р. на придбання експлуатаційних витрат, використання яких не підтверджено у господарській діяльності, чим порушені вимоги п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 ПК України; 2) завищення податкового кредиту в серпні 2014 р. на суму 2133,0 грн. по фінансово-господарським відносинам з ПП «Дружба» згідно податкової накладної № 3 від 30.04.14 р. та податкової накладної № 3 від 30.05.14 р. на придбання експлуатаційних витрат, використання яких не підтверджено у господарській діяльності, чим порушені вимоги п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Положеннями п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Що стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0078231701 від 29.05.15 р., якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 79531,29 грн., колегія суддів зазначає, що це рішення було прийняте у зв'язку з наявністю висновку податкового органу, викладеного в акті перевірки про заниження позивачем суми доходу за 2012-2014 роки за 2012 р. на суму 87984,5 грн., за 2013 р. на суму 87467,46 грн., за 2014 р. на суму 53744,9 грн. та оскільки в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції підтверджений факт заниження позивачем суми доходу за період, що перевірявся, в розмірі 229196,86 грн., донарахування позивачу єдиного внеску у сумі 79531,29 грн. є правомірним. З цих же підстав правомірним є і рішення відповідача № 0084001701 від 18.06.15 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8547,18 грн., прийняте ДПІ у м. Полтаві у зв'язку з донарахуванням суми єдиного внеску в розмірі 79531,29 грн. згідно ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та податкове повідомлення-рішення № 0162631701 від 24.09.15 р., яким збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 26248,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13124,0 грн., оскільки позивач документально не підтвердив реальність фінансово-господарських операцій по оренді протягом 2012-2014 років нежитлових приміщень у ПП «Дружба».

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.16 р. по справі № 816/4646/15 прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.16 р. по справі № 816/4646/15 - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.16 р. по справі № 816/4646/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Бенедик А.П.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.04.2016 року.