Постанова № 56974920, 04.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 р. Справа № 629/3129/15-а

Головуючий 1 інстанції: Помазан В.А.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Калиновський В.А., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Тітовій А.В.

за участю:

позивача ? ОСОБА_1

представників відповідача ? Овчарюк Т.В., Лутай О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.01.2016р. по справі № 629/3129/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни

про визнання неправомірними та незаконними дій, що виявилися в порушенні Закону України «Про звернення громадян» та дискримінації, упередженому ставленні до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області із позовною заявою до Головного Управління Держсанепідслужби у Харківській області, виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області заступника головного державного санітарного лікаря Харківської області Товстолуг Олени Григорівни, Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни, третьої особи - заступника начальника відділу санітарного нагляду, лікаря-стажиста з гігієни харчування Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Токар Тетяни Миколаївни, в якій після уточнення позовних вимог просила: 1) визнати неправомірними та незаконними дії Головного управління Держсанепідслужби у Харківській, що виявилися у незаконній, необґрунтованій відмові у прийняті роботу одинокій багатодітній матері, дискримінації, упередженому ставленні до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами; 2) визнати неправомірними та незаконними дії виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Товстолуг Олени Григорівни, що виявилися у незаконній, необґрунтованій відмові у прийняті на роботу одинокій багатодітній матері, дискримінації, упередженому ставленні до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами; 3) визнати неправомірними та незаконними дії Лозівського міжрайонного Управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни, що виявилися в порушенні Закону України «Про звернення громадян» та дискримінації, упередженому ставленні до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами; 4) визнати недійсним, нечинним та скасувати наказ (документ про трудовий договір) про прийняття на роботу Токар Тетяни Миколаївни; зобов'язати Головне управління Держсанепідслужби у Харківській області прийняти на роботу (укласти трудовий договір) з ОСОБА_1.

Ухвалою Лозівського міськрайнного суду Харківської області від 16.10.15 р. провадження у справі було закрито, але ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.15 р. ухвалу Лозівського міськрайнного суду Харківської області від 16.10.15 р. скасовано в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання дій Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Т.В. неправомірними та незаконними, що виявилися в порушенні Закону України «Про звернення громадян» та дискримінації, упередженому ставленні до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами та в цій частині справу направлено для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Лозівського міськрайнного суду Харківської області від 16.10.15 р. залишено без змін.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.01.16 р. по справі № 629/3129/15-а позовні вимоги (в частині, що розглядалася судом першої інстанції з урахуванням ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.15 р.) були задоволені: визнані незаконними та неправомірними дії Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни, що виявилися в порушенні Закону України «Про звернення громадян» та дискримінації, упередженому ставленні до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами.

Відповідач, Лозівське міськміжрайонне управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.01.16 р. по справі № 629/3129/15-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивачка подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інший відповідач, Головне управління Держсанепідслужби у Харківській області (провадження у справі в частині позовних вимог до цієї сторони було закрите ухвалою Лозівського міськрайнного суду Харківської області від 16.10.15 р.), також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.01.16 р. по справі № 629/3129/15-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, що викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.16 р. по справі № 629/3129/15-а вказана вище апеляційна скарга була повернута Головному управлінню Держсанепідслужби у Харківській області на підставі ч. 3 ст. 189 та ч. 3 ст. 108 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення позивачки та представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 30.06.15 р. позивачка подала лист з додатком до нього (заявою про прийом на роботу до Лозівського міськміжрайонного управління ГУ Держсанепідслужби у Харківській області), в якому ОСОБА_1 вказала, що так як у м. Лозова відсутня можливість відправлення факсом її заяви з приводу її працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області, вона просила Лозівське міськміжрайонне управління, яке є структурною одиницею ГУ Держсанепідслужби у Харківській області, терміново направити її заяву з працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області.

В свою чергу, керівником Лозівського міськміжрайонного управління Овчарюк Т.В. заяву ОСОБА_1 повернуто як таку, що подана за неналежністю.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами, зазначивши при цьому, що такими діями відповідач дискримінує та упереджено ставиться до неї, як до одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що письмова заява ОСОБА_1 підписана позивачкою 30.06.15 р. та адресована начальнику Лозівського міжрайонного Управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Т.В. з проханням направити її заяву про працевлаштування до Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області (що вбачається зі змісту заяви). Також, у заяві ОСОБА_1 від 30.06.15 р. зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина - заявника, викладено суть її прохання, на підставі чого судом першої інстанції зроблений висновок, що оскільки заява ОСОБА_1 від 30.06.15 р. відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», у відповідача - Лозівського міськміжрайонного Управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Т.В., не було підстав для її повернення.

Також суд першої інстанції вказав на те, що Лозівське міськміжрайонне управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Т.В. на протязі 2013-2015 років упереджено ставилася до ОСОБА_1, що виявилося у дискримінації її як одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами, доказами чого свідчать неодноразові листування зазначених осіб з приводу працевлаштування позивачки, згідно відповідей яких № 1.0/32 від 11.01.13 р., № 1.0/622 від 11.02.13 р., № 7.0/1090 від 12.03.13 р. Овчарюк Т.В., не маючи повноважень з прийняття на роботу, але повідомляла ОСОБА_1, що вакантних посад у Лозівському міжрайонному управлінні немає. ОСОБА_1 не була прийнята на роботу ні на жодну з посад в управлінні, хоча пройшла конкурс на вакантні посади, які були оголошені у Головному управлінні Держсанепідслужби у Харківській області, однак за особистим клопотанням Овчарюк Т.В. були прийняті на посаду головних спеціалістів інші особи. Доказом також слугує пояснення самої Овчарюк Т.В., надані у судовому засіданні від 20.08.15 р., а саме, те що на роботу приймають не тих, що кляузи пишуть на Лозівське міжрайонне управління, а за особистим її клопотанням як керівника. З відповіді керівника Овчарюк Т.В. № 21.0/206 від 27.03.13 р. вбачається, що у подальшому ніякої додаткової інформації ОСОБА_1 із Лозівського міжрайонного Управління не отримувала, що є нічим іншим як упередженим ставлення до неї.

На підставі наведених обставин судом першої інстанції зроблений висновок, що своїми діями відповідач по справі дискримінує та упереджено ставиться до позивачки, як одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 30.06.15 р. ОСОБА_1 на адресу відповідача по справі поданий лист (додатком до якого є заява, адресована ГУ Держсанепідслужби у Харківській області про прийом на роботу), в якому вказано, що так як у м. Лозова відсутня можливість відправлення факсом її заяви з приводу її працевлаштування до Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області, то вона просила Лозівське міськміжрайонне управління, яке є структурною одиницею ГУ Держсанепідслужби у Харківській області, терміново направити її заяву з працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області.

Проте керівником Лозівського міськміжрайонного управління Овчарюк Т.В. подана заява повернута ОСОБА_1 як така, що подана за неналежністю.

В позовній заяві позивачка по справі вказала на те, що Овчарюк Т.В. не вивчила її лист, бо вона не просила розглядати її заяву з працевлаштування, а просила терміново направити її за належністю до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області. Таким чином керівником Овчарюк Т.В. були порушені вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», а саме не була направлена її заява за належністю, що і стало підставою для звернення позивачки до суду першої інстанції.

Також в позовній заяві ОСОБА_1 зазначила та це було процитовано в рішенні суду першої інстанції, що як вияснилося, пізніше за спеціалізацією «Гігієна харчування» на роботу прийняли гр. ОСОБА_5 Разом з тим, позивачка вважає, що ОСОБА_5 прийнята на роботу з порушенням порядку прийому на роботу, бо кваліфікаційні характеристики та стаж роботи позивачки мали вищий пріоритет, а саме: вона має вищі кваліфікаційні характеристики, має більший стаж роботи як спеціалістом так і на керівній посаді закладу (завідувач), в неї є юридичний стаж роботи і її не потрібно перенавчати на дану посаду та спеціальність за бюджетні кошти держави, оскільки позивачка з 01.08.96 р. по 29.12.12 р. працювала в ДЗ «Лозівська лінійна СЕС на Південній залізниці» на різних відповідальних посадах, а саме: завідувач санітарно-гігієнічним відділом, лікар з загальної гігієни, лікар з гігієни харчування. Її загальний стаж роботи - 24,5 роки, медичний стаж роботи - 18,5 роки, але 29.12.12 р. її було звільнено у зв'язку з ліквідацією підприємства згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в межах даної справи (з урахуванням ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.15 р.) є встановлення правомірності чи неправомірності дій відповідача при виконанні вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді заяви ОСОБА_1 від 30.03.15 р. та дискримінації і упередженому ставленні з боку відповідача до позивачки, як одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами.

Так, матеріалами справи дійсно підтверджено, що на ім'я начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Тетяни Вікторівни 30.06.15 р. ОСОБА_1 була подана заява, в якій позивачка, з посиланням на те, що м. Лозова відсутня можливість відправлення факсом її заяви з приводу працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області, просила начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Т.В. прийняти у ОСОБА_1 її заяву та терміново направити її до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області (а.с. 6, т. 1). Додатком до вказаної заяви була заява ОСОБА_1 про прийом на роботу від 30.06.15 р., адресована на ім'я начальника ГУ Держсанепідслужби у Харківській області Колпакової Т.М. У вказаній заяві-додатку ОСОБА_1 просила прийняти її на роботу лікарем з гігієни харчування до Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області після звільнення з цієї посади ОСОБА_7

Відповідно Преамбули Закону України «Про звернення громадян» цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

В ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Положеннями ст. 5 даного Закону встановлені вимоги до звернення, де, зокрема, передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

З наведеного вбачається, що одними із ключових вимог до звернення є його адресування органу, до повноважень якого належить вирішення порушеного у зверненні питання та власне викладення суті порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Як було зазначено вище, 30.06.15 р. на ім'я начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк ОСОБА_1 Т.В. була подана заява, в якій позивачка, з посиланням на те, що м. Лозова відсутня можливість відправлення факсом її заяви з приводу працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області, просила начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Т.В. прийняти у ОСОБА_1 її заяву та терміново направити її до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області.

Зі змісту поданої позивачкою заяви вбачається, що фактично вона звернулася до начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Т.В. з проханням щодо направлення її заяви про працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області. В свою чергу, позивачка не зверталася із заявою на ім'я начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Т.В. про працевлаштування.

Разом з тим, на адресу позивачки направлений лист № 21.0/731 від 01.07.15 р. за підписом начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Т.В., в якому зазначена особа повідомила ОСОБА_1 наступне: «На Ваш супровідний лист щодо прийняття заяви з приводу Вашого працевлаштування до Головного Управління Держсанепідслужби у Харківській області у Харківській області повідомляю: керівникам відокремлених структурних підрозділів Головних управлінь Держсанепідслужби України не надане право приймати заяви та вирішувати питання працевлаштування у заклади. За роз'ясненням уповноважених осіб Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області, заяви щодо працевлаштування надаються особисто до Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області (м. Харків, Помірки). Тому ваша заява повертається Вам, як надана за неналежністю». Додатком до вказаного листа-відповіді вказана заява ОСОБА_1 про прийом на роботу від 30.06.15 р. на 1 арк. (звор. стор. а.с. 6, т. 1).

Відповідно ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів зазначає, що якщо відповідач вважав, що вирішенням питання про працевлаштування не входить до його повноважень, то він був зобов'язаний переслати таке звернення за належністю.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідачем були порушені вимоги Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідачем фактично було розглянуто не звернення позивачки на ім'я начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Т.В., а заяву, яка була додатком до цього звернення, тобто заяву про працевлаштування, яка вказаній особі взагалі не адресувалася. В свою чергу, на звернення ОСОБА_1 з проханням терміново направити заяву про працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області відповідачем взагалі ніякою відповіді заявниці надано не було, оскільки відповідач розцінив таке прохання як супровідний лист, про що свідчить лист-відповідь за підписом начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області Овчарюк Т.В. від 01.07.15 р.

Відповідно ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідачем в даному випадку були порушені вимоги Закону України «Про звернення громадян», які виявилися в ненаданні жодної відповіді на звернення ОСОБА_1 з проханням терміново направити заяву про працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області. При цьому колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що в даному випадку відповідач зобов'язаний був розглянути саме звернення ОСОБА_1 з проханням терміново направити заяву про працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області та з урахуванням функціональних обов'язків начальника Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області надати позивачці відповідь стосовно того, чи входить до повноважень вказаної особи вчинення дій щодо перенаправлення заяв громадян до інших органів, і в разі встановлення такого обов'язку посадовою інструкцією, вчинити дії щодо перенаправлення заяви про працевлаштування до належного органу. Натомість, підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 про працевлаштування у відповідача не було у зв'язку з тим, що така заява взагалі не адресувалася цій особі та відповідач був позбавлений права щодо надання відповіді чи будь-яких роз'яснень з приводу змісту цієї заяви.

Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи ту обставину, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції були встановлені порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», що виявилося фактично у не розгляді заяви ОСОБА_1, колегія суддів, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного та всебічного захисту прав позивачки, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.15 р. з проханням терміново направити заяву про працевлаштування до ГУ Держсанепідслужби у Харківській області, з урахуванням вищевказаних висновків суду апеляційної інстанції.

Що стосується висновку суду першої інстанції та твердження позивачки про те, що своїми діями, які виявилися в порушенні Закону України «Про звернення громадян», відповідач дискримінує ОСОБА_1 як одиноку багатодітну матір, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами, колегія суддів зазначає, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що Лозівське міськміжрайонне Управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Т.В. на протязі 2013-2015 років упереджено ставилася до ОСОБА_1, що виявилося у дискримінації її як одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами.

В свою чергу, в чому саме полягає упереджене ставлення та дискримінація позивачки відповідачем в даному випадку в рішенні суду першої інстанції не зазначено.

Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для встановлення факту дискримінації необхідними умовами є наявність обмежень у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами за певними ознаками.

Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що дискримінація позивача визнається за ознакою її як одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами. Разом з цим, наявні в матеріалах справи докази не містять фактичних даних, які вказують на те, що відповідач обмежив позивачку у визнанні, реалізації або користуванні нею правами і свободами, як одиноку багатодітну матір, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами.

В свою чергу, в якості обґрунтувань прийнятого рішення щодо дискримінації позивачки суд першої інстанції посилався на відмову у працевлаштуванні ОСОБА_1 у 2013 р., вказавши, що позивачка не була прийнята на роботу ні на жодну з посад в Управлінні, хоча пройшла конкурс на вакантні посади, які були оголошені у Головному управлінні Держсанепідслужби у Харківській області, однак за особистим клопотанням відповідача були прийняті на посаду головних спеціалістів інші особи.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що відмова у працевлаштуванні на посаду державного службовця у 2013 р. була оскаржена позивачкою до суду та за результатами розгляду спору судом прийнято рішення, яке набрало законної сили (постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.13 р. у справі № 820/5838/13-а), яким відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, тобто встановлено, що відмова у працевлаштуванні є законною.

Відповідно ч. 1 до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту дискримінації ОСОБА_1, як одинокої багатодітної матері, на утриманні якої двоє дітей до чотирнадцяти років та дитина з особливими потребами, та упередженому ставленні до неї з боку відповідача, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції не були враховані вищенаведені обставини, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що постанова Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.01.16 р. по справі № 629/3129/15-а прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.01.16 р. по справі № 629/3129/15-а - задовольнити частково.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.01.16 р. по справі № 629/3129/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Лозівського міськміжрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни, що виявилися в порушенні Закону України «Про звернення громадян».

Зобов'язати Лозівське міськміжрайонне управління Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області в особі начальника Овчарюк Тетяни Вікторівни повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.15 р., з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ? відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Бенедик А.П.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.04.2016 року.