Ухвала суду № 56973348, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/54311/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, Кузнецовської міської ради Рівненської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови за касаційною скаргою Кузнецовської міської ради Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області про стягнення середнього заробітку з 09.04.2013 по 19.04.2013 за час затримки виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08.04.2013 року по справі №565/431/13-а в частині поновлення позивача на займаній посаді; середнього заробітку за час затримки виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15.07.2013 року по справі №565/973/13-а в частині поновлення на попередній посаді з 16.07.2013 року, компенсації за невикористану щорічну відпустку, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 7696 гривень 41 копійка, матеріальної допомоги для оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати - 7696 гривень 41 копійка за час затримки виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15.07.2013 року по справі №565/973/13-а та моральної шкоди в розмірі 20000 гривень за затримку виконання відповідачем вказаних судових рішень щодо поновлення позивача на роботі.

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02.07.2014 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Кузнецовської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_4 середній заробіток в розмірі 89915 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 48 копійок за час затримки виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15.07.2013 року по справі №565/973/13-а в частині поновлення на роботі. Стягнуто на користь ОСОБА_4 середнього заробітку в розмірі 89915 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 48 копійок за час затримки виконання постанови суду здійснити шляхом безспірного списання вказаної суми з рахунку Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 35056612) в управлінні Державної казначейської служби України у м. Кузнецовськ. Допущено негайне виконання постанови в межах суми стягнення середнього заробітку за один місяць.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08.04.2013 року по справі №565/431/13-а; компенсації за невикористану щорічну відпустку, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 7696 гривень 41 копійка, матеріальної допомоги для оздоровлення в розмірі 7696 гривень 41 копійка за час затримки виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15.07.2013 року по справі №565/973/13-а; моральної шкоди в розмірі 20000 гривень за час затримки виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08.04.2013 року по справі №565/431/13-а та постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15.07.2013 року по справі №565/973/13-а.

Відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року залишено без змін постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 липня 2014 року.

Не погоджуючись з постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 липня 2014 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, Кузнецовська міська рада Рівненської області звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області по справі №565/973/13-а від 15.07.2013 року, що набрала законної сили, скасовано рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області № 839 від 19.04.2013 року про звільнення позивача з посади першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та зобов'язано Кузнецовську міську раду поновити позивача на посаді першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Постанова в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, тобто повинна бути виконана Кузнецовською міською радою 16.07.2013 року.

Згідно із ст.3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою. Статею 10 цього Закону України передбачено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою. Отже позивач на момент звільнення не працював в Кузнецовській міській раді, а являвся першим заступником міського голови - тобто працівником виконавчого органу відповідної ради. Проте вирішення питання про поновлення позивача на роботі суд правомірно поклав саме на орган, що прийняв рішення про затвердження позивача на посаді першого заступника міського голови та про звільнення позивача з цієї посади.

Як передбачено п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Проте з 16 липня 2013 року по день вирішення спору постанова суду від 15.07.13 по справі №565/973/13-а в частині поновлення позивача на попередній роботі другим відповідачем не виконана - рішення (наказ чи розпорядження) про поновлення позивача на попередній роботі не виносилось, також позивач фактично не допущений до роботи на попередній посаді, хоча його звільнення визнано судом незаконним. Позивач ніде не працює після звільненні з посади першого заступника міського голови.

Згідно довідки Кузнецовського міського центру зайнятості позивач у 2013-2014 роках на обліку як безробітний не перебував.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суди попередніх інстанцій виходили з встановленого факту невиконання Кузнецовською міською радою постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області по справі №565/973/13-а від 15.07.2013 року в частині поновлення позивача на попередній посаді.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції погоджується з наявністю правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення, на підставі наступного.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15.07.2013 року, яка підлягала негайному виконанню в частині поновлення на роботі, не виконана, а позивача не поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 16.07.2013 року, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо невірного застосування норм матеріального права, а саме на розмір стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду, а також інших доводів то колегія суддів дане питання не вирішує.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 липня 2014 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Кузнецовської міської ради Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 02 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець