Ухвала суду № 56973120, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/46728/13

№ К/800/46728/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП «Індустрія-Сервіс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013

у справі № 826/4197/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП «Індустрія-Сервіс» (далі - ТОВ "СП «Індустрія-Сервіс»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013, в позові ТОВ "СП Індустрія-Сервіс" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 14.03.2013 № 0002962208, № 0002972208 відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «СП «Індустрія-Сервіс», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття ДПІ податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ "СП Індустрія-Сервіс" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 222 085,00 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 177 668,00 грн. за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 cтатті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 55 521,00 грн. та 44 417,00 грн. відповідно, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 18.02.2013 № 153/22-08/30401550 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СП Індустрія-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Євросонік" (код ЄДРПОУ 37240875) за період з 01.01.2009 по 30.09.2012.

Згідно з висновками цього акту ТОВ "СП Індустрія-Сервіс" занижено податкові зобов'язання із податку на прибуток за 2010 рік та з ПДВ за жовтень, листопад 2010 року, грудень 2011 року на вказані вище суми внаслідок збільшення суми податкового кредиту на 177 668,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "Євросонік", та суми валових витрат на 888 340,00 грн., як таких, що пов'язані з придбанням товару та послуг у зазначеного постачальника.

Порушення ТОВ "СП Індустрія-Сервіс" норм податкового законодавства полягало у формуванні валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій із придбання товару (послуг) на договірних засадах із ТОВ "Євросонік", які, за висновком податкового органу, є безтоварними. Висновок ДПІ про безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ "Євросонік" вмотивований посиланням на встановлені внаслідок заходів податкового контролю обставини про фіктивність зазначеного постачальника, зокрема: 1) ТОВ "Євросонік" зареєстровано на підставну особу - громадянку Бушкову Е.Ю., яка проживає на території РФ і ніколи не була в Україні, що встановлено у ході кримінального провадження у справі № 05-8685, порушеній по факту фіктивного підприємництва ТОВ "Росаріо" (код ЄДРПОУ 37323055); 2) первинні документи, видані ТОВ "Євросонік" на адресу ТОВ "СП Індустрія-Сервіс", на підставі яких останній збільшив суму валових витрат та суму податкового кредиту, підписані Бушковою Е.Ю., яка фактично господарських операцій від імені зазначеної юридичної особи не здійснювала та ніякого відношення до створення ТОВ "Євросонік" не має; 3) ТОВ "Євросонік" не декларує податкових зобов'язань, відсутнє за місцезнаходженням; 4) ТОВ "Євросонік" не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності у нього матеріально-технічних, трудових ресурсів.

У судовому процесі позивач з урахуванням заперечень податкового органу проти позову на вимогу суду не надав належних та допустимих доказів, які б спростували доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій із ТОВ "Євросонік".

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлених вищезазначених обставин щодо фіктивності ТОВ "Євросонік" та відсутності з боку позивача доказів на спростування цих обставин, дійшов правильного висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів (актів здачі-приймання, видаткових та податкових накладних), складених від імені ТОВ "Євросонік", на підставі яких ТОВ "СП Індустрія-Сервіс" було сформовано податковий кредит та валові витрати. Документів, які б підтверджували фактичний рух товару від ТОВ «Євросонік», зокрема його перевезення, позивач на вимогу суду не надав. Суд з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України зробив правильну оцінку наданим ТОВ "СП Індустрія-Сервіс" доказам щодо подальшого використання ним придбаного товару (акти списання матеріалів, договори, специфікації, акти прийому передачі, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписані іншими суб'єктами господарювання) як таких, що, з врахуванням обставин, які свідчать про фіктивність ТОВ «Євросонік», не є доказами реальності операцій між цим товариством та позивачем.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (частина 2 в редакції, чинній до 30.09.2015) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником ПДВ на здійснення операції з поставки, встановлена пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстровано Міністерством юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального та процесуального права, встановивши безтоварність господарських операцій, за наслідками яких ТОВ "СП Індустрія-Сервіс" вніс зміни в податковий облік та зменшив свої податкові зобов"язання, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень, що є предметом спору.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Індустрія-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев