Ухвала суду № 56972746, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Київ К/800/46982/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року

у справі №2а-8630/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Траверс Маркет»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Траверс Маркет» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 17 лютого 2014 відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року №0000133910.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники податкового органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року, про що склали акт від 17 лютого 2012 року №143/42-40/31170331, яким встановили порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2012 року №0000324240, яким збільшив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841 669,00 грн., з яких 841 667,00 грн. - основний платіж та 02,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

У порядку адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2012 року №0000133910, яким збільшив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841 668,00 грн., з яких 841 667,00 грн. - основний платіж та 01,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Сан-Кор Трейд» за нікчемними правочинами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначеного контрагента.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сан-Кор Трейд» на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2011 року №541 поставило позивачу товар (волоський горіх без шкарлупи: ядро горіха) на суму 3 030 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 505 000,00 грн.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних від 29 квітня 2011 року №240 та №241, актів приймання-передачі товару від 29 квітня 2011 року №1 та №2, податкових накладних від 29 квітня 2011 року №62 та №63.

Крім того, на підставі договору від 28 січня 2011 року №596 ТОВ «Сан-Кор Трейд» поставило позивачу товар (волоський горіх без шкарлупи: ядро горіха) на суму 2 020 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 666 000,67 грн., фактичне виконання якого підтверджується копіями видаткової накладної від 27 травня 2011 року №283, акту приймання-передачі товару від 27 травня 2011 року №1, податкової накладної від 27 травня 2011 року №38.

Розрахунки за отриманий товар проведені у безготівковій формі, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень від 01 листопада 2011 року №1001099253, від 02 листопада 2011 року №10011022221, від 22 листопада 2011 року №1001127770, від 23 листопада 2011 року №1001129097, від 16 листопада 2011 року №1001120545.

Як встановлено судом апеляційної інстанції придбаний товар позивачем переданий TOB «Ріад» на підставі договору комісії від 28 січня 2011 року №К-2801/6 для подальшого експорту. Передача товару відбувалася за адресою: м. Херсон, вул.Нафтовиків, 10, про що свідчать акти приймання-передачі товару на комісію від 29 квітня 2011 року №1 та від 27 травня 2011 року №2.

У подальшому, придбаний товар був експортований на підставі контракту від 28 січня 2011 року №R-2801 та контракту від 28 січня 2011 року №R-2801/6, укладених між «WEYMAR INDUSTRIES LLP» та TOB «Ріад», який представляв інтереси позивача на підставі договору комісії від 28 січня 2011 року №К-2801/6.

На підставі вказаних контрактів від 28 січня 2011 року №R-2801 та №R-2801/6, які зареєстровані на Одеській аграрній біржі, було здійснено експорт товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями з відміткою митниці про вивезення товару за межі митної території України, а саме: ВМД №508000009/2011/010023; ВМД №508000009/2011/010104; ВМД №508000009/2011/010215; ВМД №508000009/2011/009868; ВМД №508000009/2011/010284; ВМД №508000009/2011/010293; ВМД №508000009/2011/010551; ВМД № 508000009/2011/010550.

Фактичне виконання договору комісії від 28 січня 2011 року №К-2801/6 підтверджується актами надання послуг, податковими накладними та платіжними дорученнями.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 193 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом попередньої інстанції обґрунтовано встановлено, що включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих товарів на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеним контрагентом.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судом попередньої інстанції таких обставин не встановлено.

Зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ «Сан-Кор Трейд», а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі №2а-8630/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.