Ухвала суду № 56972704, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Київ К/800/18117/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Атлетика Віва»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року

у справі №826/16641/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Атлетика Віва»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Атлетика Віва» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Буд-Перспектива» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, про що складено акт від 11.04.2013 року №1046/22-30/35253793, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 50 890, 00 грн. за період грудень 2011 року та порушення вимог п.14.1.27, п.14.1, ст.14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.137.1, ст.137, п.138.2, ст.138, п. 138.4, ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 70 228, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 року №0006032230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 63 613, 00 грн., з яких 50 890,00 грн. за основним платежем та 12 723, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 29.04.2013 року №0006042230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 70 228, 00 грн.

У результаті адміністративного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та податковий кредит за результатом вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива», які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, у зв'язку з відсутністю у підприємства - контрагента майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у таких обсягах.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у діях позивача порушень вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ «Буд-Перспектива».

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Буд-Перспектива» (постачальник) було укладено генеральну угоду №28/10, за умовами якої виконавець зобов'язався надати послуги з пошуку та підбору спортивних об'єктів, які потребують реконструкції полів або бігових доріжок та секторів на стадіонах або легкоатлетичних манежах України та сприяти замовнику у здійсненні договірних відносин з замовником по ремонту або реконструкції об'єктів.

Відповідно до п. 1.3 вказаної угоди, виконавець надає замовнику звіти про результати робіт з пошуку об'єктів з описом їх стану та рекомендаціями щодо укладення договірних відносин.

За результатом виконання вказаних договірних відносин, позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит грудня 2011 року.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 193 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підтвердження правомірного формування валових витрат та податкового кредиту позивачем надані рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов генеральної угоди та додаткових угод документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від контрагента є проектна документація, звіти про результати робіт з пошуку об'єктів з описом їх стану, додаткові угоди, рахунки, акти виконаних робіт та накладні.

При цьому, позивачем на підтвердження реальності правовідносин з контрагентом за вказаною угодою, проектної документації та звітів про результати робіт з пошуку об'єктів з описом їх стану суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Також позивачем не надано і доказів на підтвердження здійснення оплати за послуги отримані позивачем від контрагента.

Відтак, судами попередніх інстанцій обставини реальності здійснення господарських операцій платника, на підставі яких ним було сформовано валові витрати та податковий кредит, встановлені не були.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та відповідають правильному застосуванню наведених норм Податкового кодексу України.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Атлетика Віва» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі №826/16641/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.