Ухвала суду № 56972622, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ К/800/1397/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Сіроша М.В.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Лувр» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Лувр» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Лувр» (далі - ТОВ «СК Лувр») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ДПІ у Київському р-ні) в якому просить визнати протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському р-ні задоволено. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «СК Лувр».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «СК Лувр» подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Київському р-ні була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «СК «ЛУВР» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинам із ПП "ВІАРТ", ТОВ "БК ВЕСТ ГРУП" за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт №1682/20-31-22-03-07/37368248 від 03 червня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, ст. 134, ст. 135 п.138.2, 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 185, ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.

Податкові повідомлення - рішення за результатами перевірки не приймались.

На підставі висновків, викладених в актах до автоматизованої інформаційної системи «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ДПІ у Київському р-ні внесено коригування самостійно задекларованих ТОВ «СК «ЛУВР» показників податкової звітності.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірку проведено на підставі направлення №667 від 20 травня 2015 року, виданого ДПІ у Київському р-ні, відповідно до постанови слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області від 23 березня 2015 року «Про призначення документальної позапланової перевірки» ТОВ «СК «ЛУВР» на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно до Наказу ДПІ у Київському р-ні №626 від 19 травня 2015 року.

Згідно з вимогами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

При цьому, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що копії наказу та направлення на перевірку вручено директору ТОВ «СК «ЛУВР» 21 травня 2015 року, оскільки при виході за податковою адресою позивача встановлено, що посадові особи, а саме директор та головний бухгалтер станом на 20 травня 2015 року за вказаною адресою відсутні, що зафіксовано в акті «Про неможливість вручення копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки» №666/20-31-22-03-07/37368248 від 20 травня 2015 року. Після вручення копії наказу та направлення на перевірку, 21 травня 2015 року перевіряючи були допущені до перевірки.

Рішення контролюючого органу про проведення перевірки у формі наказу позивачем не оскаржувалось, а отже, перевірка призначена за наявності достатніх підстав та проведена уповноваженим контролюючим органом з дотриманням процедури, передбаченої чинним податковим законодавством, у зв'язку з чим дії зі здійснення контролю у формі перевірки є правомірними.

Щодо визнання протиправними дій ДПІ у Київському р-ні стосовно коригування показників податкової звітності ТОВ «СК «ЛУВР», судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 ст.62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Дане положення врегульоване п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України.

Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

У свою чергу, з метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Таким чином, відображена у вказаних системах податкова інформація використовується податковим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Внесення до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» податкової інформації, отриманої внаслідок вчинення дій щодо проведення зустрічної звірки, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. У даному випадку безпосереднє викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку позивача порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» інформації, отриманої внаслідок проведення перевірки позивача, в даному випадку, є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій.

Вказані дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

Судом апеляційної інстанції вірно визначено, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема, АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 09 грудня 2014 року (справа №21-511а14), вказавши, що внесення ДПІ до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної перевірки товариства є лише службовою діяльністю працівників ДПІ з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що підстави для відмови у задоволення позову щодо визнання протиправними дій ДПІ у Київському р-ні, полягають у правомірному проведенні коригувань показників податкової звітності ТОВ «СК «ЛУВР» в інформаційній системі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" без прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ «СК «ЛУВР» є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Лувр» залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.В. Сірош