Ухвала суду № 56972617, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Київ К/800/21079/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Рака В.М.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015

у справі № 813/4147/13-а (876/14305/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0000212200 та № 0000222200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.1.2013 у позові відмовлено з тим мотивів, що Товариством не подано достатніх і необхідних доказів для підтвердження висновку, що підрядні роботи, виконані за документами товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Мармур ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», фактично здійснені саме цими постачальниками, у яких відсутні трудові і технічні ресурси, необхідні для виконання ремонтних робіт.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариство документально підтвердило право на податковий кредит за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Мармур ЛТД» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», тоді як Інспекція не подала належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача у сфері податкових правовідносин.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду зі спору. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що виявлені перевіркою ознаки вигодоформуючих підприємств у діяльності спірних контрагентів у сукупності з відсутністю доказів фактичного вчинення необхідних дій у ході виконання спірних операцій підтверджують їх фіктивний характер.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань перевірки фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 та з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Мармур ЛТД» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2012 по 31.12.2012.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 10.04.2013 № 111/22-00/34928161 та прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0000212200, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 99564 грн. (у тому числі на 66376 грн. за основним платежем та 33188 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0000222200, за яким платникові зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за грудень 2012 року на 195 751 грн.

Підставою для донарахування платникові оспорюваної суми грошового зобов'язання з ПДВ слугував висновок податкового органу про те, що господарські операцій з поставки названими постачальниками підрядних робіт позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами.

На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на обставини, установлені у ході проведення зустрічних перевірок названих контрагентів, щодо відсутності у них ознак реальних суб'єктів господарювання в силу браку матеріальних та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій, неперебування на місцем реєстрації.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані положення Закону пов'язують податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ з реальністю виконання господарської операції та з її підтвердженістю належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків, а тому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Оцінюючи податкові наслідки господарських операцій позивача (замовник) зі спірними контрагентами, суди встановили, що за договорами від 30.04.2012 № 3004/01РП та від 27.07.2012 № 07/27-02-ТЯ, укладеними позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Мармур ЛТД» і товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», відповідно, названі постачальники зобов'язалися своїми силами з власних матеріалів виконати у встановлений строк ремонтні роботи на об'єкті Товариства (орендованій позивачем будівлі адміністративного корпусу).

Слід зазначити, що подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо Інспекцією не доведено, що такі відомості неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Тягар доказування обставин, що свідчать про необґрунтованість податкової вигоди платника, покладається на податковий орган; ці обставини з урахуванням презумпції добросовісності дій платника повинні бути засновані на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність розумної ділової мети у діях платника та їх спрямованість виключно на створення бажаних податкових наслідків.

Втім у даній справі відповідних доказів Інспекцією не представлено.

Фактично усі заперечення Інспекції ґрунтуються на відсутності спірних постачальників за місцезнаходженням, на підставі чого відповідачем зроблено висновок про те, що розглядувані контрагенти є технічними суб'єктами, що не провадять фінансово-економічної діяльності у відповідності з вимогами чинного законодавства, та не могли виконати зобов'язання з поставки підрядних робіт позивачеві у зв'язку з відсутністю необхідних майнових, матеріальних і майнових ресурсів.

Однак при цьому аналіз фінансово-економічної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Мармур ЛТД» і товариства з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» податковим органом не здійснювався, первинні документи щодо руху активів в адресу кінцевих набувачів від цих контрагентів не досліджувалися; наведене є проявом формального підходу з боку податкового органу при оцінці як діяльності зазначених суб'єктів господарювання, так і господарських операцій платника з цими контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, до початку фінансово-економічних взаємовідносин з розглядуваними постачальниками позивач пересвідчився у їх правоздатності, перевіривши факт їх реєстрації у державних та податкових органах шляхом одержання відповідної інформації з офіційних джерел; також Товариство перевірило наявність у цих постачальників ліцензій на провадження господарської діяльності у будівництві. Таким чином, позивачем здійснено достатній та необхідних комплекс заходів зі зниження цивільно-правових і фінансових ризиків при укладенні правочинів зі спірними постачальниками шляхом одержання відповідних підтверджуючих реєстраційних документів, а також інформації, що характеризує контрагентів як реальних учасників ринку будівельних робіт.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для невизнання податкової вигоди, на яку претендує позивач за результатами виконання спірних операцій.

Мотивом для зменшення позивачеві від'ємного значення ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2013 № 0000222200 став висновок Інспекції про порушення платником Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, під час подання уточнюючого податкового розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2012 року.

Так, згідно з цим уточнюючим розрахунком позивач зменшив суму задекларованого податкового кредиту на 189 000 грн., однак не подав уточнюючі розрахунки за наступні звітні періоди з виправленням показників, на які вплинуло відповідне зменшення податкового кредиту.

Згідно з пунктом 5 розділу ІХ названого Порядку у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23.

За висновком суду першої інстанції, невиконання платником наведених вимог призвело до викривлення стану розрахунків Товариства з бюджетом шляхом завищення від'ємного значення ПДВ.

Втім вказаний висновок суду було належним чином спростовано апеляційним судом посиланням на залучені до матеріалів справи уточнюючі розрахунки, подані Товариством до контролюючого органу за податкові періоди, що передували прийняттю оспорюваного податкового повідомлення-рішення; у рядках 23, 25 цих уточнюючих розрахунків платником зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на 189 000 грн., що свідчить про дотримання Товариством наведених законодавчих вимог.

За таких обставин Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов цілком об'єктивного висновку про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані. А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційних вимог Товариства відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі № 813/4147/13-а (876/14305/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько