Ухвала суду № 56972595, 09.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року м. Київ К/9991/81900/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Нечитайла О.М.

за участю: секретаря Мартиненка Г.В.,

представників позивача Городецької А.Д., Соколової О.В.,

представника відповідача Борисова І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 по справі №2а-3880/12/1070 за позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» до Броварської об'єднаної державної інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, позовні вимоги Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» до Броварської об'єднаної державної інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 №0000042200.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Броварська об'єднана державна інспекція Київської області Державної податкової служби 20.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.02.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, статті 207, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 656, 658, 662, пункту 2 статті 689, пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Броварською об'єднаною державною інспекцією Київської області Державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з питань отримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбідар», Приватного підприємства «Юніпал» за червень, серпень 2011 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью поінт» за серпень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1832950,00грн.; статей 203, 207, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 656, 658, 662, 689, 712 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Так, за висновками податкового органу господарські операції між позивачем та Приватним підприємством «Юніпал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью поінт» є нікчемними, а податкові накладні виписані даними контрагентами не дають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною інспекцією Київської області Державної податкової служби складено акт від 10.04.2012 №173/23-1/21651322 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 №00000422200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1832950,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 542864,00грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Юніпал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью поінт» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором від 20.01.2010 №У-36-10 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів (безалкогольних напоїв та холодильного обладнання) автомобільним транспортом по території України, договором від 15.04.2011 №15 про надання рекламних послуг (кампанії «Візьми додому Кока-Кола. Частина 4», «Візьми додому Кока-Кола. Частина 5», «Втамуй спрагу з Кока-Кола», «Відкриття Фуршету у місті Ялта»), договором від 22.11.2010 №22/11/2010 про поставку рекламних товарів (ведмедик білий, стакан контурний «Крижинка», міні-охолождувач «Кока-Кола», набір новорічних подарунків, годинник кухонний, кухонні ваги, тостери), специфікаціями, рахунками-фактурами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), описами рекламної акції та фінальними звітами.

На момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача були у встановленому порядку зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не надано належних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Юніпал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью поінт».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 по справі №2а-3880/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ О.М. Нечитайло