Ухвала суду № 56972540, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/18013/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Андрейків О.М.,

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 рокута ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 рокуу справі№2а-5506/10/0470за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»доДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіпровизнання нечинними та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, правонаступником якої є Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 квітня 2010 року №0000852301/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 20514037,00 грн. на рахунок платника у банку та від'ємного значення з ПДВ за лютий 2010 року, бюджетне відшкодування яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2010 року.

За наслідками цієї перевірки складено акт №2403/55-т/23-407/05393043 від 19 квітня 2010 року, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7, 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження бази оподаткування.

Згідно АРМ податкової служби «Звірка контрагентів» по підприємству ТОВ «Компанія Ресурс», з яким ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» мало взаємовідносини, податкова служба податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року не визнано як податкову та надано статус «до відома». Тому, як зазначено в акті, у співробітників ДПІ відсутні підстави для винесення висновку про підтвердження суми податкового кредиту за січень 2010 року.

На підставі акта відповідачем 19 квітня 2010 року прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000852301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 20514037,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про дотримання позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту у періоді, що підлягав перевірці. Посилання податкового органу на невизнання податкової декларації контрагента позивача з податку на додану вартість, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт) (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

- у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшенні податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; .

- у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно підпункту 7.7.10 названого пункту джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

На момент проведення перевірки позивач надав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що підтверджується актами перевірки відповідача.

Крім того, попередньою перевіркою з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року (підпункт 3.2.2 Акту №1590/48-т/23-407/05393043 від 18 березня 2010 року, підпункт 3.1.2 Акту перевірки від 19 квітня 2010 року № 2403/55-т/23-407/05393043) підтверджено суми податкового кредиту, зазначені в Декларації по ПДВ за січень 2010 року, та вказано, що суми податку на додану вартість підтверджені належним чином виписаними податковими накладними, митними деклараціями, актами прийняття робіт (послуг), прибутковими ордерами, банківськими документами, що засвідчують перерахування коштів в оплату вартості товарів (робіт, послуг), та включені до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за відповідний період. Дані рахунків бухгалтерського обліку 20, 23, 28, 91, 92, 93, 644, 641, 631, 685, 311 та інші використовувались при перевірці правильності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, в актах перевірки, відповідачем не заперечується факт отримання позивачем товару від ТОВ «Компанія Ресурс», сплати податку на додану вартість у складі його вартості та отримання на підтвердження цього податкових накладних.

Крім того, під час розгляду даної справи колегія суддів враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього ж суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення - рішення, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №2а-5506/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна