Ухвала суду № 56972254, 31.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/21444/15-ц Головуючий у 1 інстанції - Цокол Л. І.

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/4084/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- ГаращенкаД.Р.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця", третя особа: ОСОБА_2 про поновлення трудових прав, поновлення на роботі, скасування догани, стягнення заробітної плати,-

в с т а н о в и л а:

19 червня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця", третя особа: ОСОБА_2 про поновлення трудових прав, поновлення на роботі, скасування догани, стягнення заробітної плати. Позовні вимоги позивачем обґрунтовував тим, що його звільнення з підстав, передбачених п.2 ст. 41 КЗпП України є незаконним, а тому він підлягає поновленню на посаді та на його користь з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати. Незаконним вважає наказ № 33-В від 21.05.2015 року про оголошення йому догани, просить його скасувати.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної комунальної організації « Національний історико-архітектурний музей « Київська фортеця», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Рішенням Печерського районного суду м Києва від 17 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідувача відділу «Охорона пам'яток» Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" з 22 травня 2015 року.

Скасовано догану, оголошену наказом №33-В від 21 травня 2015 року Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" ОСОБА_3.

Стягнуто з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 травня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, що складає 18 356,07 грн.

Стягнуто з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60грн.

Рішення про поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі третя особа: ОСОБА_2 просить скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 17 листопада 2015 року та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що суд 1-ї інстанції неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження законності звільнення позивача, є безпідставним, позивач повинен доводити законність своїх заперечень проти його звільнення. Крім того, суд належним чином не дослідив та не дав належну правову оцінку наданому представником відповідача наказу № 9-В від 07 квітня 2015 року, відповідно до якого позивачу було надано два місяці на його виконання та подання звіту і відповідних актів. Суд безпідставно відмовив йому у витребуванні та залученні до матеріалів справи автобіографії ОСОБА_3 та інших документів. Посилається також на те, що судом було порушено його право на захист, так як відмовив у відкладенні розгляду справи через відсутність його адвоката.

В судовому засіданні ОСОБА_2 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" Суровцов Андрій Юрійович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 10 вересня 2012 року відповідно до наказу № 70-к був прийнятий на посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу « Охорона пам»яток» державного комунального закладу Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця".

Відповідно до наказу № 33-В від 21.05.2015 року за невиконання наказу № 9-В від 07.04.2015 року ОСОБА_3, завідуючому відділом « Охорона пам»яток» було оголошено догану.

22 травня 2015 року наказом № 73-К ОСОБА_3 було звільнено з посади завідуючого відділом «Охорона пам'яток» відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього збоку генерального директора музею.

Задовольняючи позовні вимоги, скасовуючи догану, оголошену наказом №33-В від 21 травня 2015 року Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" ОСОБА_3, суд 1-ї інстанції посилався на те, що суду не надано достатніх доказів на підтвердження законності застосування до позивача ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани 21 травня 2015 року, не надано доказів на підтвердження обставин та мотивів за яких вказане дисциплінарне стягнення було накладено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Конституція Українигарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст.139 КЗпП Українипрацівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Як встановлено положеннями ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Частиною 1 статті 1471 КЗпП Українивстановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст.148 КЗпПУкраїни дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі ст.149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником, без поважних причин, обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов'язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов'язок. При визначенні виду стягнення враховуються і попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов'язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов'язковому порядку вказуються мотиви застосування стягнення.

З наданого суду та дослідженого в судовому засіданні наказу № 33-В від 21.05.2015 року вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани до позивача було застосовано за невиконання вимог наказу № 9-В від 07.04.2015 року. З вказаного наказу не зрозуміло, за яке саме порушення було оголошено догану ОСОБА_3 Копія наказу № 9-В від 07.04.2015 року суду не надано, доказів того, що у ОСОБА_3 відбирались письмові пояснення до застосування до нього вказаного дисциплінарного стягнення матеріали справи не містять, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання незаконним застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Поновлюючи ОСОБА_3 на посаді завідувача відділу «Охорона пам'яток» Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" з 22 травня 2015 року, стягуючи з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 травня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, що складає 18 356,07 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що виданий відповідачем, в особі генерального директора ОСОБА_2, наказ про звільнення ОСОБА_3 з посади завідуючого відділом « Охорона пам»яток» Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" не визначає обставину, яка стала підставою для звільнення позивача за п.2 ст.41 КЗпП України, так як не вказано подію чи дії позивача, що призвели до втрати довір»я, а тому його звільнення з цих підстав є незаконним, він підлягає поновленню на посаді та на його користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 травня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, що складає 18 356,07 грн.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду зроблений на підставі встановлених обставин, наданих доказів та повністю відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Так, згідно з п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваним у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до роз»яснень, викладених в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір»я ( п.2 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір»я ( зокрема порушенням правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільненні з підстав втрати довір»я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов»язані з їх роботою.

Суду не надано доказів того, що позивач, в силу своїх службових обов»язків, безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо). З наказу про звільнення не вбачається, які саме дії позивача дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір»я, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_3 з посади завідуючого відділом « Охорона пам»яток» Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" за п.2 ст. 41 КЗпП України та про поновлення його на роботі.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Діючи у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 травня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, що складає 18 356,07 грн., відповідно до наданих представником відповідача довідок про середню заробітну плату та про розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу ( а.с. 32, 73).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд в повному обсязі дослідив надані сторонами докази та дав їм вірну правову оцінку

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження законності звільнення позивача, так як саме позивач повинен доводити законність своїх заперечень проти його звільнення, оскільки саме роботодавець повинен вказати в наказі підставу звільнення та надати докази на обґрунтування зазначених підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив та не дав правову оцінку наданому представником відповідача наказу № 9-В від 07 квітня 2015 року, відповідно до якого позивачу було надано два місяці на його виконання та подання звіту і відповідних актів, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такий наказ суду першої інстанції ні третьою особою, ні представником відповідача не надавався. Копія вказаного наказу долучена третьою особою ОСОБА_2 до його апеляційної скарги. Проте, доказів невиконання позивачем вимог вказаного наказу матеріали справи не містять і до апеляційної скарги не надано.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції його права на захист, так як суд відмовив у відкладенні розгляду справи через відсутність його адвоката, оскільки з журналів судового засідання вбачається, що 15.10.2015 року у розгляді справи було оголошено перерву до 03.11.2015 року для надання можливості ОСОБА_2 отримати юридичну допомогу. 02.11.2015 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, так як його адвокат терміново виїхав в одну з медичних клінік Ізраїлю для лікування дитини. Проте, доказів укладення угоди з адвокатом та поважності причини відсутності адвоката в судовому засіданні, суду не надав, а тому у суду не було підстав для відкладення розгляд у справи.

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від17 листопада 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий : Судді :