Ухвала суду № 56971816, 14.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/638/2016 Головуючий у першій інстанції Бандура І.С.

Категорія КК: ч. 2 ст. 307 Доповідач Корнієнко Т.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Новова С.О., Мосьондза І.А.,

секретаря судового засідання - Костюк А.А.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Здрака С.В.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження №12013110120000816 за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №8 Дзіся Б.О. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 рокувідносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зсередньою освітою, неодруженого, працюючого в ПП «Ремсервіс», маючого на утриманні батьків похилого віку, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 а проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 /три/ роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Як встановлено судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 6,81 г. та почав незаконно зберігати його з метою подальшого збуту у невстановленому досудовим розслідуванням місці.

В подальшому 10 червня 2013 року, приблизно в 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 знаходячись неподалік станції метро «Житомирська» КП «Київський метрополітен», а саме біля кінотеатру «Екран», розташованого по проспекту Перемоги, 117 в м. Києві, незаконно збув особі, яка працювала згідно ст. 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» - "ОСОБА_5", ІНФОРМАЦІЯ_6, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 6,81 гр., який знаходився у поліетиленовому крафт-пакеті, та отримав від останнього гроші в сумі 600 гривень в якості оплати за вказаний наркотичний засіб, тим самим незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб.

В подальшому 10 червня 2013 року, приблизно о 09 годині 20 хвилин, ОСОБА_5 прибув до ЛУ в метрополітені ГУ МВС України в м. Києві, де у службовому кабінеті № 20, по вул. Ярославській, 20 в м. Києві, де працівником міліції із долоні правої руки ОСОБА_5 був вилучений поліетиленовий крафт-пакет, що містив подрібнену речовину рослинного походження коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, масою 6,81 гр., який йому незаконно збув ОСОБА_3

Згідно висновку експерта № 1295х від 20.06.2013 надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження коричневого кольору, є особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. Маса канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить - 6,81 гр.

В апеляційній скарзі прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Дзісь Б.О. просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що згідно вироку суд першої інстанції не вбачає обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого. Разом з тим, при призначенні обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України судом наведено перелік обставин, що пом'якшують покарання, однак не зазначено яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Також, судом не в повній мірі враховано обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення з корисливих мотивів. Тому прокурор вважає, призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, судом першої інстанції при звільненні обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України в порушення п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24 жовтня 2003 року не враховано ступінь тяжкості, корисливий мотив та конкретні обставини вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, та взагалі не зазначено з яких підстав суд прийшов до висновку про можливість виправлення останнього без його ізоляції від суспільства. Тому вважає, що звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням є незаконним та призвело до безпідставного не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

На думку прокурора, обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації належного йому на праві власності майна враховуючи корисливий мотив вчиненого останнім кримінального правопорушення.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляційні скарги подані не були.

В своїх запереченнях захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, просить апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Дзісь Б.О. залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року - без змін. Зазначає, що судом першої інстанції згідно з вимогами ст. 65 КК України враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, а тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про застосування ст. 69 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України. У разі порушення умов звільнення, обвинувачений ОСОБА_3 буде направлений для відбуття покарання строком на 5 років. Тому, беручи до уваги усі обставини справи, захисник вважає, що вирок суду першої інстанції є достатньо суворим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду без змін, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за обставин викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, а оскільки встановлені судом першої інстанції фактичні обставини його вчинення, правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини в апеляційній скарзі не оскаржуються, то відповідно до положень ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких, дані про особу винного, який відповідно до положень ст.89 КК України вважається не судимим, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, що прямо передбачені ст.ст. 66, 67 та, визнаючи вищезазначені дані, які характеризують його особу, як такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з застосуванням ст.69 КК України, а враховуючи його сімейний стан вважав можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах доводів викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання, яка саме міра покарання повинна бути призначена ОСОБА_3, суд в цілому дотримався вимог закону щодо основних засад призначення покарання.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст.69 КК України, при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою обвинувачується особа, яка вчинила злочин.

При призначенні покарання суд у вироку врахував як обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину те, що він вважається не судимим, працює та позитивно характеризується.

Однак, у справі наявні і інші обставини, які відповідно до ч.2 ст.65 КК України можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання, зокрема те, що ОСОБА_3 має на утриманні батьків престарілого віку, та стан здоров'я його батька, який є інвалідом 2 групи, страждає на тяжкі захворювання, потребує допомоги.

Хоча ці обставини прямо не зазначені у вироку як пом'якшуючі, проте суд їх врахував, і колегія суддів вважає, що наявність таких обставин істотно зменшує ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого, і враховує їх як пом'якшуючі покарання.

Тому доводи прокурора про відсутність кількох обставин, які пом'якшують покарання, є не обґрунтованими.

Крім того,одним із доводів прокурора в апеляції є те, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, працює, є єдиною дитиною у престарілих батьків, які потребують його допомоги та догляду. Кримінальне провадження триває протягом майже трьох років. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 своєю поведінкою за цей період часу довів, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства.

Враховуючи викладене, з огляду на конкретні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування до ОСОБА_3 положень ст.69 КК України, і вважає, що призначене йому покарання з застосування положень ст.75 КК України відповідає вимогам ст.65 КК України, за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, а також є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Судом враховані всі обставини, на які вказав в апеляційній скарзі прокурор.

Будь-яких інших доводів щодо м'якості призначеного судом покарання та для скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання в зв'язку з неправильністю застосування кримінального закону в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку Святошинського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року відносно ОСОБА_3 у зв'язку із м'якістю призначеного обвинуваченому покарання та неправильним застосуванням кримінального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 Дзіся Б.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на цей вирок - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Корнієнко Т.Ю. НововС.О. Мосьондз І.А.