Постанова № 56971469, 04.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р. Справа № 906/1533/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МиРославель-Агро" на рішення господарського суду Житомирської області від 28.01.2016 року у справі № 906/1533/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Трейд"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МиРославель-Агро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 83072,10 грн.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.01.2016 року у справі №906/1533/15 (суддя - Ляхевич А.А.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Трейд" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МиРославель-Агро", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит". Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МиРославель-Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Трейд" 83072,10 грн. заборгованості та 1246,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що враховуючи наявність оплати позивача за поставлений відповідачем товар, підстава отримання відповідачем коштів в сумі 83072,10 грн. відсутня, а тому вказані кошти підлягають поверненню позивачу у відповідності до ст.1212 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МиРославель-Агро", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.01.2016 року у справі №906/1533/15 та прийняти нове рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що 08.05.2015 року у звязку з поставкою позивачу зерна пшениці, відповідачем, для оплати поставленого товару, було надано рахунок-фактуру №СФ-0000002 зі зміненими банківськими реквізитами, а саме зазначено розрахунковий рахунок 26009460401 відкритий в АТ Райффайзен банк "Аваль" МФО 380805. Однак, позивачем було помилково перераховано кошти на розрахунковий рахунок зазначений в договорі купівлі-продажу №2507/580 від 25.07.2014 року. Скаржник стверджує, що СТОВ "МиРославель-Агро" не є набувачем коштів позивача в сумі 83072,10 грн. перерахованих на рахунок в АТ "Банк "Фінанси і Кредит", так як для цього були відсутні правові підстави. Також скаржник зазначає, що він не має можливості контролювати та користуватися розрахунковим рахунком №26008015845101 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у звязку з прийняттям дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 17.09.2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 28.01.2016 року у справі №906/1533/15 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вілія-Трейд" (покупець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мирославель-Агро" (продавець) укладено договір купівлі-продажу ВТк №2507/580, згідно якого продавець зобов'язався продати покупцю зерно пшениці.

Відповідно до п.3.4. договору, розрахунки між сторонами по даному договору здійснюються у національній грошовій одиниці України (гривні), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок вказаний продавцем. Згідно з п.3.5. договору, днем оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця на користь постачальника.

Обовязок покупця провести розрахунки за товар виникає з моменту отримання покупцем оригіналів наступних документів від продавця: видаткова накладна, податкова накладна (п.3.6. договору).

08 травня 2015 року на виконання умов договору відповідачем було поставлено зерно пшениці в кількості 25,96 тонн на загальну суму 83072,10 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000019 від 08.05.2015р. (а.с.12).

Позивачем 21.05.2015 року перераховано на розрахунковий рахунок відповідача №26008015845101 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" кошти в сумі 83072,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1063 від 21.05.2015 року (а.с.13). Вказаний розрахунковий рахунок відповідача був зазначений у договорі купівлі-продажу ВТк №2507/580 від 25.07.2014 року, як реквізити продавця.

03.06.2015 року позивачем повторно перераховано кошти в сумі 83072,10 грн. на розрахунковий рахунок відповідача №26009460401 в АТ Райффайзен банк "Аваль", що підтверджується платіжним дорученням від 03.06.2015 року №1127 (а. с. 14). Вказаний рахунок був зазначений в видатковій накладній №РН-0000019 від 08.05.2015 року (а. с. 12).

Таким чином, позивачем було двічі перераховано кошти в сумі 83072,10 грн. на різні розрахункові рахунки відповідача №26008015845101 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та №26009460401 в АТ Райффайзен банк "Аваль".

Листами від 02.09.2015 року та від 21.09.2015 року ТОВ "Вілія-Трейд" зверталось до СТОВ "МиРославель-Агро" з вимогою про повернення заборгованості в сумі 83071,10 грн., яка виникла внаслідок дворазової оплати однієї і тієї ж партії товару. Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді.

Спір виник з тих обставин, що ТОВ "Віллія-Трейд" двічі було перераховано кошти на рахунки, що належать СТОВ "МиРославель-Агро", один раз з яких кошти були перераховані помилково.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на положення ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із ч.1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі (ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Колегією суддів безспірно встановлено, що товар продавцем поставлено на суму 83072,10 грн., однак позивачем було проведено оплати за поставку вказаного товару двічі по 83072,10 грн., на загальну суму 166144,10 грн. Оскільки позивачем помилково оплачено один і той самий товар двічі, то сума 83072,10 грн. є такою, яка отримана відповідачем безпідставно.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що отримувачем коштів, відповідно до платіжних доручень від 21.05.2015 року №1063 та 03.06.2015 року №1127, є відповідач СТОВ "МиРославель-Агро", а відтак останній є і набувачем майна.

З цих же платіжних доручень від 21.05.2015 року №1063 та 03.06.2015 року №1127 вбачається, що кошти в сумі 83072,10 грн. двічі були списані з розрахункового рахунку №26001005315199 в АТ "ОТП Банк", який належить ТОВ "Вілія-Трейд".

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти в сумі 83072,10 грн., було перераховано на банківський рахунок відповідача та набуто ним без достатньої правової підстави за рахунок позивача, а тому підлягають витребуванню відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Також є вірним висновком місцевого господарського суду, що зобовязання відповідача повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти не припиняється фактом неплатоспроможності публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси і Кредит" та здійснення тимчасової адміністрації в ньому.

Доводи апелянта про проведення помилкової оплати позивачем коштів на розрахунковий рахунок продавця зазначений в договорі, а не в видатковій накладній та рахунку-фактурі, не спростовують встановленого апеляційним судом факту, що і 21.05.2015 року, і 03.06.2015 року отримувачем коштів та відповідно і набувачем майна був СТОВ "МиРославель-Агро", а судом першої інстанції було прийнято рішення про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 83072,10 грн. саме з відповідача, а не з конкретного банківського рахунку останнього.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 28.01.2016 року у справі №906/1533/15 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МиРославель-Агро" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №906/1533/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Розізнана І.В.