Рішення № 56971238, 05.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р.Справа № 922/401/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Васищівської селищної ради с. Васищево до Товариства з обмеженою відповідальністю "УФК", м. Київ про стягнення коштів за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1 (посв.№023324 від 03.12.13);

позивача (Васищівська селищна рада) - ОСОБА_2 (дов.№129/02-25 від 08.02.16);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Васищівської селищної ради с. Васищево, Харківська область звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УФК", м. Київ, в якій просить суд стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 156481,67грн., з них:120929,1 грн. сума основного боргу (орендна плата),11341,01грн. інфляційні нарахування , 3 % річних в сумі 1661,53грн., пеня в сумі 22549,97грн. , витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 17.02.2016 р. було порушено провадження у даній справі№922/401/16 , розгляд справи призначено на 01.03.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2016року, розгляд справи відкладено до 24.03.2016року.

24.03.2016року від заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області надійшла заява про збільшення позовних вимог ,в яких останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 190846,83грн., з них:149811,06грн. сума основного боргу (орендна плата), 11698,52грн. інфляційні нарахування, 3 % річних в сумі 2291,0грн., пеня в сумі 27046,25грн.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2016року прийнято до розгляду заяву прокурора про збільшення позовних вимог у справі №922/401/16 (вх. №9861 від 24.03.2016 року). Відстрочено сплату судового збору прокуратурі за подання заяви про збільшення позовних вимог до ухвалення рішення по справі. Розгляд справи відкладено до 05.04.2016року.

Представник прокуратури та позивача у судовому засіданні 05.04.2016року підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 05.04.2016 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав. Ухвала про порушення провадження та відкладення розгляду справи №922/401/16 направлені адресу відповідача повернулись до суду без вручення адресату, з приміткою пошти "за закінченням строку зберігання".

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.06.2014 між селищною радою та ТОВ «УФК» укладено договір оренди землі (далі по тексту - договір) на 10 років. Даний договір зареєстровано державним реєстратором Харківського районного управління юстиції області 01.08.2014, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 6593556.

Відповідно до умов договору позивачем передається земельна ділянка загальною площею 1,1295 га, кадастровий номер якої 6325156400:00:004:0010, в строкове платне користування відповідачу. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1963414,8 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У силу вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона - (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі в сумі 96820,74 грн. за рік.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частками до 30 числа поточного місяця в сумі 8068,4 грн. на місяць на рахунок селищної ради (одержувач: УДКСУ у Харківському районі р/р 33213812700436, призначення платежу: 13050200, МФО: 851011, код: 37999638, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області).

Пунктом 3.5 договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар зобов'язаний сплатити пеню у мірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, п. 7.1 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Також, п. 7.4 договору визначено, що орендар зобов'язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 12.1 договору визначено що він набуває чинності після писання сторонами та його державної реєстрації.

Станом на 01.03.2016 ТОВ «УФК» має заборгованість перед селищною Радою за оренду землі у розмірі 149 811,06 грн. відповідно до умов договору (з урахуванням збільшених позовних вимог а.с. 45-49).

Дана заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем орендної плати станом на 01.03.2016року, що підтверджується інформацією Васищівської селищної ради від 15.03.2016року за №223/02-25.

Зазначене свідчить, що відповідач порушив умови договору та свій обов'язок щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим орендодавець був позбавлений можливості отримати орендну плату за договором оренди земельної ділянки, таким чином, позовні вимоги в частині основної заборгованості підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну та неповну сплату орендної плати в розмірі 27 046,25 грн., інфляційні нарахування в сумі 11 698,52грн., 3% річних в сумі 2 291,0грн. згідно наданого позивачем розрахунку (з урахуванням збільшених позовних вимог а.с. 45-49).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" закріплено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 11698,52грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 2291,0грн., пені в сумі 27046,25грн. суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданими йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи прокуратури не спростував.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Васищівської селищної ради про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 190846,83грн., з них:149811,06грн. сума основного боргу (орендна плата), 11698,52грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 2291,0грн., пені в сумі 27046,25грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Судом було задоволено клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору по заяві про збільшення позовних вимог до моменту прийняття рішення у справі.

До прийняття рішення у справі судовий збір прокуратурою Харківської області за подання заяви про збільшення позовних вимог сплачено не було через відсутність видатків та відповідного фінансування для оплати судового збору за подання позовів у 2016 році.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (у редакції станом на дату подання позову), з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, а за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, станом на дату подання позову розмір судового збору за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру становив 1218 грн., а за подання позовних заяв майнового характеру - не менше 1218 грн. 00 коп., та не більше 187000 грн. 00 коп.

У пункті 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

За таких обставин, у зв'язку із задоволенням позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області судовий збір у розмірі 2347,22 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Прокуратури Харківської області , судовий збір в сумі 515,48грн. за подання заяви про збільшення позовних вимог підлягає стягненню з відповідача безпосередньо до державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " УФК" (м. Київ, Деснянський район, вул. Жукова, 26, код 31457722) на користь Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області (Харківська область, Харківський район, сел. Васищеве, вул. Орєшкова, 49, код 04396584)- 149811,06грн. суми основного боргу (орендна плата), 11698,52грн. інфляційних нарахуваннь, 3 % річних в сумі 2291,0грн., пені в сумі 27046,25грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " УФК" (м. Київ, Деснянський район вул. Жукова, 26, код 31457722) на користь Прокуратури Харківської області, код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код820172,рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету -2800) - витрати по сплаті судового збору в сумі 2347,22грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " УФК" (м. Київ, Деснянський район, вул. Жукова, 26, код 31457722) на користь Державного Бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166; код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 515,48грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_3