Рішення № 56970987, 05.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016р. Справа№ 914/613/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» , м.Львів,

до відповідача: Червоноградської центральної міської лікарні, м.Червоноград Львівської області,

про стягнення 3 499,20 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Зубкович Д.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» подано позов до Червоноградської центральної міської лікарні про стягнення заборгованості в сумі 3 499,20 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2016р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 29.03.2016р. Розгляд справи відкладався на 05.04.2016р.

У судове засідання 05.04.2016р. представник позивача зявився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив стягнути з відповідача 171,71 грн. 3% річних за період з 10 лютого по 30 вересня 2015р. та 3 327,49 грн. інфляційних втрат за період з лютого по вересень 2015р., нарахованих відповідачу за невчасне виконання рішення суду від 12.02.2015р. у справі №914/173/15.

У судове засідання 05.04.2016 р. представник відповідача не зявився, подав відзив на позов, у якому повідомив, що відповідач є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету. Можливість оплатити суму боргу, за рішенням суду у справі №914/173/15 лікарня отримала лише після процедури перезатвердження кошторису, оскільки виділення додаткових коштів на потреби відповідача проводиться за рішенням Червоноградської міської ради. Зазначив, що заборгованість за зазначеним вище рішенням суду була оплачена відповідачем добровільно, що підтверджується копією платіжного доручення №1192 від 30.09.2015р. До того ж, наказ господарського суду від 05.03.2015р. у справі №914/173/15 не знаходився на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. Додатково повідомив про неможливість уповноваженого представника прибути в судове засідання через відсутність коштів на відрядження.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.2015р. у справі №914/173/15 стягнуто з Червоноградської центральної міської лікарні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Український центр Медсервіс 8 966,56 грн. боргу, 1 109,14 грн. пені, 1 301,15 грн. інфляційних втрат за період з липня 2014р. по січень 2015р., 173,91 грн. три відсотки річних за період з 19 червня 2014р. по 09.02.2015р. та 1 819,88 судового збору.

05.03.2016р. видано наказ на примусове виконання рішення суду.

Як убачається з банківської виписки про рух коштів по рахунку позивача, 01.10.2015р. відповідачем перераховано позивачу 8 966,56 грн. основного боргу за рішенням суду у справі №914/173/15 від 12.02.2015р., а також 1 109,14 грн. пені, 1 301,15 грн. інфляційних втрат, 173,91 грн. три відсотки річних та 1 819,88 судового збору (на загальну суму 4 404,08 грн.).

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Між сторонами у справі виникли зобовязання на підставі договору підряду.

У силу статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої зобовязання за договором, оскільки вчасно не здійснив оплату за виконану роботу. Судовим рішенням у справі №914/173/15 також встановлено порушення відповідачем умов договору підряду щодо вчасної оплати виконаних робіт.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Оскільки рішенням суду від 12.02.2015р. стягнуто з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2014р. по січень 2015р., 3% річних з 19 червня 2014р. по 09.02.2015р., а фактична оплати боргу була проведена тільки 01.10.2015р., вимога позивача про стягнення інфляційних втрат за період з лютого 2015р. по вересень 2015р. та 3% річних за 10.02.2015р. по 30.09.2015р. є правомірною.

Твердження відповідача про те, що ст. 625 ЦК України поширюється лише на порушення грошового зобовязання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, не може бути підставою для відмови у позові, адже саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2016р. по справі №3-1276гс15).

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Червоноградської центральної міської лікарні (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Івасюка, буд.2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01996869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український центр «Медсервіс» (79057, м. Львів, вул.Антоновича, будинок 128, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22334457) 171,71 грн. 3% річних та 3 327,49 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. сплаченого судового збору.

У судовому засіданні 05.04.2016р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 06.04.2016 р.

Суддя Яворський Б.І.