Рішення № 56970964, 01.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2016Справа №910/3191/16

За позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»доДержавного концерну «Ядерне паливо»простягнення 10659 грн. 58 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.02.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з вимогами до Державного концерну «Ядерне паливо» про стягнення 10659 грн. 58 коп., з яких 8708 грн. 64 коп. основного боргу, 1456 грн. 64 коп. пені, 208 грн. 00 коп. штрафу, 92 грн. 64 коп. 3% річних та 193 грн. 66 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 не здійснив оплату 30% вартості орендних платежів на користь позивача як балансоутримувача об'єкта оренди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6933 грн. 38 коп. (за червень - серпень 2015 року). Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1200 грн. 43 коп. за загальний період нарахування з 11.07.2015 по 31.12.2015. Також, у зв'язку з несплатою відповідачем 30% орендної плати більше ніж на три місяці за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 208 грн. 00 коп. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 75 грн. 86 коп. за період з 11.07.2015 по 31.12.2015 та інфляційні втрати у розмірі 147 грн. 53 коп. за період з липня 2015 року по листопад 2015 року.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення чинного законодавства та умов Договору № 1/02 від 05.02.2013 не відшкодував позивачу експлуатаційні витрати за липень - серпень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1775 грн. 26 коп. Також, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з відшкодування вартості експлуатаційних витрат за Договором № 1/02 від 05.02.2013, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 256 грн. 21 коп. за період з 16.08.2015 по 31.12.2015. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 1/02 від 05.02.2013 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16 грн. 78 коп. за період з 16.08.2015 по 31.12.2015 та інфляційні втрати у розмірі 46 грн. 13 коп. за період з липня 2015 року по листопад 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2016 порушено провадження у справі № 910/3191/16; розгляд справи призначено на 15.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.04.2016.

Представник позивача у судове засідання 01.04.2016 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.03.2016 та розпискою про відкладення розгляду справи від 15.03.2016.

При цьому, 01.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав клопотання, в якому зазначив, що у зв'язку із хворобою представника позивача присутність представника позивача у судовому засіданні буде неможлива. Крім того, у вказаному клопотанні позивач просив суд розглянути розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання 01.04.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21731626 від 26.02.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, в якому зазначено, що 25.03.2016 поштове відправлення не було вручене під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 01.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Державним концерном «Ядерне паливо» (орендар) укладено Договір оренди № 6374 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 16,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Енергоефективність» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2012 і становить 244177 грн. 00 коп., без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 його укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 05.02.2013 до 05.02.2014 включно.

Договором № 6371/01 від 12.02.2014 про внесення змін до Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 сторони продовжили строк дії вказаного договору оренди до 05.02.2015 включно.

Договором № 6371/02 від 13.02.2015 про внесення змін до Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 сторони продовжили строк дії вказаного договору оренди до 05.02.2016 включно.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору оренди № 6374 від 05.02.2013, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що 05.02.2013 за актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву) передав, а орендар (Державний концерн «Ядерне паливо») прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 16,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Енергоефективність» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (балансоутримувач).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.

Відповідно до п. 3.11 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 у разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.3 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до п. 10.6.3 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін.

Судом встановлено, що 14.09.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Державним концернолм «Ядерне паливо» укладено Договір 6374/04 про припинення Договору оренди № 6374 від 05.02.2013, в якому сторони зазначили, що чинність Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 достроково припинено з 01.09.2015 (п.п. 1 та 2 вказаного договору від 02.03.2015).

Відповідно до п. 10.9 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендодавцю/балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно з п. 10.10 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складення акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Судом встановлено, що 01.09.2015 за актом приймання-передачі (повернення) майна за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 відповідач повернув Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву б'єкт оренди - нежиле приміщення, площею 16,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 на першому поверсі будівлі (копія акту долучена позивачем до матеріалів справи).

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2012 року - 3058 грн. 31 коп. Орендна плата за перший місяць оренди -січень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2013 року.

Згідно з Розрахунком плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна до Договору оренди № 6374 від 05.02.2013, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - грудень 2012 року становить 3669 грн. 98 коп. (без ПДВ).

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.4 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 у разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Судом встановлено, що за період з червня 2015 року по серпень 2015 року відповідач зобов'язаний був сплатити на користь балансоутримувача об'єкта оренди 30% нарахованої орендної плати (відповідно до п. 3.6 договору) у загальному розмірі 6933 грн. 38 коп., що відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви, а саме: 2332 грн. 84 коп. 30% орендної плати за червень 2015 року; 2309 грн. 51 коп. - 30% орендної плати за липень 2015 року; 2291 грн. 03 коп. - 30% орендної плати за серпень 2014 року.

Вказаний розмір оренди (30% орендної плати) визначений відповідно до п. п. 3.1 - 3.3, 3.6 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 та при цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії актів надання послуг № 13 від 30.06.2015 на суму 2332 грн. 84 коп., № 15 від 31.07.2015 на суму 2309 грн. 51 коп. та № 19 від 31.08.2015 на суму 2291 грн. 03 коп. (вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача і відповідача), а також відповідні рахунки на оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи встановлений у п. 3.6 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 строк виконання відповідачем (орендарем) свого обов'язку зі сплати орендних платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати 30% орендної плати на користь балансоутримувача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Зокрема, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 2332 грн. 84 коп. у строк до 10.07.2015 включно (за актом надання послуг № 13 від 30.06.2015 на суму 2332 грн. 84 коп.), грошові кошти у розмірі 2309 грн. 51 коп. у строк до 10.08.2015 включно (за актом надання послуг 15 від 31.07.2015 на суму 2309 грн. 51 коп.) та грошові кошти у розмірі 2291 грн. 03 коп. у строк до 10.09.2015 включно (за актом надання послуг № 19 від 31.08.2015 на суму 2291 грн. 03 коп.), що разом становить 6933 грн. 38 коп.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 6933 грн. 38 коп. (2332 грн. 84 коп. 30% орендної плати за червень 2015 року; 2309 грн. 51 коп. - 30% орендної плати за липень 2015 року; 2291 грн. 03 коп. - 30% орендної плати за серпень 2014 року), що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 6933 грн. 38 коп. (30% орендної плати за червень - серпень 2015 року), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6933 грн. 38 коп.

При цьому, вказаний розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за червень - серпень 2015 року у с умі 6933 грн. 38 коп. зазначений в акті звіряння взаємних розрахунків станом на 31.10.2015, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Крім того, 05.02.2013 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (балансоутримувач) та Державним концерном «Ядерне паливо» (орендар) укладено Договір № 1/02 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна - адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. Л. Толстого, 59 та перебуває на балансі у відокремленого підрозділу «Енергоефективність» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 1/02 від 05.02.2013 орендар користується нежитловим приміщенням (кімната № 105) загальною площею 16,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого, 59 на першому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі у ідокремленого підрозділу «Енергоефективність» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Згідно з п. 1.3 Договору № 1/02 від 05.02.2013 відшкодування підлягають наступні витрати балансоутримувача: теплоенергія, електроенергія, вода, каналізація, санітарна обробка будинку, охоронна сигналізація, вивіз сміття.

Відповідно до п. 1.4 Договору № 1/02 від 05.02.2013 витрати на електроенергію відшкодовуються відповідно до показників лічильника. Решта витрат, передбачених п. 1.3 цього договору, відшкодовуються орендарем пропорційно до займаної ним площі.

Згідно з п. 6.1 Договору № 1/02 від 05.02.2013 договір укладено на час дії Договору оренди нерухомого майна № 6374, що належить до державної власності, від 05.02.2013 і діє з 05.02.2013 по 05.02.2014.

Відповідно до п. 6.4 Договору № 1/02 від 05.02.2013 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 1/02 від 05.02.2013, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про відшкодування вартості спожитих послуг.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за липень 2015 року відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість експлуатаційних витрат у розмірі 890 грн. 82 коп., що підтверджується актом надання послуг № 16 від 31.07.2015 (підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб), та за серпень 2015 року відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість експлуатаційних витрат у розмірі 884 грн. 44 коп., що підтверджується актом надання послуг № 20 від 31.08.2015 (підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб), копії яких, а також відповідні рахунки на оплату долучено позивачем до позовної заяви.

Таким чином, загальний розмір грошових коштів, які відповідач повинен був відшкодувати позивачу за Договором № 1/02 від 05.02.2013 за липень - серпень 2015 року становить 1775 грн. 26 коп.

Згідно з п. 4.1 Договору № 1/02 від 05.02.2013 орендар зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача за послуги, передбачені у п. 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 1/02 від 05.02.2013 розмір плати за утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг залежить від фактичних витрат балансоутримувача на комунальні послуги, індексу інфляції та визначається щомісяця розрахунком відшкодування витрат на надання комунальних послуг орендарю.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 890 грн. 82 коп. (за актом надання послуг № 16 від 31.07.2015) у строк до 15.08.2015 (включно) та грошові кошти у розмірі 884 грн. 44 коп. (за актом надання послуг № 20 від 31.08.2015) у строк до 15.09.2015 (включно), що разом становить 1775 грн. 26 коп.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 1775 грн. 26 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 1775 грн. 26 коп. (відшкодування вартості експлуатаційних витрат за липень 2015 року у сумі 890 грн. 82 коп. та відшкодування вартості експлуатаційних витрат за серпень 2015 року у сумі 884 грн. 44 коп.), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1775 грн. 26 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Державного концерну «Ядерне паливо» за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013 у розмірі 6933 грн. 38 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Державного концерну «Ядерне паливо» суми основного боргу у розмірі 6933 грн. 38 коп. (заборгованість зі сплати 30% орендної плати) є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, наявність та обсяг заборгованості Державного концерну «Ядерне паливо» за Договором № 1/02 від 05.02.2013 у розмірі 1775 грн. 26 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Державного концерну «Ядерне паливо» суми основного боргу у розмірі 1775 грн. 26 коп. (заборгованість з відшкодування вартості експлуатаційних послуг) є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, загальна сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 8708 грн. 64 коп.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1200 грн. 43 коп. за загальний період нарахування з 11.07.2015 по 31.12.2015.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Державного концерну «Ядерне паливо» пені у розмірі 1200 грн. 43 коп. за неналежне виконання умов Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з відшкодування вартості експлуатаційних витрат за Договором № 1/02 від 05.02.2013, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 256 грн. 21 коп. за період з 16.08.2015 по 31.12.2015.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Однак, з огляду на те, що Договір№ 1/02 від 05.02.2013 не є договором про житлово-комунальні послуги (оскільки відповідач не є споживачем послуг у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а таким споживачем виступає позивач), а є договором про відшкодування вартості спожитих послуг, положення ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» про стягнення пені зі споживача житлово-комунальних послуг до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, не можуть бути застосовані.

Зважаючи на те, що Договором № 1/02 від 05.02.2013 сторони не передбачили нарахування пені за невиконання/неналежне виконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат балансоутримувача, та у зв'язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Державного концерну «Ядерне паливо» пені у розмірі 256 грн. 21 коп.

Отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1200 грн. 43 коп.

Також, у зв'язку з несплатою відповідачем 30% орендної плати більше ніж на три місяці за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 208 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 3.8 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

З огляду на те, що заборгованість відповідача зі сплати 30% орендної плати за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013 становить не менше ніж три місяці (щодо кожного простроченого платежу окремо), суд дійшов висновку в обґрунтованості нарахування позивачем штрафу за несплату відповідачем 30% орендної плати відповідно до п. 3.8 Договору оренди № 6374 від 05.02.2013.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Державного концерну «Ядерне паливо» штрафу у розмірі 208 грн. 00 коп. за невиконання умов Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 75 грн. 86 коп. за період з 11.07.2015 по 31.12.2015 та інфляційні втрати у розмірі 147 грн. 53 коп. за період з липня 2015 року по листопад 2015 року.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 1/02 від 05.02.2013 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16 грн. 78 коп. за період з 16.08.2015 по 31.12.2015 та інфляційні втрати у розмірі 46 грн. 13 коп. за період з липня 2015 року по листопад 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором оренди № 6374 від 05.02.2013, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Державного концерну «Ядерне паливо» 3% річних у розмірі 75 грн. 86 коп. та інфляційних втрат у розмірі 147 грн. 53 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 1/02 від 05.02.2013, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Державного концерну «Ядерне паливо» 3% річних у розмірі 16 грн. 78 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, загальний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, становить 92 грн. 64 коп.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 46 грн. 13 коп., які нараховані за прострочення відшкодування відповідачем вартості послуг балансоутримувача за Договором № 1/02 від 05.02.2013, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, з огляду на таке.

Так, зважаючи на те, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 890 грн. 82 коп. (за актом надання послуг № 16 від 31.07.2015) у строк до 15.08.2015 (включно) та грошові кошти у розмірі 884 грн. 44 коп. (за актом надання послуг № 20 від 31.08.2015) у строк до 15.09.2015 (включно), обґрунтованим періодом (з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р) для нарахування інфляційних втрат за прострочення сплати грошових коштів у розмірі 890 грн. 82 коп. (за липень 2015 року) є вересень - листопад 2015 року, та за прострочення сплати грошових коштів у розмірі 884 грн. 44 коп. (за серпень 2015 року) - жовтень - листопад 2015 року (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції16.08.2015 - 30.11.2015890,82 грн. за липень 2015 року1,030 (вересень - листопад 2015 року)26,63 грн.917,45 грн.16.09.2015 - 30.11.2015884,44 грн. за серпень 2015 року1,007 (жовтень - листопад 2015 року)5,96 грн.890,40 грн.Всього:32,59 грн. Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення з Державного концерну «Ядерне паливо» інфляційних втрат у розмірі 46 грн. 13 коп. за Договором № 1/02 від 05.02.2013 підлягають частковому задоволенню у розмірі 32 грн. 59 коп.

Отже, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача, становить 180 грн. 12 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного концерну «Ядерне паливо» (01033, м. Київ, вул. Толстого, буд. 59; ідентифікаційний код: 36282830) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) суму основного боргу у розмірі 8708 (вісім тисяч сімсот вісім) грн. 64 коп., пеню у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 43 коп., штраф у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 92 (дев'яносто дві) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1343 (одна тисяча триста сорок три) грн. 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 06.04.2016

Суддя І.М. Отрош