Рішення № 56970460, 21.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" березня 2016 р. Справа № 911/253/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Центр, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртеплоліфтсервіс, с. Катюжанка, Вишгородський р-н

про стягнення 38 168,36 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач ОСОБА_2 представ. дов. б/н від 30.12.2015 року;

відповідач ОСОБА_3 представ. дов. б/н від 10.02.2016 року;

ОСОБА_4 представ. дов. б/н від 10.02.2016 року.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Центр (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртеплоліфтсервіс (відповідач) про стягнення 41248,48 грн. заборгованості за Договором обслуговування № 801 від 01.09.2014, з яких: 25 000,00 грн. основного боргу, 9753,61 грн. пені, 552,29 грн. 3% річних та 5942,58 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2016 у справі №911/253/16 було порушено провадження та призначено до розгляду на 15.02.2016 року.

15.02.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н від 12.02.2016, в якому останній зазначив, що визнає позов лише частково, з огляду на те, що позивачем невірно був здійснений розрахунок позовних вимог, у звязку з чим, позивач надав до суду власний розрахунок пені.

В судовому засіданні 15.02.2016 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 21.03.2016 року.

29.02.2016 року та 03.03.2016 року через канцелярію суду від позивача надійшли заяви про збільшення розміру позовних вимог, які за своїм змістом є аналогічними, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача 52 919,38 грн. за Договором обслуговування № 801 від 01.09.2014, з яких: 25 000,00 грн. основного боргу, 21 210,00 грн. пені, 550,22 грн. 3% річних та 6159,16 грн. інфляційних втрат.

21.03.2016 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 38 168,36 грн. за Договором обслуговування № 801 від 01.09.2014, з яких: 25 000,00 грн. основного боргу, 6458,98 грн. пені, 550,22 грн. 3% річних та 6159,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову 38 168,36 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

21.03.2016 року відповідач подав відзив на позов б/н від 21.03.2016, в якому заперечує факт надання послуг за актом № 80101 від 05.01.2015 та стверджує, що позивач не надав йому вказаний акт, у звязку з чим відповідач здійснив власний розрахунок основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат та просив не приймати до уваги розрахунок пені, наданий ним до відзиву від 12.02.2016.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

21.03.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ ОСОБА_1 Центр» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеплоліфтсервіс» (Замовник) укладено Договір на обслуговування № 801, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе надання послуг по організації та консультуванню ведення оперативного, бухгалтерського та податкового обліку засобами компютерної програми «Д+». Послуги включають підтримку накопичення та аналіз інформації про обсяги наданих послуг, собівартості послуг та готових виробів, заборгованостей за надані та отримані послуги та товарно-матеріальні цінності і т.п. підготовку регламентованих звітів до компетентних органів та внутрішньої звітності підприємства за встановленими зразками.

Згідно з п. 1.2. Договору, Виконавець передає, а Замовник приймає у тимчасове володіння та користування ліцензійні права на програму «Д+» на умовах цього договору.

Вартість робіт, згідно п. п. 1.1, визначається фіксованою абонентною платою і складає 3920,00 грн. за місяць. ПДВ не нараховується (п. 2.1).

Вартість робіт, згідно п.п. 1.2. визначається фіксованою абонентною платою і складає 680,00 грн. за місяць. ПДВ не нараховується (п. 2.2).

Пунктом 2.3. встановлено, що оплата проводиться щомісяця за рахунками виставленими Виконавцем, які повинні бути сплачені протягом 5 календарних днів.

Згідно з п. 5.2. Договору, Замовник за несвоєчасне перерахування грошових коштів, зобовязаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день затримки.

Позивач, посилаючись на акти наданих послуг №09.2014-02 від 15.09.2014, №10.2014-02 від 15.10.2014, №11-2014-04 від 20.11.2014; №12-2014/02 від 22.12.2014, №80101 від 05.01.2015; №01.2015-04 від 31.01.2015; №02.2015-2 від 28.02.2015; №03.2015-02 від 20.03.2015; №801-04/01 від 30.04.2015; №801-05/02 від 29.05.2015; №801-06/06 від 30.06.2015; №801- 07/07 від 31.07.2015; №801-08/15 від 31.08.2015; №801-09/15 від 30.09.2015, №800/10/2 від 31.10.2015 стверджував, що він свої зобовязання за Договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги загальною вартістю 45 200,00 грн.

Крім того, в підтвердження свої позовних вимог, позивач посилався на підписаний та скріплений печатками сторін, акт звірки за період з 01.01.2014 по 31.10.2015.

Разом з тим, як стверджував позивач, відповідач свої зобовязання виконав неналежним чином, здійснивши лише часткову оплату послуг, зокрема, за платіжним дорученням № 235 від 08.12.2014 сплативши 6000,00 грн., за платіжним дорученням № 5 від 15.01.2015 сплативши 4600,00 грн., за платіжним дорученням № 17 від 09.02.2015 сплативши 4600,00 грн. та за платіжним дорученням № 333 від 01.12.2015 сплативши 5000,00 грн., у звязку з чим, за ним рахується заборгованість у розмірі 25000,00 грн., яку у просить стягнути позивач.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів повної оплати отриманих послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно було заявлено вимогу про стягнення суми основного боргу за Договором на обслуговування № 801.

Разом з тим, відповідач не заперечував факт існування у нього заборгованості за Договором на обслуговування № 801, проте не погодився з розрахунками позивача та надав до суду контр розрахунок заявлених до стягнення сум.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами розрахунки, судом було виявлені суперечності та неточності, які містяться в поданих позивачем та відповідачем розрахунках та інших письмових доказах (Акт звірки, платіжні доручення, акти наданих послуг) та не було виявлено в матеріалах справи акту наданих послуг № 80101 від 05.01.2015 на суму 6000,00 грн., на який посилається позивач у своїй позовні заяві.

З огляду на вказані обставини, суд на підставі поданих позивачем первинних документів (актів наданих послуг та платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи) та з урахуванням часткових проплат, самостійно здійснив розрахунок суми основного боргу та встановив, що станом на 30.12.2015 року основний борг складав 18320,00 грн.

Твердження позивача, що факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 25 000,00 грн. підтверджується актом звірки, не приймається судом до уваги, оскільки акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, а є похідним та має досліджуватись у сукупності з первинними документами.

Разом з тим, наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, не підтверджується розмір заборгованості заявлений позивачем.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу у розмірі 25 000,00 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 18320,00 грн.

Крім суми основного боргу, посилаючись на п. 5.2. Договору, позивач просив суд стягнути з відповідача 6458,98 грн. пені.

У свою чергу, відповідач просив застосувати до позовної вимоги про стягнення пені позовну давність, у звязку з тим, що на його думку, позивачем було пропущено строк звернення до суду з даною вимогою.

З приводу даних заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювались часткові проплати зокрема, 08.12.2014 року, 15.01.2015 року, 09.02.2015 року та 01.12.2015 року, а отже визнано факт наявності заборгованості, що є підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, позивачем не було пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що нарахування пені ним було здійснене за період з перевищенням шестимісячного строку нарахування, встановленому п. 6. ст. 232 ГК України, а розмір пені, зазначений у договорі перевищує подвійну облікову ставку НБУ, у звязку з чим, суд здійснив власний розрахунок застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ та за період, що не перевищує шестимісячний строк:

Період прострочення сплати заборгованостіСума коштів (грн.), на яку нараховуєтьсяСума пені22.09.2014-20.10.20144600,0091,3721.10.2014-25.11.20149200,00236,6826.11.2014-08.12.201413800,00137,6209.12.2014-27.12.20147800,00113,6929.12.2014-15.01.201511720,00161,8316.01.2015-09.02.20157120,00145,1310.02.2015-05.03.20157120,00190,7806.03.2015-22.03.201511720,00327,52Загальний розмір 1404,62

Таким чином, за розрахунком суду розмір пені становить 1404,62 грн., а отже позовна вимога про стягнення 6458,98 грн. пені підлягає частковому задоволенню.

Також позивач просить стягнути з 550,22 грн. 3% річних та 6159,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши часткові проплати та встановлений розмір основного боргу, суд здійснив власний розрахунок річних та інфляційних:

Період простроченняРозмір боргу3% річнихІнфляційні 22.09.14-20.10.144600,0010,96110,4021.10.2014-25.11.20149200,0027,22174,8026.11.2014-08.12.201413800,0014,75009.12.2014-27.12.20147800,0012,18234,0029.12.2014-15.01.201511720,0017,34016.01.2015-09.02.20157120,0014,63010.02.2015-05.03.20157120,0014,04377,3606.03.2015-25.03.201511720,0019,271265,7626.03.2015-05.05.201516320,0055,002284,8006.05.2015-03.06.201517320,0041,28381,0404.06.2015-06.07.201518320,0049,6973,2807.07.2015-05.08.201519320,0047,64-193,2006.08.2015-07.09.201520320,0055,11-162,5608.09.2015-05.10.201521320,0049,07490,3606.10.2015-05.11.201522320,0056,87-290,1606.11.2015-01.12.201523320,0049,83466,4002.12.2015-30.12.201518320,0043,67128,24Загальний розмір18320,00578,555340,52

Таким чином, за розрахунком суду, здійсненого за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», розмір 3% річних складає 578, 55 грн., розмір інфляційних складає 5340,52 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18320,00 грн. основного боргу, 1404,62 грн. пені, 578, 55 грн. 3% річних та 5340,52 грн. інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртеплоліфтсервіс (07313, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Катюжанка, вул. Київська, 100, код ЄДРПОУ 35548307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Центр (03062, м. Київ, пр.-кт Перемоги, 67, корп. 1, код ЄДРПОУ 31109225) 18 320 (вісімнадцять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1404 (одну тисячу чотириста чотири) грн. 62 коп. пені, 578 (пятсот сімдесят вісім) грн. 55 коп. 3% річних, 5340 (пять тисяч триста сорок) грн. 52 коп. інфляційних втрат та 925 (девятсот двадцять пять) грн. 82 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 06.04.2016р.

Суддя О.В. Щоткін