Рішення № 56970077, 04.04.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" квітня 2016 р. Справа № 906/232/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. б/н від 24.02.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2В- завідувачка Ружинської ЦРА (рішення Ружинської районної ради від 28.02.2016р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарма"

до Комунального підприємства "Ружинська центральна районна аптека № 62"

про стягнення 155786,23 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 155786,23 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.03.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.04.2016р.

28.03.2016р. на адресу суду від відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач позов визнає та у зв'язку з неналежним фінансовим становищем просить розстрочити виконання рішення суду на 3 роки (а.с. 93).

Представник позивача в судовому засіданні подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 153678,75 грн. (а.с.97).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При розгляді поданої позивачем заяви судом встановлено, що позивачем зменшено розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві

Оскільки подана представником позивача заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, суд приймає останню до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Надала довідку, з якої вбачається, що заборгованість відповідача станом на 04.04.2016р. становить 153678,75 грн.

Представник відповідача позов визнала. Просить задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення суду на 3 роки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніфарма" (постачальник, позивач) та Ружинською центральною районною аптекою № 62 (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 58/01/14 (а.с. 6а).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, в строки і на умовах, які передбачені даним договором.

За умовами п. 2.1 договору, товар постачається за цінами, які формуються відповідно до чинного законодавства України і погодженими сторонами при узгодженні заявки і зазначеними в накладній на відпуск товару, які є невід'ємною частиною даного Договору і в яких фіксується торгова націнка. Фактом узгодження цін на товар вважається накладна підписана обома сторонами.

Загальна ціна даного Договору визначається сумою всіх накладних на відпуск товару за даним договором (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 4.3 договору, датою і доказом поставки товару вважається дата підписання покупцем або його перевізником накладної на відпуск товару.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв лікарські засоби та товари медичного призначення на загальну суму 162801,17 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 528 від 02.11.2015р.; № 1942 від 04.11.2015р.; № 1943 від 04.11.2015р.; № 3385 від 09.11.2015р.; № 3384 від 09.11.2015р.; № 4639 від 11.11.2015р.; № 6254 від 16.11.2015р.; № 6253 від 16.11.2015р.; № 6214 від 16.11.2015р.; № 6213 від 16.11.2015р.; № 7648 від 18.11.2015р.; № 9290 від 23.11.2015р.; № 9291 від 23.11.2015р.; № 10950 від 25.11.2015р.; № 129 від 01.12.2015р.; № 130 від 01.12.2015р.; № 1422 від 02.12.2015р.; № 3274 від 07.12.2015р.; № 3275 від 07.12.2015р.; № 4642 від 10.12.2015р.; № 6451 від 14.12.2015р.; № 6450 від 14.12.2015р.; № 7859 від 16.12.2015р.; № 7860 від 16.12.2015р.; № 9682 від 21.12.2015р.; № 9683 від 21.12.2015р.; № 11321 від 23.12.2015р.; № 11290 від 23.12.2015р.; № 13035 від 28.12.2015р.; № 13036 від 28.12.2015р.; № 343 від 04.01.2016р.; № 2588 від 11.01.2016р.; № 6710 від 18.01.2016р.; № 10810 від 25.01.2016р.; № 10809 від 25.01.2015р.; № 3953 від 08.02.2016р.; довіреністю № 62/16 від 01.01.2016р. та генеральним дорученням № 133/15 від 03.01.2014р. на отримання товару від ТОВ "Юніфарма" (а.с.7-77 ).

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що покупець проводить оплату товару протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати поставки. Кінцева дата розрахунків зазначається в накладній на відпуск товару.

Однак, в порушення умов договору відповідач отриманий від позивача товар оплатив частково на загальну суму 9122,42 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 78-86.99-103).

За таких обставин у відповідача утворилась заборгованість за отриманий від позивача товар в сумі 153678,75грн.

Оскільки відповідач добровільно у встановлені договором строки не провів оплати за отриманий товар, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки 58/01/14 від 03.01.2014р.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки товару на загальну суму 162801,17грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача. Відповідач факт отримання товару на зазначену суму не оспорив.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що розрахунки за отриманий товар мають бути проведені на протязі 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати поставки, однак кінцева дата розрахунків зазначається в накладній на відпуск товару.

Таким чином, у відповідача за видатковою накладною: № 528 від 02.11.2015р. виник обов'язок оплатити поставлений товар до 18.11.2015р.; № 1942 від 04.11.2015р. - до 20.11.2015р.; № 1943 від 04.11.2015р. - до 20.11.2015р.; № 3385 від 09.11.2015р. - до 10.12.2015р.; № 3384 від 09.11.2015р. - до 10.12.2015р.; № 4639 від 11.11.2015р. - до 13.12.2015р.; № 6254 від 16.11.2015р. - до 17.12.2015р.; № 6253 від 16.11.2015р. - до 17.12.2016р.; № 6214 від 16.11.2015р. - до 17.12.2016р.; № 6213 від 16.11.2015р. - до 17.12.2016р.; № 7648 від 18.11.2015р. - до 19.12.2015р.; № 9290 від 23.11.2015р. - до 24.12.2015р.; № 9291 від 23.11.2015р. - до 24.12.2015р.; № 10950 від 25.11.2015р. - до 26.12.2015р.; № 129 від 01.12.2015р. - до 01.01.2016р.; № 130 від 01.12.2015р. - до 01.01.2016р.; № 1422 від 02.12.2015р. - до 02.01.2016р.; № 3274 від 07.12.2015р. - 07.01.2016р.; № 3275 від 07.12.2015р. - 07.01.2016р.; № 4642 від 10.12.2015р. - до 10.01.2016р.; № 6451 від 14.12.2015р. - до 14.01.2016р.; № 6450 від 14.12.2015р. - до 14.01.2016р.; № 7859 від 16.12.2015р. - до 16.01.2016р.; № 7860 від 16.12.2015р. - до 16.01.2016р.; № 9682 від 21.12.2015р. - 21.01.2016р.; № 9683 від 21.12.2015р.- до 21.01.2016р.; № 11321 від 23.12.2015р. - до 23.01.2016р.; № 11290 від 23.12.2015р. - до 23.01.2016р.; № 13035 від 28.12.2015р. - до 28.01.2016р.; № 13036 від 28.12.2015р. - до 28.01.2016р.; № 343 від 04.01.2016р. - до 04.02.2016р.; № 2588 від 11.01.2016р. до 11.02.2016р.; № 6710 від 18.01.2016р. - до 18.02.2016р.; № 10810 від 25.01.2016р. - до 25.02.2016р.; № 10809 від 25.01.2015р. - до 25.02.2016р.; № 3953 від 08.02.2016р. -10.03.2016р.

Згідно матеріалів справи, відповідач провів часткову оплату вартості отриманого від позивача товару в розмірі 9122,42 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В результаті неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого товару, станом на день розгляду справи в суді має місце заборгованість в сумі 153678,75 грн. Доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідач суду не надав, заборгованість у вказаній сумі визнав.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 153678,75грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на загальну суму 153678,75грн.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення, відповідач зазначає, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з вище викладеного, умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою надання відстрочки є не тільки підтверджені належними доказами обставини щодо ускладнення чи об'єктивної неможливості виконання рішення суду, а і винятковість таких обставин.

Причому обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.

Натомість, відповідачем у поданому клопотанні про розстрочку виконання рішення суду не подано будь-яких доказів, що вказують на існування виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан не підтверджено документально та не є винятковою обставиною.

Крім того, представник позивача заперечила проти розстрочки виконання рішення суду, вказуючи, що така може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено винятковість обставин, які б могли бути підставою для розстрочки виконання судового рішення, суд відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про розстрочку (відстрочку) виконання рішення суду на будь-якій стадії виконання рішення суду за наявності документально підтверджених виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ружинська центральна районна аптека № 62" (13600, Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Перших Комунарів,12, код ЄДРПОУ 01977033)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарма" (04073, м. Київ, пр-т Московський, 21-А, код ЄДРПОУ 24376098)

-153678,75 грн. заборгованості

- 2305,18 грн. судового збору.

3. В задоволенні заяви Комунального підприємства "Ружинська центральна районна аптека №62" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.04.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу