Ухвала суду № 56969710, 06.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Львів № 876/1258/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

01.12.2015 р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України № 3827/к від 10.11.2015 р. «Про звільнення ОСОБА_1.», Наказ Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області № 1544/6 від 10.11.2015 р. «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 10.11.2015 р. № 3827/к «Про звільнення ОСОБА_1.»

Крім того, суд поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області з 10.11.2015 р.

Суд стягнув з Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 10609 грн. 97 коп. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 р. скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Представник апелянта ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судами першої інстанції встановлено, що позивачем ОСОБА_1 написана заява на звільнення за угодою сторін проте, дана заява не містила дати її написання та строку з якого має бути припинений трудовий договір.( а.с. 179 )

Наказом Міністерства юстиції України за № 3827/к від 10.11.2015 р. ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби -Начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області - 10.11.2015 р. за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. (а.с. 12 )

10.11.2015 р. Наказом Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області за № 1544/6 оголошено наказ Міністерства юстиції України від 10.11.2015 р. № 3827/к «Про звільнення ОСОБА_1.» та прийнято рішення організаційно-розпорядчого характеру пов'язані із звільненням позивача з посади. (а.с. 13 )

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.

В п.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника.

Оскільки заява позивач не містила дати її написання, строку з якого має бути припинений трудовий договір то в розумінні пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України відсутня повна згода сторін на звільнення позивача за угодою сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року у справі за № 809/4366/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 06.04.2016 року.