Постанова № 56969536, 05.04.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 р. Справа №818/305/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О., суддів - Прилипчука О.А., Соп'яненка О.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо затримки виплати ОСОБА_1 по виконавчому листу від 25.12.2013 року по справі № 6а-577/154/13 Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за інформацією Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, виконавчий лист Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25.12.2013 року по справі № 6а-577/154/13 про стягнення на користь позивача одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2010 рік в сумі 3 150,00 грн. направлено до Державної казначейської служби України для подальшого розгляду. При цьому сума коштів в розмірі 2150,00 грн. не перерахована позивачу у строк, визначений ч. 4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що порушує його право на отримання зазначеної допомоги.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 20), до суду надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі (а.с. 21).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмового пояснення своєї позиції по справі не надав (а.с. 19).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2011 року по справі № 2а-145/11, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2011 року, стягнуто з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2010 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійсненої за цей період виплати (а.с. 7).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14.11.2013 року по справі № 2а-145/11 роз'яснено постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2011 року по справі № 2а-145/11 (а.с. 8). Конотопським міськрайонним судом Сумської області 14.11.2013 року видано виконавчий лист (а.с. 9).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.12.2013 року по справі № 577/6615/13 (№ 6а/577/154/13) замінено боржника - Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення на Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради у виконавчому провадженні, на підставі виконавчого листа № 2а-145/11 від 14.11.2013 року, виданого 09.12.2013 року Конотопським міськрайонним судом у справі за заявою про роз'яснення постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.01.2010 року, згідно якої з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення стягнуто на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій за 2010 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 3 150,00 грн., що дорівнює п'яти мінімальним пенсіям за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 10). Конотопським міськрайонним судом Сумської області 19.12.2013 року видано виконавчий лист (а.с. 11), який направлено позивачем до Конотопського управління Державної казначейської служби України у Сумській області.

Листом від 11.01.2014 року № 03-35/5-70 Конотопське управління Державної казначейської служби України у Сумській області повідомило позивача про те, що виконавчий документ направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів (а.с. 12).

Згідно відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області від 17.01.2014 року № 15-37/74-372, виконавчий лист від 25.12.2013 року направлено до Державної казначейської служби України листом для подальшого розгляду (а.с. 12).

Листами від 07.05.2014 року № 5-13/4524-11015 та від 12.06.2014 року № 5-13/4960-14103 Державна казначейська служба України повідомляла позивача, що після виконання виконавчих документів, які надійшли до виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області, Державною казначейською службою України будуть здійснені заходи щодо перерахування коштів на рахунок позивача (а.с. 13,14).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Також вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Зокрема, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Процедура стягнення коштів державного та місцевих бюджетів врегульована Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845. Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, безспірне списання це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Як встановлено судом, на момент розгляду справи, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаним, що також випливає із листів Головного управління Державної казначейської служби України від 07.05.2014 року № 5-13/4524-11015 та від 12.06.2014 року № 5-13/4960-14103, де зазначено, що виконавчий лист від 25.12.2013 року знаходиться в черзі на виконання (а.с. 13-14).

Тобто на даний час рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаним більше п'яти років.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Слід зазначити, що статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року). Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод"). У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини Гордєєви і Гурбик проти України від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005 року), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області є протиправною, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, щодо затримки виплати ОСОБА_1 по виконавчому листу від 25.12.2013 року по справі № 6а/577/154/13 Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) В.О. Павлічек

Суддя (підпис) О.А.Прилипчук

Суддя (підпис) О.В.Соп'яненко

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек