Рішення № 56967553, 24.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1710/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.

За участю секретаря Ярахмедова Є.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и л а:

У лютому 2014р. публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 559492,10 грн.

Зазначало, що 02.10.2006р. між ТОВ «Українській промисловий банк», правонаступником якого є позивач,та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3-157/ПС-10/06 за умовами якого ОСОБА_4 надав позичальниці кредитні кошти у розмірі 50000 доларів США з розрахунку 13,5% річних на строк з 02.10.2006р. по 01.10.2020р. Мета кредитування-споживчі потреби.

Того ж дня з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором між ТОВ «Українській промисловий банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель ОСОБА_3 зобовязався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за вказаним кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Проте, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязань згідно умов кредитного договору. Однак зобовязання не виконуються, у звязку з чим станом на 13.12.2013р. має заборгованість у сумі 559492,10 грн., яка складається з: - 352 072,47 грн. - тіло кредиту; - 207 419,63 грн. - відсотки. З цих підстав позивач просив достроково стягнути з відповідачів солідарно зазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Справа судом розглядась неодноразово.

Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.10.2015р. у позові відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не прибули, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Вважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт правомірності нарахування заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі та відповідність вказаних нарахувань умовам кредитного договору або виписки з рахунку.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зіст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Матеріалами справи встановлено, що 02.10.2006р. між ТОВ «Українській промисловий банк», правонаступником якого є позивач,та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3-157/ПС-10/06 за умовами якого ОСОБА_4 надав позичальниці кредитні кошти у розмірі 50000 доларів США з розрахунку 13,5% річних на строк з 02.10.2006р. по 01.10.2020р. Мета кредитування-споживчі потреби.

Того ж дня з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель ОСОБА_3 зобовязався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за вказаним кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Згідно п.4.1 договору про передачу активів та кредитних зобовязань ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 від 30.06.2010р. та п.п.1.2, 1.5 та розділу 3 договору про передачу активів ТОВ «Укпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010р. ОСОБА_5 передав (відступив) ОСОБА_6 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобовязань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_4 замінює ОСОБА_5 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, та внаслідок передачі ОСОБА_5 ОСОБА_6 прав вимоги до боржників, ОСОБА_6 переходить (відступається) право вимоги замість ОСОБА_5 від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитами та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходить право первісного кредитора у зобовязанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобовязані, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

За правилами ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи встановлено, що 02.10.2006р. між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є позивач,та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №3-157/ПС-10/06 за умовами якого ОСОБА_4 надав позичальниці кредитні кошти у розмірі 50000 доларів США з розрахунку 13,5% річних на строк з 02.10.2006р. по 01.10.2020р. Мета кредитування-споживчі потреби.

Того ж дня з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель ОСОБА_3 зобовязався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязань за вказаним кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Однак позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязань згідно умов кредитного договору. Проте зобовязання не виконуються, у звязку з чим станом на 13.12.2013р. має заборгованість у сумі 69997.76 доларів США, що (за курсом НБУ - 100 доларів США = 799.3 грн.), еквівалентно 559492,10 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 44047.16 доларів США, що еквівалентно - 352 072,47 грн. та заборгованість за відсотками 25950.16 доларів США, що еквівалентно - 207 419,63 грн.

Згідно позовної заяви саме цю суму заборгованості за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідачів.

В силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилами ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

До правовідносин, які виникли між сторонами застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У п.6.2 кредитного договору встановлено, що у разі порушення позичальником умов цього договору ОСОБА_4 має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання зобовязань тощо.

Отже у відповідності до наведених вище норм закону та умов кредитного договору і договору поруки, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вимогу ОСОБА_6 зобовязані достроково повернути кредит та відсотків за користування кредитом, за якими позивачем предявлено позов, й оскільки ОСОБА_2 допустила неналежне виконання договору та станом на 13.12.2013р. має заборгованість у сумі 559492,10 грн., яка відповідачами не повернута, тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача.

З розрахунку наданого позивачем на вимогу апеляційного суду видно, що відповідачі допустили заборгованість за цим кредитом договором станом на 13.12.2013р. саме на суму

559492,10 грн. Підстав не довіряти цьому розрахунку у апеляційного суду немає.,

Вирішуючи справу, суд першої інстанції на вищевикладене не звернув уваги, неповно зясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального і процесуального права, унаслідок чого його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення на підставі п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована та мешкає за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с. Бритівка вул. Шевченко, буд. №5) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, Грузія, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р №6499100199, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПУ 34047020) заборгованість за кредитним договором в сумі 559492,10 (пятсот пятдесят девять тисяч чотириста девяносто дві грн.) 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована та мешкає за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с. Бритівка вул. Шевченко, буд. №5) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, Грузія, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р №6499100199, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПУ 34047020) судові витрати у розмірі по 3836,80 грн. з кожного з них.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.Ф. Парапан

ОСОБА_7

ОСОБА_8