Ухвала суду № 56963805, 31.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/2235/16 Головуючий 1 інстанції - Жорняк О.М.

Справа № 619/2126/15-ц Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія житлові

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Гребенщикової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - Комунальне підприємство «Малоданилівський комунальник» про визнання наймачем жилого приміщення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом та просила визнати її наймачем жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 2004 року до 23 лютого 2015 року вона та її мати, ОСОБА_3 проживали однією сім'єю у вказаній квартирі. 23.02.2015 року мати померла. В підтвердження свого проживання в цій квартирі надала письмові пояснення громадян, що проживають по сусідству, а саме - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджують факт її постійного проживання однією сім'єю з матірю. Житловий будинок №3, в якому знаходиться зазначена квартира утримується на балансі КП «Маладанилівський комунальник». Наймачем спірної квартири була померла ОСОБА_3, тобто її мати. Після смерті матері її змусили припинити проживання у вказаній квартирі. По теперешній час, як і раніше, вона вчасно сплачує комунальні платежі.

23 березня 2015 року вона звернулась до Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області з заявою про зміну договору найму житлового приміщення та визнання наймачем житлового приміщення, на яку 08 травня 2015 року отримала відповідь про відмову. Тому вона змушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року в задоволенні вказаного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1. , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким визнати ОСОБА_2 наймачем жилого приміщення - квартири №12 вулиці Академічній, буд. З, смт. Мала Данилівка, Дергачівського району, Харківської області. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо надання письмової згоди на мешкання ОСОБА_2 в спірній квартирі від ОСОБА_3, доказів вселення в дану квартиру, постійного проживання її у спірній квартирі, веденя з наймачем спільного господарства, тобто докази, що позивач була членом сімї наймача. Навпаки доведено, що позивач ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 не мешкали та спільне господарство не вели.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок є обгрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що спірна квартира державного житлового фонду №12, будинку №3 по вул. Академічній у смт. Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області знаходиться на балансі та у розпорядженні КП «Малоданилівський комунальник».( а. с. 37).

Відповідно до облікових даних КП «Малоданилівський комунальник» у вищевказаній квартирі з 10 грудня 2004 року по день смерті 23.02.2015 року була зареєстрована та мешкала одна особа - ОСОБА_3(а.с. 38).

23.02.2015року до КП «Малоданилівський комунальник» надійшла інформація, що ОСОБА_3 померла( а, с. 8). З метою збереження комунального майна та запобігання доступу до житла сторонніх осіб вказана квартира була опечатана( а. с. 41).

З 10.03.2015 року по 20.05.2015 року КП «Малоданилівський комунальник» здійснено заходи щодо приведення квартири до придатного до використання стану.( а. с. 42-44).

21.04.2015року рішенням ІІХ сесії Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, квартира АДРЕСА_2 передана на відповідальне зберігання КП «Малоданилівський комунальник» та останнього зобовязано привести житло у належний стан ( а. с. 41).

23.03.2015року та 22.04.2015 року ОСОБА_2 зверталася до Малоданилівської селищної ради з заявами про зміну договору найму житлового приміщення та визнання наймачем її квартири АДРЕСА_3, зазначаючи, що вона проживала однією сім'єю в зазначеній квартирі з ОСОБА_3М.( а. с. 9-11)

08.05.2015року Малоданилівською селищною радою було відмовлено в визнанні ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_3( а. с. 12,13).

Згідно наданих КП «Малоданилівський комунальник» копій квитанцій вбачається, що послуги за адресою АДРЕСА_4 здійснювалися із розрахунку на одну особу.

Оплата за спожиті комунальні послуги здійснювалися ОСОБА_3 також за одну особу ( а. с. 39,40).

За вказаний період звернень від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо включення до особового рахунку другої особи не надходило. Зазначене підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_2 та її представник не спростували вказаний висновок.

Відповідно до наданого паспорту ОСОБА_2 вбачається, що паспорт виданий 06.10.1998 року. На сторінці 11 паспорту зазначено реєстрація ОСОБА_2 з 1996 року по 2006 рік у смт. Мала Данилівка, ХЗВІАДРЕСА_5. З 19.06.2006 року ОСОБА_2 знята з реєстрації та ніде не зареєстрована( а. с. 4,5).

Відповідно до ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення в громадському житловому фонді . Згідно ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житловою фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Оскільки єдиною підставою для зайняття житлової площі є ордер, проте, ОСОБА_2 доказів отримання квартири або ордера на спірну квартиру №12 по вул. Академічній, буд. З, смт Мала Данилівка, не надала.

Посилання позивача та її представника, що ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_3 в спірній квартирі не підтверджуються доказами.

Статтею 64 ЖК України встановлено, що члени сімї наймача, які проживають, разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть, усі обвязки, що випливають договору найму жилого приміщення.

До членів сімї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в у становленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» із змінами, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен зясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сімї наймача, чи приписані вони в даному житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільнегосподарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сімї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги письмові пояснення громадян, що проживають по сусідству, а саме - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки вказані пояснення не є належними доказами у справі.

В зв»язку з наведеним районний суд обгрунтовано визнав, що позивач ОСОБА_2 спільно з померлою ОСОБА_3 не мешкали та спільне господарство не вели, оскільки позивачем не надано доказів щодо надання письмової згоди на проживання ОСОБА_2 від ОСОБА_3, доказів вселення в спірну квартиру, постійного проживання її у спірній квартирі, веденя з наймачем спільного господарства, тобто докази, що позивач була членом сімї наймача ОСОБА_3 Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: