Ухвала суду № 56963782, 31.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/1456/16 Головуючий 1 інстанції Ульяніч І.В.

Справа 645/708/14 Доповідач Кірсанова Л.І.

Категорія кредитні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Гребенщикової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ПАТ „Альфа - Банк звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору № 490073792 від 30.05.2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_2, останній отримав кредит у сумі 21 609.30 дол. США терміном до «30» травня 2014р., (який був змінений до 30.05.2018р.) зі сплатою відсотків з розрахунку 14,49% річних. Банк видав відповідачеві кошти в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. У відповідності до кредитного договору позичальник зобовязаний повернути кредит та плату за його користування.

Позичальник зобов'язання за цим кредитним договором не виконав, у зв'язку чим ОСОБА_2 станом на 31.12.2013 року має прострочену заборгованість за кредитом - 13 382,14 дол. США, що за курсом НБУ складає - 106 963,44 грн., за відсотками 183,98 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 1 470,55 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом. Відповідно до ст. 549 ЦК України була нарахована пеня у розмірі 1 394,76 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 11 148,32 грн. Всього сума заборгованості складає 119 582.31 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з зазначеного кредитного договору, 30.05.2008 року ЗАТ "Альфа-Банк" та відповідач ОСОБА_1 уклали договір поруки № 490073792-П. Оскільки на даний час кредитна заборгованість не погашена, вимушені звертатися до суду з цим позовом. Просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 119 582.31 грн..

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2015 року в задоволенні вказаного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ «Альфа-Банк» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції. Вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Зазначає, що рішення Постійнодіючого третейського суду було скасовано, згідно ухвали Нововодолазького районного суду м. Чернігова від 11.11.2015 по справі № 751/9851/15-ц, тому воно не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду представник банку повторно не з»явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується розпискою про отримання повістки.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, та що розгляд справи відкладався неодноразово в зв»язку з неявкою апелянта, судова колегія знаходить можливим розглянути справу у його відсутності .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інс танції виходив з того, що вже існує рішення про стягнення з позичальника ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 119 582,31 грн.. До кредитного договору внесені зміни, яким сторони погодились про встановлення порядку сплати простроченої заборгованості, а саме: сплата заборгованості здійснюється в еквіваленті, розрахованому від належної суми коштів в валюті кредиту, виходячи з офіційного курсу НБУ, станом на дату здійснення зарахування платежу за вирахуванням 30% від офіційного курсу валют, встановлених НБУ, тобто був змінений розрахунок заборгованості. Заборгованість частково була сплачена в сумі 3000,01 грн. 7299,94 грн., 23 134.03 грн. (а.с. 103-108).. Тому доказів існування заборгованості саме в розмірі 119582,31 грн., не надано. Стягнення цієї суми з поручителя може призвести до подвійного стягнення.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок є обгрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Матеріали справи свідчать, що ПАТ „Альфа Банк та відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 490073792 від 30.05.2008 року, за яким надав кредит у сумі 21609,30 дол. США на умовах визначених договором, зі сплатою відсотків з розрахунку 14,49% річних. Відповідно до договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 06.11.2009р., був зміненій строк повернення кредиту до 30.05.2018р. (а.с.5-6).

Для того, щоб позичальник належним чином виконав свої зобовязання, банк з відповідачем ОСОБА_1 уклав договір поруки № 490073792-П. від 30.05.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язалась солідарно відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, (а.с.13.14).

Позичальником ОСОБА_2 не виконувались належним чином зобовязання, встановлені Кредитним договором стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту, сплати сум нарахованих за користування кредитними коштами процентів у встановлені Кредитним договором терміни.

У зв'язку з тим, що з боку позичальника ОСОБА_2 були порушені вищевказані зобов'язання повернення кредиту, сплати процентів за його користування, у нього перед банком виникла прострочена заборгованість за кредитним договором станом 30.12.2013 року у розмірі 119 582,31 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 13 382,14 дол. США, що за курсом НБУ на 30.12.2013 року складає - 106 963,44 грн., за відсотками 183,98 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 1470.55 грн.; пені - 1 394,76 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 11 148,32 грн.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошті позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Згідно з вказаним договором поручитель зобовязався відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору в повному обсязі як солідарний боржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У звязку з вказаними обставинами відповідачі перед позивачем несуть солідарну відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань. Це передбачено і договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України - у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно вимоги про дострокове повернення кредиту від 15.01.2014 року, надісланої на адресу позивальника ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_1, вбачається, що позивач вимагав дострокового повернення кредиту у строк до 30 днів з дати отримання вказаної вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення вимоги (а.с.25).

Проте до суду з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся вже 21.01.2014 року, тобто через 6 днів.

Згідно ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.04.2014 року вбачається, що було задоволено заяву ПАТ «Альфа-банк» про видачу виконавчого листа та видано ПАТ «Альфа-банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський фінансовий союз», винесеного 25.02.2014 року за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 119582,31 грн. (а.с.82).

Дана ухвала суду була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 11.08.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2015 року (а.с.80,81).

На підставі отриманих банком виконавчих листів було відкрито виконавче провадження постановою від 14.04.2015 року (а.с.89).

З договорів, про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 490073792 від 30.05.2008 року, від 09.04.2015 року, від 25.05.2015 року, від 08.07.2015 року, укладених між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 вбачається, що сторони погодились про встановлення порядку сплати простроченої заборгованості, а саме: сплата заборгованості здійснюється в еквіваленті, розрахованому від належної суми коштів в валюті кредиту, виходячи з офіційного курсу НБУ, станом на дату здійснення зарахування платежу за вирахуванням 30% від офіційного курсу валют, встановлених НБУ.

В якості виконання договору представником відповідача були надані квитанції про сплату ОСОБА_2 заборгованості в сумі 3000,01 грн. 7299,94 грн., 23 134.03 грн. (а.с. 103-108). Вказана заборгованість сплачена після відкриття виконавчого провадження та укладення договору про внесення змін і доповнень до кредитного договору.

Згідно умов договору поруки та вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Але позивач не надав доказів існування заборгованості саме в заявленій сумі 119 582,31 грн.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи судом першої інстанції існувало рішення про стягнення з позичальника ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 119 582,31 грн. Про скасування цього рішення апелянт вказав тільки в апеляційній скарзі, надав не завірену належним чином копію рішення( а. с. 136-139). Між тим, на підставі рішення Третейського суду виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження та частково сплачений борг ( а. с. 80-83 ).

Згідно змін до кредитного договору сторони погодились про встановлення порядку сплати простроченої заборгованості, а саме: сплата заборгованості здійснюється в еквіваленті, розрахованому від належної суми коштів в валюті кредиту, виходячи з офіційного курсу НБУ, станом на дату здійснення зарахування платежу за вирахуванням 30% від офіційного курсу валют, встановлених НБУ, що свідчить про зміну розрахунку заборгованості.

Крім того, заборгованість частково сплачена в сумі 3000,01 грн. 7299,94 грн., 23 134.03 грн. (а.с. 103-108) після відкриття виконавчого провадження та укладення договору про внесення змін і доповнень до кредитного договору.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що доказів існування заборгованості в розмірі 1 19582,31 грн. на даний час позивач не надав. Тому стягнення заборгованості у вказаному розмірі може призвести до подвійного стягнення, так як боржник ОСОБА_2 вже частково виконав рішення про стягнення заборгованості.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: