Ухвала суду № 56960299, 04.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/419/16 Справа № 201/4386/16-к Слідчий суддя - Антонюк ОА. Суддя-доповідач - Сербін В.В.

Категорія: ст.183 КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі головуючого- судді Сербіна В.В.

суддів: Піскун О.П., Семопядного В.О.

при секретарі- Зичковій К.О.

за участю підозрюваної- Нідєлько С.І.

захисника- адвоката Коршуна С.В.

прокурора- Журенкова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську матеріали за апеляційною скаргою захисника- адвоката Коршуна С.В. в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України Орешка С.І. від 25 березня 2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м.Павлограда Дніпропетровська область, працюючої начальником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1, раніше не судимої,-

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2016 року /а.с.п.93-94/, задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України Орешка С.І. від 25 березня 2016 року /а.с.п.б/н/ та обрано щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання від вартою в умовах Дніпропетровської установи виконання покарань № 4 з встановленням закінчення дати дії вказаної ухвали 24 травня 2016 року, з визначенням застави у розмірі 826 800 гривень та забов'язанням ОСОБА_3 у разі внесення застави прибувати за кожною вимогою суду, а також слідчого чи прокурора, які проводять досудове розслідування; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання, роз'яснивши, що у разі нез'явлення її за викликом до слідчого чи прокурора без поважних причин, або не повідомлення нею свою неявку, або порушення обов'язків, застава звертається у дохід держави.

Свої висновки слідчий суддя, з посиланням на ст.177 КПК України, ст.178 КПК України, ст.183 КПК України, ст.193 КПК України, ст.194 КПК України, мотивує тим, що клопотання прокурора є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.1), п.3)-п.5) ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків по справі, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що в сукупності з тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, вагомістю наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру й дало змогу слідчому судді прийти до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є не доцільним. Визначаючи заставу слідчий суддя, з посиланням на вимоги ст.182 КПК України, ст.183 КПК України, прийшов до висновку, що застава у розмірі 300 мінімальних заробітних плат не зможе забезпечити виконання обов'язків підозрюваною, які будуть на неї покладені у разі її внесення, а тому визначив заставу, яка перевищує розмір встановлений п.2) ч.5 ст.182 КПК України, а саме 600 розмірів мінімальних заробітних плат, що дорівнює 826 800 гривень.

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим слідчим суддею, захисником- адвокатом Коршун С.В. в інтересах підозрюваної ОСОБА_3 подана апеляційна скарга /а.с.п.95-96/, в якій захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2016 року. В обґрунтування своїх вимог особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки у клопотанні прокурора від 25 березня 2016 року відсутня вказівка обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, які передбачені ст.178 КПК України, а саме: вагомість доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення у вигляді отримання грошових коштів, як платіжного засобу, не доведення прокурором походження вилучених грошових купюр. Однак суд, розглядаючи дане клопотання, не звернув на вищевказані порушення сторони обвинувачення, як і не прийняв до уваги те, що підозрювана з вересня 2013 року по серпень 2014 року перебувала під наглядом у лікаря хірурга та на даний час потребує обов'язкового медичного догляду. Відповідно до даних, які характеризують ОСОБА_3 слідує, що остання має міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи та проживання, заміжня, має сина, раніше не судима, а тому вказане спростовує ризики, на які вказує слідчий суддя у своєму рішенні.

Крім того адвокат зазначає, що затримання ОСОБА_3 відбулося з моменту проведення обшуку, який був здійснений без ухвали слідчого судді 24 березня 2016 року о 13 годині, з подальшим врученням підозри 25 березня 2016 року о 13 годині 27 хвилині, тобто після 24 годин, визначених ч.2 ст.278 КПК України, а суд, розглядаючи у подальшому клопотання сторони обвинувачення вийшов за його межі, встановивши обов'язки, які прокурором не були заявлені, а саме не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу обвинувачення, з послідуючим порушенням ст.197 КПК України та обрав запобіжний захід, який перевищує 60 днів з подальшим встановленням розміру застави. Крім вказаного, захист вбачає, що слідчим суддею безпідставно було відмовлено у виклику свідка ОСОБА_5, а обґрунтував свої висновки лише на показах свідка сторони обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу, обґрунтовуючи її доводами, викладеними в ній, думку прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, а апеляцію сторони захисту без задоволення, обґрунтовуючи свої доводи ризиками, зазначеними у клопотанні, вивчивши надані судом першої інстанції та органом досудового розслідування матеріали проваджень, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих матеріалів судового і кримінальних проваджень, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України за фактами вимагання посадовими особами одного з правоохоронних органів Дніпропетровської області з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в сумі 300 доларів США від громадянки К. та 2500 доларів США від громадянки Х. були внесені відповідно 02 грудня 2015 року та 12 березня 2016 року /а.с.п.1-2/.

24 березня 2016 року, о 17 годині 28 хвилин ОСОБА_3 була затримана в порядку ст.208 КПК України /а.с.п.51-55/, а 25 березня 2016 рокуостанній було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України /а.с.п.56-60/, а саме у тому, що вона, 30 листопада 2015 року, використовуючи своє службове становище, через співучасника злочину- головного спеціаліста відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського МУЮ, висунула вимогу ОСОБА_5 про передачу їй та зазначеній особі 300 доларів США за здійснення дій з реєстрації прав власності гаражу ГБК «Автолюбитель-1», за вчинення в інтересах третьої особи- Баранника О.Я. дій, з використанням службового становища, а дізнавшись про те, що ОСОБА_5 представляє інтереси і інших членів кооперативу співучасник повідомила останній, що з інших також бажає отримати зазначену суму. 10 березня 2016 року ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського МУЮ, яке розташоване в м.Дніпропетровську, по вул.Комсомольській, 56, передала, а співучасник злочину, діючи в спільних з ОСОБА_3 інтересах- отримала неправомірно вигоду в сумі 300 доларів США, домовившись про здійснення нею та ОСОБА_3 реєстрації прав власності на інші 10 гаражів за суму в 2500 доларів США. 22 березня 2016 року ОСОБА_5, знаходячись в кафе «Істамбул» по вул.Комсомольській, 58, в м.Дніпропетровську, передала, а співучасник, діючи у спільних з ОСОБА_3 інтересах, отримала повторно частину неправомірної вигоди в сумі 250 доларів США та 6600 гривень за здійснення реєстрації прав. 24 березня 2016 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_5, знаходячись у приміщення реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ, по вул.Комсомольській, 56, в м.Дніпропетровську, передала, а співучасник злочину, повторно, у спільних з ОСОБА_3 інтересах, отримала 400 доларів США та 42600 гривень за здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно, гаражні приміщення зазначеного вище кооперативу.

В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання прокурора від 25 березня 2016 року /а.с.п.б/н/ про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.193 КПК України, ст.194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні і дійшов до висновку про необхідність обрання щодо підозрюваної виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначивши при цьому заставу у розмірі 600 мінімальних заробітних плат з покладенням на підозрювану, у разі внесення застави певних обов'язків, оскільки остання, як зазначено в ухвалі, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дослідивши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідка ОСОБА_5 /а.с.п.11-14, 19-22, 47-50/, протоколи огляду речей та документів /17-18, 27-29, 30-33/, протоколи обшуків /34-42, 43-46/, а також дані про особу підозрюваної /а.с.п.76-84/, задовольнив останнє.

Також в межах своєї компетенції слідчий суддя перевіряв і наявність ризиків, зазначивши при цьому, з посиланням на п.1), п.3)-п.5 ч.1 ст.177 КПК України, в оскаржуваній ухвалі, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, при цьому, в порушення вимог п.4) ч.1 ст.196 КПК України, задовольнивши клопотання прокурора не навів у своїй ухвалі посилання на докази, які обґрунтовували б обставини, що вказують на наявність зазначених в ухвалі ризиків, вийшовши за межі клопотання прокурора, в якому мається посилання на наявність ризиків, передбачених лише п.1), п.3) та п.5) ч.1 ст.177 КПК України /а.с.п.36/.

Однак колегія суддів не може погодитися із зазначеними висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, внаслідок істотних порушень ним вимог кримінального процесуального закону, оскільки наведені в ухвалі ризики, передбачені п.4), п.5) ч.1 ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в апеляційній інстанції.

Крім того,відповідно до положень ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Згідно частини другої цієї статті, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого,- з моменту затримання.

У відповідності до ч.5 ст.115 цього ж Кодексу, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя не дотримався.

Так, як розглядом клопотання слідчим суддею, так і апеляційним переглядом встановлено, що відповідно до протоколу /а.с.п.51-55/ ОСОБА_3 була затримана в порядку ст.208 КПК України саме 24 березня 2016 року, о 17 годині 28 хвилин, разом з тим, слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порушення вимог ч.1 ст.197 КПК України, безпідставно застосував його до 24 травня 2016 року, тобто на строк понад шістдесят днів. /а.с.п.94/.

Також, в порушення вимог ч.5 ст.194 КПК України, визначаючи обов'язки, які необхідно буде покласти на ОСОБА_3 в разі внесення останньою застави, слідчий суддя, вийшовши за межі клопотання прокурора, необґрунтовано визначив такий обов'язок, передбачений п.3) ч.5 ст.194 КПК України, як повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання, не обґрунтувавши при цьому не покладання обов'язку, передбаченого п.8) ч.5 зазначеної статті, а саме необхідності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що хоча слідчим суддею і обґрунтовано визначені мета та підстави обрання підозрюваній ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, з урахуванням вимог ч.4, абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України, яка на думку колегії не є завідомо непомірною для підозрюваної, однак рішення слідчого судді постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зазначених вище, що тягне за собою, на підставі вимог ст.412 КПК України скасування ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України- Орешка С.І. від 25 березня 2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_3 з можливістю внесення застави з покладанням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України та постановленні апеляційною інстанцією, яка вважає за необхідне усунути наведені вище порушення вимог кримінального процесуального закону, на підставі п.2) ч.3 ст.407 КПК України, своєї ухвали.

Приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, що витікає з досліджених в тому числі в суді апеляційної інстанції матеріалів, доданих до клопотання прокурора, а саме протоколів допиту свідка ОСОБА_5 /а.с.п.11-14, 19-22, 47-50/, протоколів огляду речей та документів /17-18, 27-29, 30-33/, протоколів обшуків /34-42, 43-46/, а також даних про особу підозрюваної /а.с.п.76-84/, з метою забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, запобігання таким ризикам, як переховування від органів досудового розслідування та суду, на що вказують як обставини інкримінованого ОСОБА_3 у підозрі кримінального правопорушення /а.с.п.54-55/ та тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у скоєнні інкримінованого злочину, яке становить строк до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, з конфіскацією майна і розуміючи наслідки цього підозрювана може переховуватися від вказаних органів, так і ролі підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, за попередньою змовою зі співучасником, що вказує на такий ризик, як можливість впливати на свідків кримінального правопорушення, враховуючи вік підозрюваної та стан її здоров'я /а.с.п.78-84/, виходячи з розумності строків застосування запобіжного заходу, колегія суддів приходить до висновку, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України і тримання ОСОБА_3 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в контексті вимог вищевикладених норм кримінального процесуального закону, підозрюваній ОСОБА_3 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів і має визначатися з 24 березня 2016 року, з 17 години 28 хвилин і тривати до 17 години 28 хвилин 22 травня 2016 року.

Разом з тим, на підставі вимог ч.3 ст.183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної ОСОБА_3, інших даних про особу підозрюваної, в тому числі стану здоров'я останньої, ризиків, передбачених п.1), п.3) ч.1 ст.177 цього Кодексу, встановлених у суді апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ч.4, абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни застави підозрюваній ОСОБА_3 у розмірі шестисот мінімальних заробітних плат, тобто 826 800 (вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот) гривень, яка на думку колегії не є завідомо непомірною для підозрюваної, оскільки була внесена останньою у повному обсязі, однак при цьому судова колегія вважає за необхідне покласти на підозрювану обов'язки, передбачені п.1), п.2) та п.8) ч.5 ст.194 КПК України, а саме прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з населеного пункту постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора або суду, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, як такі, що здатні забезпечити виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків.

Посилання ж захисника підозрюваної в апеляційній скарзі на неврахування слідчим суддею вагомості доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення у вигляді отримання грошових коштів, як платіжного засобу, оскільки прокурором не доведено походження вилучених грошових купюр, їх достовірність колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки слідчий суддя, суд, на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Що стосується доводів сторони захисту в апеляції про те, що затримання ОСОБА_3 відбулося з моменту проведення обшуку, який був здійснений без ухвали слідчого судді з подальшим врученням підозри 25 березня 2016 року о 13 годині 27 хвилині, тобто після 24 годин, визначених ч.2 ст.278 КПК України, то з даними твердженнями колегія суддів погодитися не може, оскільки відповідно до протоколу /а.с.п.51-55/ ОСОБА_3 була затримана у присутності захисника саме 24 березня 2016 року, о 17 годині 28 хвилин, тобто після проведення обшуку 24 березня 2016 року за її участю /а.с.п.43-46/, підозра ж ОСОБА_3 була вручена 25 березня 2016 року, о 13 годині 27 хвилин, за участю захисника, тобто у передбачений зазначеним вище процесуальним законом строк.

Інші доводи апеляційної скарги захисника в частині того, що слідчий суддя, розглядаючи дане клопотання не прийняв до уваги те, що підозрювана з вересня 2013 року по серпень 2014 року перебувала під наглядом у лікаря хірурга та на даний час потребує обов'язкового медичного догляду, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи та проживання, заміжня, має сина, раніше не судима, хоча й заслуговують на увагу, однак оскільки вони були враховані судом апеляційної інстанції в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні і самі по собі, без врахування наведених ризиків, в даному випадку не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, так як не ставлять під сумнів висновки колегії суддів, щодо наявності обґрунтованої в ухвалі мети та підстав для обрання саме зазначеного колегією суддів запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення відповідного розміру застави та покладення на підозрювану відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, тому колегія суддів вважає їх такими, що не можуть бути підставою для скасування запобіжного заходу взагалі, як про це ставить питання у своїй апеляції сторона захисту.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.176 КПК України-ст.178 КПК України, ст.182 КПК України-ст.184 КПК України, ст.193 КПК України, ст.194 КПК України, ст.196 КПК України-ст.198 КПК України, ст.309 КПК України, ч.2 ст.376 КПК України, ст.405 КПК України, п.2) ч.3 ст.407 КПК України, ст.418 КПК України, ст.422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України- Орешка С.І. від 25 березня 2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_3 на строк до 24 травня 2016 року- скасувати.

Постановити нову ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України- Орешка С.І. від 25 березня 2016 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження- задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 травня 2016 року, до 17 години 28 хвилин.

Визначити відносно підозрюваної ОСОБА_3 заставу у кримінальному провадженні у розмірі шістсот розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 826 800 (вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот) гривень.

У випадку внесення підозрюваною ОСОБА_3 встановленої застави у розмірі 826 800 (вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот) гривень на рахунок № 37312066017442 в ГУДКСУ м.Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, вважати, що до неї обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Зобов'язати підозрювану ОСОБА_3,

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду в строк до 22 травня 2016 року;

- не відлучатися з населеного пункту постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

У разі невиконання підозрюваною ОСОБА_3 вказаних обов'язків відносно неї наступлять наслідки, передбачені КПК України.

Апеляцію захисника підозрюваної ОСОБА_3 адвоката Коршуна С.В.- задовольнити частково.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

О.П.Піскун В.В.Сербін В.О.Семопядний