Рішення № 56960001, 04.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4937/15-ц 22-ц/774/734/К/16

Справа № 215/4937/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/734/К/16 суддя Мельник Ю.П.

Категорія 39 ( ІV) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Соколан Н.О.

за участю секретаря - Маслової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою виконкому Тернівської районної у місті ради на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Тернівської районної у місті ради про визнання факту проживання однією сімєю та поновлення строку на прийняття спадщини.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представники відповідача виконкому Тернівської районної у місті ради ОСОБА_3, ОСОБА_4,

позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Тернівської районної ради м.Кривого Рогу про визнання факту проживання однією сімєю та поновлення строку на прийняття спадщини.

В обґрунтовування позову позивач вказує, що з 01 січня 2010 року за проханням своєї давньої подруги ОСОБА_6, яка тяжко хворіла, в звязку із чим не могла самостійно себе доглядати, стала проживати з нею однією сімєю, в звязку із відсутністю у ОСОБА_6 родичів.

06 січня 2015 року ОСОБА_6 померла.

У серпні 2015 року позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як єдиний спадкоємець, однак отримала відмову у звязку з тим, що нею не надано доказів проживання із спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років та пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Просила суд: визнати факт проживання однією сімєю її - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1. з 01 січня 2010 року до моменту смерті 06 січня 2015 року та визначити їй - ОСОБА_2, додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після померлої 06 січня 2015 року - ОСОБА_6.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сімєю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 з 01 січня 2010 року до моменту смерті ОСОБА_6 06 січня 2015 року.

Визначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 06.01.2015 року, у три місяці з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

В апеляційній скарзі представник відповідача виконкому Тернівської районної у місті ради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом вимог цивільного судочинства.

Зокрема, зазначає, що матеріали справи не містять достатніх доказів спільного проживання позивача однією сімєю з ОСОБА_6, а надані суду копії квитанції стосуються періоду з серпня 2010 року, тобто ОСОБА_2 підтверджує факт проживання з ОСОБА_6 лише 4 роками і 5 місяцями, що є недостатнім.

Крім того, позивачем взагалі не зазначено жодних поважних причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, які повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Також, представник відповідача, звертає увагу суду на те, що ним подавалося до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому він зазначив, що заперечує проти визнання факту проживання позивача із спадкодавцем протягом останніх пяти років, однак суд у своєму рішенні зазначив, що виконком не заперечує проти заяви при наявності доказів, яким суд дасть належну оцінку, що не відповідає дійсності.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача виконкому Тернівської районної у місті ради ОСОБА_3М, ОСОБА_4, які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5, які, кожна окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 січня 2015 року померла ОСОБА_6 (а.с. 4), після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй за життя майно.

ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, склала заяву про прийняття спадщини за законом та подала її на виконання до Шостої криворізької державної нотаріальної контори у серпні 2015 року, після 6-ти місяців з дня смерті, але отримала постанову нотаріуса від 25.08.2015 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у звязку з тим, що спадкоємиця пропустила шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, та не надала доказів проживання зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини (а.с. 21).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання однією сімєю протягом останніх пяти років ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_6, а також з поважності причин пропуску нею строку для прийняття спадщини після смерті останньої.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на ї підтвердження; 3) які правовідносин сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

За змістом ст. 1264 ЦК України особи, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом, повинні відповідати таким двом вимогам: вважатися членом сімї спадкодавця; проживати зі спадкодавцем однією сімєю протягом пяти років саме на день відкриття спадщини. Інших умов для спадкування в четверту чергу закон не визначає.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, для підтвердження проживання однією сім'єю необхідно підтвердити факт ведення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально. Доказами проживання однією сімєю можуть бути: довідка ЖЕО, реєстраційний запис у паспорті, що свідчить про проживання такої особи в одній квартирі з померлим, свідчення сусідів, інших свідків тощо.

Всупереч цим вимогам позивач, як у суді першої інстанції, так і у апеляційному суді не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про її постійне проживання із ОСОБА_6, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обовязків, на протязі не менш як пять років до відкриття спадщини, чим не довела їх спільне проживання однією сімєю на протязі цього періоду.

Так, для підтвердження заявлених вимог позивачем було надано копії квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10-18), які не можуть бути прийняті як належний доказ по справі, оскільки з них не вбачається, що комунальні платежі було здійснено ОСОБА_2, а тому колегією суддів відхиляються доводи позивача щодо понесення нею таких витрат разом із власником квартири ОСОБА_6

Надані позивачем акти від 26.07.2015 року засвідчують, що ОСОБА_2 здійснювала догляд за ОСОБА_6 (а.с. 5-9), однак не містять жодних відомостей щодо ведення ними спільного господарства та виникнення між ними відносин, притаманних сімї, а тому не мають правового значення для вирішення спору щодо встановлення факту проживання однією сімєю.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту її проживання однією сімєю з ОСОБА_6

Відповідно до норм ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців.

За змістом ч.3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець пропустив цей строк з поважної причини, він має право звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Якщо суд встановить, що причини пропуску строку для прийняття спадщини були поважними, він визначає додатковий строк, достатній для подання заяви до нотаріальної контори.

З аналізу зазначених норм матеріального права витікає, що суд наділений повноваженнями на вирішення питання щодо поновлення строку для прийняття спадщини лише для спадкоємців.

Як встановлено колегією суддів, позивач ОСОБА_2 не довела факту постійного проживання з померлою ОСОБА_6 однією сімєю протягом пяти років, отже не є її спадкоємцем, а тому відсутні правові підстави для задоволення її позовних вимог про встановлення їй додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд при вирішенні справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зазначене рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, колегія суддів стягує ОСОБА_2 на користь виконкому Тернівської районної у місті ради понесені та документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1071,84 грн. (а.с. 66, 69, 71).

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу виконкому Тернівської районної у місті ради задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 18 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконкому Тернівської районної у місті ради про визнання факту проживання однією сімєю та поновлення строку на прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь виконкому Тернівської районної у місті ради понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1071 (одна тисяча сімдесят одна) гривня 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: