Ухвала суду № 56959964, 23.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2116/16 Справа № 185/6589/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Осіяна О.М.,

суддів Глущенко Н.Г., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» про поновлення на роботі, визнання незаконними розпоряджень у звязку з порушенням трудових прав, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду в частині оскарження розпорядження № 125-к від 10.02.2015 року, розпорядження № 139 від 18.02.2015 року із змінами до нього від 17.04.2015 року за розпорядженням № 271.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді водія філії ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» «Павлоградська автобаза», станом відповідно до редакції від червня 2013 року (без дати) Додаткової угоди до п. 1.3 трудового договору без номеру від 01 січня 2013 року.

Скасовано: розпорядження № 559-к від 22 червня 2015 року «Про звільнення»; розпорядження № 272 від 17 квітня 2015 року «Про зміну істотних умов праці»; розпорядження № 139 від 18 лютого 2015 року «Про зміну істотних умов праці» та розпорядження № 271 від 17 квітня 2015 року про внесення змін до нього; розпорядження № 125-к від 10 лютого 2015 року «Про переміщення» в частині, що стосується ОСОБА_2

Стягнуто із ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 347 (одинадцять тисяч триста сорок сім) гривень 68 копійок, на відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 гривень, а також на користь держави судовий збір в сумі 487,2 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 допущено до негайного виконання

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального права та не відповідність висновків суду обставинам у справі, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що 01 січня 2013 року між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в особі директора Філіалу «Павлоградська автобаза» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір. Умовами договору передбачено, що ОСОБА_2 продовжує виконувати трудові обовязки за професією водій автотранспортних засобів на підставі розпорядження директора № 485 від 25.05.2007 року, співробітник підпорядковується директору Філіалу та виконує роботи по здійсненню службових перевезень Департаменту по економіці та фінансам ПСП «ОСОБА_4 Космосу ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на автомобілі НОМЕР_1.

Пунктом 2.2 договору закріплені обовязки співробітника. Відповідно до п. 4.1 за виконання обовязків, передбачених даним Договором співробітнику щомісячно виплачується заробітна плата в розмірі 4 300 грн. Згідно із п. 5.1 визначено, що зміни та доповнення до Договору оформлюються шляхом підписання сторонами Додаткових угод. Крім того, п. 5.3 Договору передбачено, що у разі невиконання зобовязань зі сторони співробітника договір може бути розірвано за ініціативою роботодавця, а п. 5.4 передбачає, що при невиконанні співробітником обовязків, зазначених в п. 2.2 Договору, переводі на іншу роботу ( в тому числі при постійному закріпленні за іншим автомобілем чи транспортним забезпеченням іншої посадової особи) дія Договору припиняється та відновлюються трудові відносини, які існували до укладання даного Договору або укладається новий трудовий договір. (а.с. 10-13)

В червні 2013 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до трудового договору відповідно до якої були змінені п. 1.3 Договору який передбачає, що співробітник підпорядковується директору Філіалу «Павлоградська автобаза» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та виконує роботи по здійсненню службових перевезень Департаменту закупок Філіала «Павлоградське Управління матеріально-технічного забезпечення» ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля» на автомобілі НОМЕР_2. Пункт 4.1 передбачає що за виконання обовязків по Договору співробітнику виплачується заробітна плата 4200 грн. (а.с. 67)

21 січня 2015 року за результатами проведення контрольного випуску автотранспорту на лінію директором підприємства було видано розпорядження № 73, яким в тому числі водію ОСОБА_2 було оголошено догану за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме незадовільний санітарний стан автомобілю. (а.с. 23).

10 лютого 2015 року т.в.о. директора підприємства винесено розпорядження № 125-к «Про переміщення працівників», яким з метою запобігання простою автомобілів в тому числі Шевроле Авео АЕ 59-04 АН, переміщено водія ОСОБА_2 на автомобіль НОМЕР_3 тимчасово з 10 лютого 2015 року, на період тимчасової непрацездатності водія ОСОБА_5 з окладом 4455 грн. Відповідно до п. 2 вказаного розпорядження водія ОСОБА_6 переміщено на автомобіль НОМЕР_4 постійно із 10 лютого 2015 року з окладом 4455 грн. (а.с. 110)

18 лютого 2015 року розпорядженням № 139 в.о. директора ОСОБА_7 «Про зміну істотних умов праці» позивача було переміщено на автомобіль НОМЕР_5 з окладом 2513 грн. на місяць. (а.с. 22)

17 квітня 2015 року розпорядженням № 271 «Про внесення змін в розпорядження від 18.02.2015 року № 139 «Про зміну істотних умов праці» директором була змінена назва розпорядження від 18.02.2015 року № 139 «Про зміну істотних умов праці» на «Про переміщення». Пункти 2.1.2 та 2.2. розпорядження № 139 виключено. (а.с. 17)

08 квітня 2015 року розпорядженням № 45-р директора по видобутку вугілля директора Філіалу ОСОБА_3 було зобовязано здійснити консервацію або реалізацію транспортних засобів із скороченням витрат на їх утримання та експлуатацію (а.с. 102, 103)

08 квітня 2015 року на підставі розпорядження № 45-р від 08.04.2015 року, директору Філіалу ОСОБА_3 було наказано у звязку із зміною в організації виробництва та праці працівників закріплених за вивільненими автомобілями, провести з ними розяснювальну роботу з питання зміни істотних умов праці, а саме встановлення неповного робочого тижня 16 годин. (а.с. 104).

08 квітня 2015 року розпорядженням № 250 директора Філіалу ОСОБА_3 було зобовязано заступника директора по транспорту у звязку з зміною в організації виробництва та праці працівників закріплених за вивільненими автомобілями, провести з ними розяснювальну роботу з питання зміни істотних умов праці, а саме встановлення неповного робочого тижня 16 годин. (а.с. 105)

17 квітня 2015 року розпорядженням директора Філії ОСОБА_3 № 272 «Про зміну істотних умов праці» було зобовязано спеціаліста по адмініструванню персоналу ОСОБА_8 попередити ОСОБА_2 про зміну істотних умов праці, а саме встановлення неповного робочого тижня 16 годин у звязку з вивільненням автомобілю за яким він закріплений. У разі відмови ОСОБА_2 від переводу чи продовження роботи в змінених умовах праці звільнити його 22.06.2015 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України, із виплатою вихідної допомоги. (а.с. 108)

Згідно акту від 20 квітня 2015 року складеного комісійно, ОСОБА_2 було запропоновано ознайомитися з розпорядженням № 272 від 17.04.2015 року, останній ознайомитися відмовився, попередження оголошено усно. (а.с. 109)

22 червня 2015 року розпорядженням директора Філії № 559-к ОСОБА_2 було звільнено із 22.06.2015 року у звязку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 74)

В судовому засіданні були допитані свідки - ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили факти порушення прав позивача - незаконної зміни умов трудового договору, укладеного із позивачем.

Суд вважав, що позивачу необхідно поновити строк звернення до суду в частині оскарження розпорядження № 139 від 18.02.2015 року та розпорядження № 125 від 10.02.2015 року, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Розглядаючи спір, суд посилався на положення ст. 256,257 ЦК України, ст. 233, 234 КЗпП України.

Суд врахував, що позивач із моменту винесення оскаржуваних розпоряджень намагався урегулювати спір, а саме він двічі звертався про допомогу до «Комплайнс менеджмент» м. Київ, яке керує діяльність всіх підприємств ДТЕК (а.с. 97 - 99 ). Звернувся до профспілки про захист своїх прав. Профком у свою чергу не погодившись із діями адміністрації, звернувся до директора ОСОБА_3 із листом вимогою про визнання розпорядження № 125 таким, що порушує права ОСОБА_2 (а.с. 18)

Тому суд обґрунтовано вважав, що позивач із поважних причин пропустив строк звернення до суду в частині оскарження зазначених вище розпоряджень.

До вказаних правовідносин суд застосував положення ч. 1 ст. 24, ч. 6 ст.43 Конституції України, ч.2 ст. 2, ст. 2-1, 9 КЗпП України.

Суд врахував доводи позивача, що за недобросовісне виконання трудових обовязків, а саме притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (догана), відповідно до п. 5.4 Трудового договору, дія вказаного договору автоматично припинилася і були відновлені трудові відносини, які існували до укладення трудового договору.

На підтвердження своїх доводів, суду стороною відповідача надано повідомлення про розірвання трудового договору від 21.01.2015 року без будь-яких реквізитів, як то вихідної дати або реєстраційного номеру, де зазначено що ПАТ ДТЕК «Павлоградвулілля» в особі директора Філіалу «Павлоградська автобаза» ОСОБА_3 розриває з 21.01.2014 року трудовий договір б/н від 01.01.2013 року з ОСОБА_2 на підставі п. 5.3 Трудового договору. (а.с. 127).

Крім того, суду надано акт від 21.01.2015 року де комісія у складі начальника Павлоградської автоколони ОСОБА_9, механіка ОСОБА_11, диспетчера ОСОБА_12 склала акт в том, що водій ОСОБА_2 відмовився знайомитися з повідомленням про розірвання з ним трудового договору. (а.с. 128) Також у відповіді директора ОСОБА_3 наданої Голові профспілкового комітету працівників вугільної промисловості вих. № 650 від 20.04.2015 року зазначено, що він керуючись п. 5.4 Договору, прийняв рішення про розірвання Договору із ОСОБА_2 та викладає п.5.4 Договору. (а.с. 14)

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 149 КЗпП України, суд встановив, що за «недобросовісне виконання трудових обовязків» до ОСОБА_2 застосовано і дисциплінарне стягнення у вигляді догани, в той же час це було підставою розірвання з ним трудового договору відповідно до п. 5.3, який в свою чергу передбачає, що у разі невиконання зобовязань зі сторони співробітника договір може бути розірвано за ініціативою роботодавця.

Крім того, як пояснив в судовому засіданні позивач, повідомлення про розірвання трудового договору він ніколи раніше не бачив, ніхто ніколи його з ним не знайомив. Про існування вказаного повідомлення позивач дізнався під час судового засідання.

Згідно до п. 1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля, додатку № 3 до розділу 8 колективного договору ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», працівник здійснює своє право на труд шляхом укладення трудового договору на підприємстві. Прийом на роботу оформлюється наказом (розпорядженням) адміністрації підприємства, який доводиться до відома робітника під підпис. Розірвання трудового договору можливо тільки на підставі діючого законодавства (п. 1.5). (а.с. 159)

Суд вважав, що розірвання трудового договору «автоматично», одноособово без повідомлення працівника, більш того на підставі чи то пункту 5.3 ( як зазначено в повідомлені про розірвання від 21.01.2015 року), чи пункту 5.4 (як зазначено у відповіді ОСОБА_3 та запереченнях представника відповідача) - є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки розірвання трудового договору від 01.01.2013 року не відповідає вимогам діючого законодавства, суд вважав що розпорядження № 559-к від 22 червня 2015 року «Про звільнення»; розпорядження № 272 від 17 квітня 2015 року «Про зміну істотних умов праці» підлягають скасуванню.

Крім того, розпорядженням № 125-к від 10.02.2015 року «Про переміщення працівників», з метою запобігання простою автомобілів в тому числі Шевроле Авео АЕ 59-04 АН, переміщено водія ОСОБА_2 на автомобіль НОМЕР_3 тимчасово з 10.02.2015 року, на період тимчасової непрацездатності водія ОСОБА_5 з окладом 4455 грн. Однак тим же розпорядженням пунктом 2, водія ОСОБА_6 переміщено на автомобіль НОМЕР_4 постійно із 10.02.2015 року з окладом 4455 грн., що є порушення принципу рівності трудових прав громадян (ст. 2-1 КЗпП України.) Як пояснив свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні автомобіль НОМЕР_6 не законсервовано, він бачив як він виїжджав з колони. Суд вважав що дане розпорядження також підлягає скасуванню.

Розпорядженням № 139 від 18.02.2015 року «Про зміну істотних умов праці», яким позивача було переміщено із 20.04.2015 року на автомобіль НОМЕР_5 із окладом 2513 грн. на місяць, у звязку з виробничою необхідністю з метою більш ефективного використання транспортних засобів, суд вважав, що дане розпорядження грубо порушує права позивача, оскільки як було встановлено цей автомобіль не законсервовано, на ньому працює інший водій, яка саме виробнича необхідність і в чому полягає ефективне використання транспортних засобів, враховуючи що цей автомобіль працює, суду не надано. Дійсно з 08.04.2015 року після винесення розпорядження № 45-р директором по видобутку вугілля директора Філіалу ОСОБА_3 було зобовязано здійснити консервацію або реалізацію транспортних засобів зі скороченням витрат на їх утримання та експлуатацію, однак вказані обставини настали у квітні, а не в лютому місяці, а саме 18.02.2015 року. Отже це розпорядження суд скасував.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тому позовні вимоги щодо поновлення позивача на роботі та скасування розпоряджень № 125-к від 10.02.2015 року, № 139 від 18.02.2015 року, розпорядження № 272 від 17.04.2015 року та розпорядження № 559-к від 22.06.2015 року суд задовольнив.

Також, суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосувавши положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Суд врахував довідку ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля філія «Павлоградська автобаза» (а.с. 75), із якої зарплата позивача за останні два місяця до звільнення становить : квітень 2015 року 4604,15 грн., травень 2015 року - 4581,81 грн., середньоденна зарплата становить 241,44 грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить : 241,44 грн. х 47 днів (вимушеного прогулу з 23 червня 2015 року по 26 серпня 2015 року, день прийняття ОСОБА_2 на роботу) = 11 347, 68 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд посилався на положення статті 237-1 КЗпП України, врахував встановлені обставини у справі, а також те, що позивач через незаконне звільнення був позбавлений гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти гроші і утримувати себе та свою родину. Внаслідок чого, позивач перебував в депресивному стану, втратив впевненість у майбутньому, що призвело до необхідності змінювати привичний уклад життя. Стягуючи на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., суд визначив цей розмір із урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Також судом був врахований принцип розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд провів розподіл судових витрат у справі.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що у звязку із притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності був припинений трудовий договір із ним, та було відновлено трудові відносини, які існували до укладання договору. Зміна умов оплати праці та переміщення позивача проведені власником підприємства відповідно до вимог закону та не потребували згоди працівника, а звільнення позивача відбулося на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. Відсутні будь-які боргові зобовязання по оплаті праці позивача на момент звільнення, факти спричинення моральної шкоди позивачу, а крім того, позивач ще до рішення суду був прийнятий на роботу.

Відповідно до вимог ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

А статтею 149 цього Кодексу передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Матеріалами справи підтверджується що повідомлення відповідача про розірвання трудового договору від 21.01.2015 року немає будь-яких реквізитів, як то вихідної дати або реєстраційного номеру, де зазначено що ПАТ ДТЕК «Павлоградвулілля» в особі директора Філіалу «Павлоградська автобаза» ОСОБА_3 розриває з 21.01.2014 року трудовий договір б/н від 01.01.2013 року із ОСОБА_2 на підставі п. 5.3 Трудового договору. (а.с. 127).

Крім того, суду надано акт від 21.01.2015 року де комісія у складі начальника Павлоградської автоколони ОСОБА_9, механіка ОСОБА_11, диспетчера ОСОБА_12 склала акт в том, що водій ОСОБА_2 відмовився знайомитися з повідомленням про розірвання з ним трудового договору. (а.с. 128) Також у відповіді директора ОСОБА_3 наданої Голові профспілкового комітету працівників вугільної промисловості вих. № 650 від 20.04.2015 року зазначено, що він керуючись п. 5.4 Договору, прийняв рішення про розірвання Договору із ОСОБА_2 та викладає п.5.4 Договору. (а.с. 14)

Суд врахував вимоги ч. 2 ст. 149 КЗпП України та встановив, що за «недобросовісне виконання трудових обовязків» до ОСОБА_2 застосовано і дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а також це було підставою розірвання із ним трудового договору відповідно до п. 5.3, який в свою чергу передбачає, що у разі невиконання зобовязань зі сторони співробітника договір може бути розірвано за ініціативою роботодавця.

Також не підтверджено належними та достовірними доказами факт повідомлення позивача про розірвання трудового договору.

Оцінюючи дії органу управління відповідача щодо зміни умов оплати праці та переміщення позивача, суд обґрунтовано зазначив, що розпорядженням № 125-к від 10.02.2015 року «Про переміщення працівників», з метою запобігання простою автомобілів в тому числі Шевроле Авео АЕ 59-04 АН, переміщено водія ОСОБА_2 на автомобіль НОМЕР_3 тимчасово з 10.02.2015 року, на період тимчасової непрацездатності водія ОСОБА_5 з окладом 4455 грн. Але цим же розпорядженням, водія ОСОБА_6 переміщено на автомобіль НОМЕР_4 постійно із 10.02.2015 року з окладом 4455 грн., що є порушення принципу рівності трудових прав громадян (ст. 2-1 КЗпП України.) Як пояснив свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні автомобіль НОМЕР_6 не законсервовано, він бачив як він виїжджав з колони.

Розпорядженням № 139 від 18.02.2015 року «Про зміну істотних умов праці», яким позивача було переміщено із 20.04.2015 року на автомобіль НОМЕР_5 із окладом 2513 грн. на місяць, у звязку із виробничою необхідністю з метою більш ефективного використання транспортних засобів, суд правильно вважав, що це розпорядження грубо порушує права позивача, оскільки цей автомобіль не законсервовано, на ньому працює інший водій, яка саме виробнича необхідність і в чому полягає ефективне використання транспортних засобів, враховуючи що цей автомобіль працює, суду не надано. Дійсно з 08.04.2015 року після винесення розпорядження № 45-р директором по видобутку вугілля директора Філіалу ОСОБА_3 було зобовязано здійснити консервацію або реалізацію транспортних засобів зі скороченням витрат на їх утримання та експлуатацію, однак вказані обставини настали у квітні, а не в лютому місяці, а саме 18.02.2015 року.

Отже встановлені обставини у справі свідчать, що зміни умов оплати праці та переміщення позивача проведені власником підприємства безпідставно, із порушенням вимог ст.32,33 КЗпП України.

Із врахуванням наданих сторонами доказів та встановлених обставин у справі, поновлення позивачу строку звернення до суду за захистом трудових прав відповідає вимогам ст. 234 КЗпП України, оскільки не спростовані факти попереднього звернення позивача із приводу дій адміністрації до інших установ.

Стягнення 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди позивачу відповідає вимогам ст.237-1 КЗпП України, оскільки позивач протягом двох місяців не працював, що призвело до необхідності змінювати привичний уклад його життя. Суд визначив цей розмір із урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Також судом був врахований принцип розумності та справедливості.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст. 303,307,308,309,316 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: