Ухвала суду № 56959962, 29.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/384/16 Справа № 199/4134/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.

суддів: Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

при секретарі Синенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 20.07.2006 року між ним та відповідачем укладений кредитний до говір №DNIKAK08060016, відповідно до якого відповідач отримав кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 8465,35 дол. США на термін до 20.07.2011 року та останній зобовязався його повернути, сплативши відсотки за користування кредитом в строки та порядку, встановлених умовами вказаного договору. Відповідач належним чином зобовязання за кредитним договором не виконав, у звязку з чим, станом на 20.05.2015 року, утворилась заборгованість у розмірі 17793,58 дол. США, а саме: заборгованість за кредитом 1375,18 дол. США, заборгованість за відсотками 0,19 дол. США, пеня 16418,21 дол. США. Тому позивач просив стягнути на свою користь із відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 17793,58 дол. США, що за курсом НБУ від 20.05.2015 року складає 378159,48 грн., а також судові витрати по справі.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість по кредитному договору №DNIKAK08060016 від 20 липня 2006 року, станом на 20.05.2015 року, у розмірі 2375,37 дол. США, яка складається із заборгованості по кредиту 1375,18 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом 0,19 дол. США та пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у розмірі 1000,00 дол. США; також стягнуто судовий збір у сумі 3654,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення лише в частині стягнення заборгованості по пені у зменшеному розмірі та просить ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення даної позовної вимоги в повному обсязі.

Колегія звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом відповідач повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 74 ЦПК України, через оголошення у пресі, що стверджується публікацією оголошення в газеті «Вісті Придніпровя» №15 (1714) від 03.03.2016 року на сторінці 7, яка долучена до справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до кредитного договору №DNIKAK08060016, укладеного 20.07.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2, останній отримав кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 8465,35 дол. США на строк з 20.07.2006 року по 20.07.2011 рік зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Умовами вказаного вище кредитного договору визначено періодичний порядок оплати коштів за договором - з 21 по 28 число кожного місяця. Щомісячний платіж, до якого входить заборгованість по кредиту, відсоткам, винагорода, комісія, обумовлений сторонами договору в розмірі 203,98 дол. США.

Пунктом 2.2.2. кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязується сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше фактичного повного погашення кредиту.

Також, п.2.2.3. Договору визначено сплату винагороди і комісії згідно умов договору.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, визначеному умовами договору.

Згідно п. 3.2 зазначеного договору, при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених кредитним договором, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,61% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 4.1, при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, передбачених умовами договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1,0 грн. за кожний день прострочки.

Відповідач зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, тому, станом на 20 травня 2015 року, банком нарахована заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 17793,58 дол. США, яка складається з наступного: 1375,18 дол. США - заборгованості за кредитом, 0,19 дол. США - заборгованості по процентам за користування кредитом, 16418,21 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Наявність та розмір заборгованості підтверджуються представленими банком детальним розрахунком боргу, що долучений до матеріалів справи.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, де передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, розяснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що ОСОБА_2 має складне матеріальне положення, що підтверджується, зокрема, листом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.12.2015 року (а.с.61) та листом управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 24.12.2015 року, з яких вбачається, що відповідач за період з 01.01.2014 по 30.09.2015 роки офіційних доходів не отримував (а.с.61, 62-63); враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, - колегія дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з позичальника на користь банку, до 1000,00 дол. США., виходячи з принципів справедливості, розумності, співмірності.

Суд наголошує, що із заявою про застосування позовної давності відповідач до суду першої чи другої інстанцій не звертався, що стверджується матеріалами даної цивільної справи.

Колегія звертає увагу, що заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2015 року оскаржене лише в частині зменшення судом розміру нарахованої банком пені; в іншій частині, зокрема щодо наявності та розміру заборгованості за фтілом кредиту і відсотками, вказане рішення районного суду в апеляційному порядку не оскаржене, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги банку, відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи правильне застосування місцевим судом вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді