Ухвала суду № 56959955, 22.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/363/16 Справа № 204/7040/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кір'як А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кіряка А.В.

суддів: Дрибаса Л.І., Свідерської Т.А.

при секретарі Гичка Л.Ю.

за участю: прокурора Постаренка Д.В.

та захисника адвоката ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015040680002654 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 Лємаєвича ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 Федерації, громадянина ОСОБА_4 Федерації, маючого повну загальну середню освіту, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі. Зараховано в строк відбування покарання час попереднього увязнення ОСОБА_3 з 15 по 22 жовтня 2015 року. Стягнено з обвинуваченого ОСОБА_3 460 гривень 80 коп. за проведення судово-балістичної експертизи № 66/07-160 від 16 жовтня 2015 року на користь держави.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 засуджений за те, що він у невстановлений час, знаходячись у невстановленому місці в зоні проведення антитерористичної операції на території України, маючи злочинний умисел на придбання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, з невстановленого джерела придбав пістолет, який згідно висновку експерта № 66/07-160 від 16 жовтня 2015 року є бойовою нарізною короткоствольною вогнепальною зброєю - пістолетом моделі «ТТ» № **1759, калібру 7,62 мм., виробництва СРСР, придатним до стрільби патронами калібру 7,62 мм., після чого в порушення став носити його при собі без передбаченого законом дозволу. 15 жовтня 2015 року, в ході виїзду співробітниками міліції за повідомленням про сімейний конфлікт за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леваневського, буд. 11, співробітниками міліції на території вищевказаного домоволодіння, в присутності двох понятих, у ОСОБА_3 вищевказану вогнепальну зброю було виявлено та вилучено.

Не погодившись з цим вироком, захисник адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказаний вище вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2015 року змінити та призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, а також звільнити останнього на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк два роки. В іншій частині вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2015 року залишити без змін. Обгрунтовуючи свою апеляцію захисник вказав, що під час судового розгляду ОСОБА_3 визнав свою вину у інкримінованому йому злочині в повному обсязі та пояснив, що вогнепальну зброю пістолет «ТТ» подарував йому загиблий товариш, з яким він знаходився у зоні проведення антитерористичної операції на території України у 2013-2014 роках. В подальшому ОСОБА_3 мав намір отримати дозвіл на носіння вогнепальної зброї, або здати цей пістолет до органів внутрішніх справ. У скоєному щиросердно кається. Також, гр. ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно та раніше не судимий. Усе вказане було предметом дослідження у суді першої інстанції, щире каяття зазначено судом як обставина, що пом'якшує покарання, та обставин, що обтяжують покарання встановлено не було. Однак, вказане з невідомих підстав не було належним чином враховано й оцінено Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська під час постановления оскаржуваного вироку, а судочинство в цілому було здійснено з використанням суто формального підходу до оцінки особи обвинуваченого, врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Фактично, суд першої інстанції, навівши в своєму рішенні реально існуючі та вагомі підстави для звільнення гр. ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, дійшов абсурдного, необґрунтованого висновку щодо того, що підстав для застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України суд не вбачає. Вказане у сукупності призвело до постановления необґрунтованого вироку, що полягає у відсутності належної оцінки об'єктивно існуючих обставин справи та зазначених підстав, достатніх для звільнення гр. ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. Саме ж по собі незастосування положень ст.ст. 75, 76 КК України до обвинувачі спричинило незаконність оскаржуваного вироку, адже рішення є таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: не був застосований закон, який підлягає застосуванню.

Заслухавши: доповідь судді-доповідача; захисника адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали апеляцію та просили вирок змінити; прокурора А.С., який проти задоволення апеляції заперечував та просив залишити вирок без змін, - перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника адвоката ОСОБА_2підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджений зібраними у справі доказами, які правильно оцінені судом, обґрунтовано покладені ним в основу вироку.

Кваліфікація його дій за ст.263 ч.1 КК України також є правильною і в поданій апеляції фактично не оспорюється.

Але, щодо вимог апеляційної скарги захисника адвоката ОСОБА_2 про зміну вироку та помякшення покарання ОСОБА_3, то колегія суддів вважає, що ці вимоги можуть бути задоволенні частково, вирок підлягає зміні, а покарання ОСОБА_3 помякшенню, виходячи з наступних підстав.

В силу ст. 409 ч.2 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість або через суворість.

Колегією суддів при перевірці доводів апеляцій встановлено, що при призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції відповідно до вимогст.65 ККУкраїни врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, дані про його особу, але деякі обставини, які суттєво помякшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення залишились поза увагою суду першої інстанції.

Так, згідно вироку, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим враховано, що вчинене обвинувачуваним кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Обвинувачуваний за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий. Обставиною, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття обвинувачуваного. Обставин, обтяжуючих покарання, судом першої інстанції не встановлено.

Але колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що вказані вище обставини, а також те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину та сприяв органу слідства розкриттю правопорушення, на обліку у психлікарні не перебуває, проживає однією сім'єю з дружиною, є учасником АТО у складі 7 Окремого батальону «Добровольчого Українського Корпусу», створеного «Правим сектором», а вказана зброя - пістолет моделі «ТТ» - була йому подарована його загиблим товаришем; від вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення ніхто не постраждав та нікому не заподіяно ні моральної ні матеріальної шкоди, - є піставою для того, щоб вважати їх такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, громадські організації «Українське обєднання учасників бойових дій і волонтерів АТО Західного Донбасу», «Обєднання Українсько-Чеченської дружби» та народний депутат України ОСОБА_5 в апеляційному суді заявили клопотання про передачу ОСОБА_3 їм на поруки.

В силу ст. 69 ч.1 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Колегія суддів з урахуванням вказаного вище вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення обвинувачуваного тільки в умовах ізоляції його від суспільства. Але судом першої інстанції не були враховані всі обставини, пом'якшуючі покарання ОСОБА_3 та істотно знижуючі ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, а тому призначене йому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також усім обставинам справи, і за своїм розміром є несправедливим. А тому необхідно вирок в частині призначення йому покарання змінити та, застосувавши ст. 69 КК України, призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленної в санкції ст.263 ч.1 КК України, залишивши вирок в останній частині без змін.

Підстав для застосування ст.75 КК України при призначення ОСОБА_3 покарання та для передачі його на поруки вказаним вище громадським організаціям колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404-407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_2

задовольнити частково.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року в частині призначеного ОСОБА_3 Лємаєвичу покарання змінити.

Пом'якшити ОСОБА_3 Лємаєвичу покарання за ст. 263 ч.1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

В решті вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Згідно зі ст. 426 КПК України на рішення судів першої та апеляційної інстанції може бути подана сторонами касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення, а засудженим ОСОБА_3 Лємаєвичем в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

--------------- ------------------ --------------

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8