Рішення № 56957789, 28.03.2016, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/613/15-ц

провадження №2/176/340/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 р. м. Жовті Води

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Крамар О.М.,

з участю секретаря Кіняк Т.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ ПриватБанк звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № DNJ0G100000052 від 06 вересня 2007 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 6400 доларів США на термін 07.09.2037 року. ОСОБА_5 зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до договору ОСОБА_5 зобовязана здійснювати щомісячний платіж в погашення кредиту. Згідно договору, у випадку порушення зобовязання за кредитним договором, ОСОБА_5 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, які нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Свої зобовязання Банк виконав, надавши ОСОБА_5 кредитні кошти в сумі 6400 доларів США.

В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_5 не виконує свої зобовязання, внаслідок чого станом на 27.02.2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 21338,08 доларів США, що складається з:

6633,43 доларів США заборгованість за кредитом;

4768,98 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом;

793,60 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

8117,39 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором;

А також штрафні санкції відповідно до договору:

9,01 доларів США штраф (фіксована частина)

1015,67 доларів США штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким останній взяв на себе зобовязання по виконанню кредитних зобовязань ОСОБА_5

Однак, відповідачі свої зобовязання не виконують.

Позивач просив солідарно стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 21338,08 доларів США, що за курсом 27,76 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.02.2015 року складає 592344 грн. 98 коп., а також судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, за обставин викладених в позові. Щодо застосування позовної давності до заявлених вимог заперечувала, мотивуючи тим, що в даному випадку така давність не застосовується.

Представник відповідача ОСОБА_2 (ОСОБА_5, після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_2 а.с.54) В.Ю. адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо заявлених вимог. Подав суду письмові заперечення проти позову.

Згідно письмових заперечень вбачається, що позивач не надав доказів того, що він дійсно надав кредит Відповідачці у розмірі визначеному в договорі, а саме 6400 доларів США. Договір позики є укладеним саме з моменту передачі коштів (ч.2 ст.1046 ЦК України). Згідно норм ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Дані документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. В п.7.1 договору зазначається, що банк зобовязаний надати кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу. Згідно п.8 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженою постановою НБУ №337 від 14.08.2003р., під час здійснення касових операцій банки мають забезпечувати документальне оформлення руху готівки національної та іноземною валюти в операційній касі. Так касові операції з клієнтами оформляються документами передбаченими розділом III цієї інструкції і встановленого зразка. Банк саме розрахунковим документом повинен підтвердити здійснення видачі готівкою грошей у сумах вказаних у Договорі. Такого документу Банк суду не надав, а відповідно не підтвердив видачу кредиту у сумі 6400.00 дол.США та яку він вказав у позові і на підставі якої здійснений розрахунок. Наданий позивачем розрахунок становить таблицю, в якій занесені певні цифри, але позивач не надав самого розрахунку з якого вбачалось, які саме арифметичні дії були здійсненні для отримання цифр занесених в таблицю, які брались цифри за основу для здійснення арифметичдих дій і чому. Крім того, маються суттєві зауваження до наданого розрахунку так в розрахунку і в позові вказана сума заборгованості у розмірі 6633.43 доларів США, але сума з якою здійснювався розрахунок становить 6400 доларів США. Яким чином збільшилась сума заборгованості по тілу кредиту на 233.43 долара США і на підставі чого, позивач не надав суду жодного обґрунтування. Наданий розрахунок є необгрунтованим також з підстав того, що в ньому відсутній показник сплати Відповідачкою сум заборгованості. І якщо взяти 10.04.2009р. то згідно платіжних документів Відповідачка у цей день сплатила двома квитанціями суму 214.00 доларів на погашення кредиту і 0.39 доларів на погашення пені. Але в розрахунку такі кошти не зазначені, більш того, після сплати 214.00 доларів заборгованості борг не зменшився, що підтверджує запис в розрахунку від 13.04.2009р. Що стосується оплаченої пені, то згідно розрахунку нарахована пеня складає 0.16 доларів США, отримана 0.05 доларів. Позивач надав виписку по руху коштів ОСОБА_5 по рахунку 29090050254323. але згідно п.7.2 договору Позивач для виконання умов договору Банк відкриває Позичальниці рахунок 29091058471731 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди та ін. платежів, тобто явно інший номер рахунку. Згідно інструкції про порядок відкриття, використовування і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою НБУ №482 від 12.11.2003р. умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, а враховуючи, що умовами договору передбачений лише один рахунок для зарахування різних для призначення коштів (суми боргу, відсотки, пеня, штрафи і інші платежі), то такий договір повинен бути обовязково, але Позивач не надав такий договір. Таким чином надана позивачем виписка не є належним та допустимим доказом. Наданий розрахунок не відповідає вимогам наказу Держспоживстандарт України №55 від 17.04.2003 р. Вимоги до оформлення документів у відповідності до якого документ підприємства повинен мати обовязково підпис особи яка його склала, прізвища із зазначегіням посади цієї особи та печатки. Наданий розрахунок не містить обовязкові реквізити передбачені стандартами і тому не є належним і допустимим доказом. Стосовно пені, то у відповідності до норм ст.549 Цивільного кодексу України пеня нараховується у відсотках за кожен день просрочки. Таким чином розрахунок повинен містити дані про час початку просрочки, обовязково суму просрочки і строк невиконання зобовязання по кожному платежу. Позивач нараховував пеню починаючи з березня 2008р., але розрахунку виключно пені за кожен день порушення зобовязання не надав по кожному факту порушення зобовязання. Згідно позовних вимог пеня нарахована у доларах США, але норми ч.2 ст.192, ч.З ст.533 ЦК України, декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішені питання про стягнення пені. Таким чином пеня повинна бути розрахована виключно в національній валюті. А враховуючи, що курс валюти змінювався майже кожного дня, то і ці обставини повинен врахувати Позивач. Згідно наданого розрахунку відповідач здійснював сплату пені в доларах США, що є недопустимим. Це стосується і штрафів та комісії. В п. 5.4. Договору чітко зазначається що фіксована сума штрафу становить 250 грн. На підставі чого тоді Позивач вимагає 9.01 доларів США А виходячи з норм ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання, то фіксована сума штрафу не відповідає вимогам закону. Як і штраф передбачений п.5.4 Договору, розмір якого визначається від суми позову, що також суперечить вищезазначеним нормам закону. Також позивач нарахував, як штраф так і пеню, що є санкцією одного виду, а згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюєтеся по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, застосування строку позовної давності в один рік згідно із ст.258 ЦК України, який щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Оскільки згідно п.7.1. договору погашення платежів несе періодичний і щомісячний характер, то строк позовної давності рахується на наступний день після кожного порушення. Тому прошу Суд, застосувати також строк позовної давності по кожному платежу. Враховуючи, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані і не доведені, просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4, виклик якого у судове засідання здійснено у визначеному законом порядку, відповідно до вимог ч.5 ст.74 ЦПК України, у судове засідання неодноразово не зявляється, про причини своєї неявки суд не повідомляє, заяву про розгляд справи за його відсутності, як і заперечень проти позову, не подав.

За вказаних обставин суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_4

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 вересня 2007 року між ПриватБанк та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № DNJ0G100000052, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 6400 доларів США для придбання нерухомості терміном до 06.09.2037 року, а також 2160 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору. ОСОБА_5 зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати вважати період з 1 по 5 число кожного місяця. Щомісяця ОСОБА_5 зобовязана сплачувати платежі в сумі 79,45 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. При порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1,2.2.4,2.3.3 договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 29,48% річних розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. /а.с.14-17/.

З метою забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором 05 вересня 2007 року, раніше ніж дата укладення кредитного договору, між ПриватБнак та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився солідарно з ОСОБА_5 у повному обсязі відповідати за виконання грошових зобовязань за кредитним договором /а.с.18/. Згідно п.11. договір поруки діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором.

ОСОБА_2 (боржник ОСОБА_5) В.Ю. взяті на себе зобовязання за кредитним договором належним чином не виконувала, тому станом на 27.02.2015 року виникла заборгованість зі сплати кредиту.

Розрахунок заборгованості наданий позивачем: загальний розмір заборгованості за кредитом становить 21338,08 доларів США, що складається з:

6633,43 долара США заборгованість за кредитом;

4768,98 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом;

793,60 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

8117,39 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором;

А також штрафні санкції відповідно до договору:

9,01 доларів США штраф (фіксована частина)

1015,67 доларів США штраф (процентна складова).

В судовому засіданні встановлено, що і не заперечувалося сторонами, що останній платіж за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 здійснила 23 грудня 2009 року.

З того часу по день звернення до суду з позовом відповідач не здійснювала щомісячні платежі з метою погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610,611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення, невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно умов договору кінцевий термін повернення кредиту 06.09.2037 року.

Сторони обумовили строки виконання зобовязання за кредитним договором: щомісячні платежі у розмірі 79,45 доларів США, період сплати з 1 по 5 числа кожного місяця.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в Повному обсязі взятих на себе зобовязань, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із умовами кредитного договору позичальник зобовязаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити неустойку за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів за його користування повинне здійснюватись позичальником щомісячно рівними частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

У разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, у звязку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повернення кредиту, банк, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши позичальнику та поручителю письмову вимогу від 29.11.2011 року про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги.

В судовому засіданні представник позивача не заперечувала той факт, що 29.11.2011 року листом, направленим відповідачам, Банк вимагав від відповідачів дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісії та штрафних санкцій.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та штрафних санкцій, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя - протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Згідност.256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК Українизазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до нормст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позову з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З матеріалів справи убачається, що представник відповідача у своїх запереченнях проти позову, заявив, окрім необґрунтованості вимог позивача, про застосування строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою - 03 квітня 2015 року (а.с.3).

Таким чином, ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права. Поважності причин пропуску строку, при розгляді справи, Позивач не надав.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 256, 257, 267, 526, 527, 554, 559, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України та згідно ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенню позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області на протязі десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жовтоводського

міського суду ОСОБА_6