Ухвала суду № 56955211, 31.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2911/13 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/783/500/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.,

секретаря Іванової О.О.,

за участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Фінанс» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

оскаржуваним заочним рішенням задоволено позов ТзОВ «Факторингова компанія «Глобал Фінас». Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 134447,82 доларів США, що за курсом НБУ становить 1734794,07 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржив ОСОБА_3, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що позивачем неодноразово змінювались та уточнювались позовні вимоги, і кінцеві позовні вимоги, які були задоволені судом в повному обсязі, є значно завищеними та не підтверджені жодним обгрунтованим розрахунком і судом в мотивувальній частині рішення не наведено. У звязку з цим вважає, що права відповідачів порушені.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає скаргу безпідставною і тому її слід відхилити, а рішення залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_3. відповідно до кредитного договору від 06.06.2008 р., укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк» отримав кредит у розмірі 110000 доларів США,. з кінцевим терміном повернення 05.06.2028 р. із відсотковою ставкою за користування кредитом 12,5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобовязання 06.06.2008 р. був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3. передав в іпотеку банку нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Суботівська, 2/94.

10.06.2010 р. між ОСОБА_4 та АТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» був укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 зобовязалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобовязань, що випливають з кредитного договору, укладеного між Банком та боржником.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3. систематично порушує взяті на себе зобов»язання, внаслідок чого виникла заборгованість, що станом на 04.03.2013 р. складала 120213,04 доларів США.

У подальшому позивач уточнював позовні вимоги та остаточно просив достроково стягнути з боржника та поручителя суму заборгованості у розмірі 134447,82 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, у п. 5.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів на умовах, передбачених цим договором.

Із матеріалів справи убачається, що заборгованість за кредитним договором станом на 04.03.2013 р. становила 120213,04 доларів США, з яких прострочена заборгованість по тілу кредиту 107261,25 дол. США; заборгованість по відсоткам 10693,76 доларів США; пеня за прострочення по тілу 317,12 доларів США.

Уточнюючи позовні вимоги, ТзОВ «Факторингова компанія «Глобал Фінанс», яка є правонаступником ПАТ «Фідобанк», остаточно просило стягнути заборгованість станом на 15.09.2014 р. 134447,82 доларів США.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачі порушили взяті на себе зобовязання, у добровільному порядку їх не виконали, а тому є всі правові підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідає матеріалам справи.

Посилання апелянта на те, що розмір заборгованості не підтверджений розрахунком є необгрунтованим.

Як випливає із позовної заяви, розмір заборгованості складається із поточної заборгованості по тілу кредиту, відсотків та пені і перевірити її правильність можливо шляхом простих арифметичних дій без застосування спеціальних знань.

До того ж ТзОФ «Фінансова компанія «Глобал Фінанс» надала суду апеляційної інстанції такий розрахунок заборгованості, що складається із поточної заборгованості по кредиту та відсотків.

Крім того, апелянтом не надано на підтвердження своїх доводів апеляційної скарги проведеного ним розрахунку щодо заборгованості по кредитному договору.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, судом правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норми процесуального права, і тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: