Рішення № 5695456, 29.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.09 Справа№ 24/113

За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів

До відповідача: Житлово-будівельного кооперативу „Україна”, м.Львів

Про стягнення 15540,44грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від прокурора Панасюкк О.І. пом. прокурора.

Від позивача Охріменко В.В. представник

Від відповідача Гривна Т.О. керівник

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 15 540,44грн. боргу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.10.2003 року позивачем та відповідачем укладено договір №2020 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобовязувався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, а останній зобовязувався її оплачувати у встановлені договором терміни. Як зазначено у позовній заяві, за поставлену теплову енергію за період з 01.01.2009 року по 01.06.2009 року відповідач заборгував позивачеві 15540,44грн. з вимогою про стягнення якої прокурор звернувся з позовом до суду.

Для проведення звірки взаєморозрахунків в судовому засідання 20.08.2009року оголошено перерву до 29.09.2009року.

29.09.2009року розгляд справи продовжено.

Прокурор та представник позивача в судове засідання зявились повідомили про часткову сплату відповідачем заборгованості.

Представник відповідача повідомив, що заборгованість перед позивачем погашена в повному обсязі, на підтвердження чого подав суду платіжні доручення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.10.2003 року позивачем та відповідачем укладено договір №2020 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого, позивач зобовязується постачати відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води, а останній зобовязується належним чином оплачувати вартість одержаної теплової енергії.

Порядок розрахунків визначено сторонами в п.6.3 договору до 25 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договору за період з 01.01.2009 року по 01.06.2009 року позивач поставив відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 66 913,00грн.

Вказана сума поставленої теплової енергії підтверджується, зокрема, поданими суду помісячними актами реалізації теплової енергії, які підписані двома сторонами та скріплені їх печатками, та рахунками на оплату поставленої теплової енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.01.2009року заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію становила 22 917,44грн.

За період з 03.02.2009р. по 30.06.2009р. відповідач сплатив позивачеві 79820грн., що підтверджується поданими суду платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи, та актом звірки станом на 28.09.2009р., підписаним позивачем.

Таким чином, на день подання позову (позов подано 27.07.09року) заборгованість відповідача становила 10 010,44грн. (22917,44 + 66913,00 = 89830,44 79820).

За період з 30.07.2009року по 29.08.2009року відповідач сплатив 12320,00грн. ( 30.07.2009 5520,00грн., 17.08.09. 1367,00грн., 20.08.2009р. 3333,00грн., 29.08.2009р. 2100,00грн.), що підтверджено актом звірки станом на 28.09.2009р., підписаним позивачем та поданими суду платіжними дорученнями .

Відтак, на день розгляду справи заборгованість в сумі 10010,44грн. сплачена, предмет спору відсутній.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

На підставі викладеного суд вважає, що в частині стягнення боргу в сумі 5530,00 ( 15540,44 грн. 10010,44) в задоволенні позову належить відмовити, оскільки на момент подання позову існував борг в сумі 10010,44грн., який на момент вирішення спору повністю сплачений, тому в частині стягнення 10010,44грн. провадження у справі належить припинити у звязку з відсутністю на день розгляду справи предмета спору.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі боргу станом на день подання позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 22, 29, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, п.1/1. ст.80, ст.ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.В частині стягнення 5530,00грн. боргу в задоволенні позову відмовити.

2.В частині стягнення 10010,44грн. боргу провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Україна”, ідентифікаційний код 25235750, адреса: 79022, м.Львів, вул.Липинського,19 в доход державного бюджету 100,10грн. державного мита та 76,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя