Рішення № 56953184, 14.03.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/632/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Гечка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малодобронської сільської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Малодобронської сільської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю.

В позовній заяві зазначив, що 06 липня 1991 року померла його баба ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та належних до нього господарських будівель за адресою с. Мала Добронь, вул. Миру, 11, Ужгородського району. Оскільки ніхто із спадкоємців не прийняв спадщину він продовжував відкрито проживати у даному будинку. В будинку він зареєстрований та проживає з 11 січня 1980 року. Оскільки відповідно до ЦК УРСР, як онук, він не являвся спадкоємцем, то не зміг оформити свідоцтво про право на спадщину. З вказаного часу він володіє, користується та розпоряджається цим майном, оплачує комунальні платежі, доглядає за прибудинковою територією, здійснює поточні та капітальні ремонти. Земельною ділянкою, яка виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку він користується майже 35 років та 10 грудня 1997 року отримав рішення Малодобронської сільської ради, яким дана земельна ділянка передана йому безоплатно у приватну власність.

На підставі положень ст. 344 ЦК України просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок та належні до нього господарські будівлі за адресою: Ужгородський район, с. Мала Добронь, вул. Миру, 11.

Позивач в судове засідання не зявився, так як його представник подала заяву відповідно до якої просить розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник Малодобронської сільської ради в судове засідання не зявився, так як подав заяву відповідно до якої Малодобронська сільська рада просить розглянути справу без участі представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечують.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не зявилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно довідки Ужгородського МБТІ від 01 жовтня 1989 року за № 57 домоволодіння № 56 в с. Мала Добронь зареєстровано за ОСОБА_3.

06 липня 1991 року ОСОБА_2 померла, що стверджується даними свідоцтва про її смерть.

Відповідно до довідки Малодобронської сільської ради від 28 січня 2015 року за № 99, на день смерті ОСОБА_2 проживали разом і були зареєстровані за адресою с. М. Добронь, 11 (раніше 56): онук ОСОБА_1, дружина онука ОСОБА_4, дочки онука ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Позивач ОСОБА_1 з 11 січня 1980 року зареєстрований, постійно проживає та продовжує відкрито, безперервно володіти житловим будинком та належними до нього господарськими будівлями за адресою: Ужгородський район, с. Мала Добронь, вул. Миру, 11, що стверджується довідкою Малодобронської сільської ради від 14 березня 2016 року за № 310.

З витягу із рішення Малодобронської сільської ради 9-ї сесії 22-го скликання від 10 грудня 1997 року вбачається, що ОСОБА_1, мешканцю с. М. Добронь, вул. Миру, 11, передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0.25 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0.25 га.

03 лютого 2015 року на імя позивача ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по вул. Миру, 11 в с. Мала Добронь (інв. № 1/18, реєстровий № 3).

Згідно до ст. 344 ч. 1 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України, а згідно до ч. 4 цієї ж статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Водночас, відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, правила ст. 344 цього Кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалось за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, оцінивши в сукупності наведені по справі докази, які достовірно вказують на добросовісність заволодіння вказаним нерухомим майном з боку позивача і відкрите безперервне володіння ним упродовж понад 10 років, орган місцевого самоврядування не заперечує проти визнання права, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Судові витрати в частині сплати судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 344 ЦК України суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності за набувальною давністю на житловий будинок та належні до нього господарські будівлі за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Мала Добронь, вул. Миру, 11.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Сарай А.І.