Рішення № 5695081, 14.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.09 Справа № 16/236

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Станиця Луганська Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромканцторг", м. Луганськ

про стягнення 10962грн. 72 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 11.01.0. № 24;

від відповідача - представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10560 грн., пені у розмірі 402,72 коп. за період з 18.06.09. по 14.08.09. на підставі договору купівлі продажу від 10.06.09. № 96.

Відповідач відзив на позов не надав у засідання суду не прибув, доводів позивача не оспорив. В справі відсутні докази поважності причин неявки відповідача у судове засідання та неотримання ухвали про призначення справи до розгляду. Справа розглядається за наявним у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Доданий до матеріалів справи лист від 09.07.09 № 17 (а.с.11), який був надісланий відповідачем на адресу позивача, суд розцінює, як погодження відповідача з заборгованістю перед позивачем.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі продажу від 11.06.09. № 96, відповідно до якого продавець ( позивач ) зобовязується поставити покупцю (відповідачу) товар питну воду, безалкогольні напої на підставі замовлення, а покупець зобовязується належним чином прийняти та оплатити товар протягом 7 календарних днів з дня передачі товару ( пункти 1.1 та 2.3 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків поставки та оплати, а саме: винна сторона сплачує пеню у сумі 0,5 % від суми непоставленої або неоплаченої продукції за кожен день прострочки, але не більше, подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період нарахування пені.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 10560грн., а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що підтверджено видатковою накладною від 11.06.09. № РН 0000615 (а.с.10 ).

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового обовязку по оплаті товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 402,72 коп. за період з 18.06.09. по 14.08.09. на підставі умов п.3.3 договору.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Договором купівлі-продажу 11.06.09. № 96, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті вартості поставленої продукції. Позивач поставив відповідачу товар на суму 10560грн. та належним чином довів суду факт поставки відповідачеві товару на вказану суму грошей. Таким чином, позивач виконав свої обовязки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 655-693 ЦК України зобовязують відповідача виконати обовязок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обовязки перед позивачем по оплаті поставленої продукції на суму 10560грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору купівлі-продажу 11.06.09. № 96 в частині оплати товару і вимоги закону.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг в сумі 10560грн. на користь позивача за договором купівлі-продажу 11.06.09. № 96 та позов слід задовольнити в цій частині, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача в розмірі 10560грн.

Відповідач, як боржник, який прострочив виконання грошового обовязку по оплаті товару, зобовязаний сплатити позивачеві постачальнику товару неустойку у вигляді пені у розмірі, передбаченому вказаним договором (п.3.3), і у відповідності до вимог ст.ст.230-232 ГК України. Тому вимоги позову в частині заявленої до стягнення пені не суперечать положенню закону та фактичним обставинам правовідносин сторін за договором купівлі-продажу 11.06.09. № 96 і позов в цій частині є правомірним на суму 402,72 коп. за період з 18.06.09. по 14.08.09.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача. Повернути позивачу з державного бюджету зайве сплачене державне мито у сумі 2,37грн. за квитанцією від 13.08.09. № 00745 Підставою повернення мита є дане рішення, скріплене відтиском гербової печатки господарського суду Луганської області.

На підставі викладеного, ст.ст. 173, 193, 232 ГК України, ст.ст.526,629,655-693 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромканцторг", м. Луганськ, вул. ім. К. Лібкнехта, 51,

ід. код 32649191 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 борг у сумі 10560 грн., пеню у сумі 402,72 грн., витрати по держмиту у сумі 109,63грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн. Видати наказ.

3. Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 з державного бюджету зайве сплачене державне мито у сумі 2,37 грн. за квитанцією від 13.08.09. № 00745.

Рішення підписане 18.09.09

Суддя Р. Шеліхіна