Ухвала суду № 56949089, 06.04.2016, Черкаський районний суд Черкаської області

707/566/16-ц

4-с/707/12/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Василенка В.В.

при секретарі Костроміній Л.В.

представників заявника ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника ДВС Черкаського

районного управління юстиції ОСОБА_3

представника стягувача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_5 на постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції про арешт коштів боржника від 16.02.2016 року, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернувся до Черкаського районного суду із скаргою на постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції про арешт коштів боржника від 16.02.2016 року.

Свої вимоги ОСОБА_5 мотивує тим, що 10.03.2016 року ним була отримана інформація від працівників ПАТ «Кредобанк», де у нього відкритий розрахунковий рахунок приватного підприємця, про те що рахунок є заблокованим, а на кошти накладений арешт згідно постанови державного виконавця, то ж видаткові операції не здійснюються.

14.03.2016 року він звернувся з заявою до відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції за розясненнями та з метою ознайомлення з матеріалами ВП № 50016171, з яких стало відомо, що 16.02.2016 року старшим державним виконавцем Крижевським О.А. була винесена постанова про арешт коштів боржника, у відповідності з якою був накладений арешт на кошти, що містяться на рахунках: № 2600701680932, МФО 325365 в ПАТ «Кредобанк»; № 2605201680932, МФО 325365 в ПАТ «Кредобанк» ; № 37512000215998, МФО 899998 в Казначействі України; № 26050320945001, МФО 354347 в ПАТ КБ «ПриватБанк». Вважає дії державного виконавця по арешту коштів на рахунках, що були відкриті в банківських установахі для здійснення підприємницької діяльності, що є єдиним джерелом його доходу, неправомірними.

Вказує, що чинне законодавство не наділяє державного виконавця правом позбавляти його доходу, шляхом арешту рахунків куди надходять кошти від підприємницької діяльності для заробітної плати, тим більше вони є єдиним джерелом доходу і він має певні боргові зобовязання, які необхідно виконувати. Арештом рахунків державний виконавець позбавив його сімю єдиного джерела доходу, оскільки на рахунки надходять кошти від підприємницької діяльності (вантажні перевезення), специфіка якої полягає в співпраці з платниками ПДВ, майже всі розрахунки проводяться в безготівковій формі. Всі арештовані рахунки взаємоповязані і з них сплачуються віповідні кошти до державного бюджету, пенсійного фонду та ведуться розрахунки з партнерами. Після арешту рахунків виникає заборгованість, що стає підставою для стягнення пені та штрафних санкцій, а в подальшому і примусово виселення з єдиного житла, в якому він мешкає з родиною.

Вважає, що державний виконавець невірно застосував інструменти для стягнення боргу надані йому ЗУ «Про виконавче провадження», що арешт коштів, блокування руху на банківському рахунку приватного підприємця, що використовується виключно для отримання доходу (винагороди) за виконану роботу, є єдиним джерелом доходу (легко підтверджується виписками з банку та податковою звітністю), є таким же абсурдним та протизаконним, як арешт коштів та блокування рахунку, куди надходить заробітна плата, як дохід за виконану роботу, та пенсія, як дохід у вигляді соціальної виплати за цільовим призначенням. То ж для таких грошових надходжень повинні застосовуватися вимоги ст.70 Закону «Про виконавче провадження», що жодним чином не повязані з арештом таких рахунків та зупиненням видаткових операцій по ним, адже надходження коштів жодним чином не контролюється боржником, а видаткові операції можливі виключно після відповідних відрахувань згідно виконавчих документів в рахунок погашення боргу. Тому просить суд постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Черкаського районного управління юстиції від 16.02.2016 року про арешт коштів боржника визнати незаконною та зобовязати відділ ДВС Черкаського районного управління юстиції зняти арешт з рахунків.

Представники скаржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримали з підстав викладених у ній, просили її задовольнити.

В судовому засіданні старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції ОСОБА_3 заперечував про скасування постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_5, оскільки вважає постанову законною, такою що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, Закону України «Про виконавче провадження». Повноваження державного виконавця під час вчинення виконавчих дій передбачені ст. 11 Законом України «Про виконавче провадження», а саме «державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії», «...накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей» (ч. 6 ст. 11 Закону)

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів та посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводять на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішення що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Звернення стягнення на майно боржника відповідно до ст.52 Закону полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації

(оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із

забезпеченням ядерної безпеки» . Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту/ Частина четверта статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом N 423-УШ ( 423-12) від 14.05.2015}.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Згідно ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.Просить відмовити скаржнику у задоволенні скарги.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» також заперечував проти задоволення скарги по підставах вказаних державним виконавцем.

Суд, заслухавши доводи представників заявника, представника ДВС Черкаського РУЮ, представника ПАТ КБ «Приватбанк» вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та важає що скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом у судовому засіданні досліджено матеріали додані до скарги і заперечення та встановлено, що рішенням Черкаського районного суду від 12 травня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 17125, 80 дол. США, що становить 272 128, 93 грн. Стягнуто на користь позивача судовий збір у у сумі 2721 грн. 29 коп.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07 грудня 2015 року рішення Черкаського районного суду від 12 травня 2015 року залишено без змін.

14.01.2016 року відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №50016171 по примусовому виконанню рішення Черкаського районного суду від 12 травня 2015 року. Надано час ОСОБА_5 добровільно виконати рішення суду в 7-денний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

16.02.2016 року відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_5 в межах суми 302 405,24 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках № 26050320945001, МФО 354347, в ЧГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»; №2600701680932 та №2605201680932, МФО 325365 в ПАТ «Кредобанк», № 37512000215998, МФО 899998 в Казначействі України.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 606 у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилучені та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях.

Підпунктами 5.1.1 і 5.1.3 Інструкції «Про проведення виконавчих дій», яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158, передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, тощо), описі, арешті, вилучені та примусовій реалізації. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.

У відповідності до п. 1.8 Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземній валютах» № 492 банки відкривають клієнтам поточні рахунки на підставі договорів про банківський рахунок. Поточний рахунок це рахунок, який відкривається банком клієнту на договірній підставі для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касового обслуговування. До поточних рахунків належать і рахунки зі спеціальним режимом їх використання. Цією же інструкцією регулюється також порядок використання рахунків, відкритих в установах банків. Відповідно до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 арешт накладається на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих клієнтами в банках. Крім того, чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відносно накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на спеціальних рахунках в банківських установах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 16.02.2016 року відділом державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиціїбула винесена правомірно, суд не вбачає підстав для її скасування і не приймає до уваги пояснення представників заявника, що арешт рахунків приватного підприємця, який було накладено оскаржуваною постановою позбавив ОСОБА_5 та його сімю засобів для існування та можливості своєчасно перераховувати обовязкові платежі до бюджету.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що ДВС діяла в межах наданих їй повноважень та у спосіб визначений тому вимога про скасування постанови про арешт коштів боржника від 16.02.2016 року є незаконною та необґрунтованою.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, на підставі повно і всебічно зясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає вимоги скаржника, необґрунтованими, а заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 383 - 387 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_5 на постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції про арешт коштів боржника від 16.02.2016 року залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. В. Василенко