Рішення № 5694870, 20.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 7/127/09-33/29820.07.09 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД»

до Акціонерного комерційного банку «Європейський»в особі Запорізького регіонального управління АКБ «Європейський»м. Запоріжжя

про стягнення 2561 222,27 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ференець О.Є. представник за довіреністю № 11 від 24.04.2009 року;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД»звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного комерційного банку «Європейський»в особі Запорізького регіонального управління АКБ «Європейський»м. Запоріжжя про стягнення 2561 222,27 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД»(позивачем) та Акціонерним комерційним банком «Європейський»в особі заступника начальника Запорізького регіонального відділення (відповідачем) був укладений депозитний договір про вклад «Еталон»№ Д/14/0701, згідно умов якого позивач передавав, а відповідач приймав на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 2500000,00 грн., відповідно до додаткового договору № 5 до депозитного договору строк депозиту був встановлений по 09.03.2009 року включно.

Позивач належним чином виконав свої зобовязання за депозитним договором про вклад «Еталон»№ Д/14/0701, а відповідач у визначений в договорі строк повернення депозиту 10.03.2009 не здійснив перерахування суми вкладу на рахунок позивача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2009 року відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі № 7/127/09.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.04.2009 року справу № 7/127/09 направлено для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 року справу № 7/127/09 прийнято до провадження, присвоєно справі № 7/127/09-33/298, розгляд справи призначено на 16.06.2009 року.

Представник відповідача у судове засідання 16.06.2009 не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 07552280 на юридичну адресу: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, яке було отримане відповідачем 25.05.2009 року.

Представники позивача частково подали документи на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2009 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було відкладено розгляд справи на 20.07.2009 року у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Представник відповідача у судове засідання 20.07.2009 не зявився, через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 20.07.2009 року представники позивача подали документи на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2009 року, а також заяву про уточнення позовних вимог, в якій просять вказати відповідачем АКБ «Європейський», позовні вимоги підтримали, просили стягнути з відповідача суму заборгованості по депозиту у розмірі 2500000,00 грн., 58698,63 грн. процентів за користування кредитом, 3% річних з простроченої суми в розмірі 2523,64 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД»(позивачем) та Акціонерним комерційним банком «Європейський»в особі заступника начальника Запорізького регіонального відділення (відповідачем) був укладений депозитний договір про вклад „Еталон” № Д/14/0701.

Відповідно до п.1.1 договору № Д/14/0701 від 06.08.2008 року клієнт передає, а банк приймає на депозитний рахунок від вкладника грошові кошти у сумі, передбаченій п.1.3. цього договору на умовах цього договору.

Згідно з п.1.3, 1.5 договору № Д/14/0701 від 06.08.2008 року сума депозиту 2500000,00 грн., процентна ставка за користування депозитом 19,3 % річних.

05.02.2009 року було укладено додатковий договір № 5 до депозитного договору № Д/14/0701 від 06.08.2008 року, відповідно до якого сторони виклали п.1.4 договору у новій редакції: „строк депозиту з дня зарахування суми депозиту на депозитний рахунок відповідно до умов п.п. 2.2.1 цього договору по 09.03.2009 року включно”, крім того п. 1.5 виклали у наступній редакції: „процентна ставка за користування депозитом протягом строку депозиту складає 23,5 % річних..

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 4.2 депозитного договору № Д/14/0701 від 06.08.2008 року банк зобовязаний перерахувати суму депозиту і суму нарахованих процентів за останній період користування депозитом на поточний рахунок клієнта, зазначений в розділі 7 цього договору, в день, наступний за останнім днем строку депозиту.

Пунктом 3.1 договору № Д/14/0701 від 06.08.2008 року передбачено, що проценти на суму депозиту нараховуються за фактичну кількість днів користування депозитом з днів у році.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Таким чином згідно умов депозитного договору № Д/14/0701 від 06.08.2008 року відповідач мав повернути депозит та нараховані відсотки 10.03.2009 року.

В матеріалах справи наявний лист-повідомлення відповідача від 17.03.2009 року № 149-0701, з якого вбачається, що відповідачем не повернуто сума депозиту 2 500000,00 грн. та відсотки по депозиту в розмірі 58698,63 грн.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по депозитному договору № Д/14/0701 від 06.08.2008 року сплив 10.03.2009 року, а банком сума депозитного вкладу та відсотків за депозитом на рахунок позивача не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, а також те, що факт наявності боргу у відповідача за основною сумою депозиту в сумі 2 500000,00 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками за депозитом в сумі 58 698,63 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення основного боргу та відсотків за депозитом підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 2523,64 грн. за період з 10.03.2009 по 22.03.2009 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Факт введення у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання зобовязань за депозитним договором виходячи з наступного.

Як встановлено судом, згідно з постановою Правління Національного банку України № 293 від 14.05.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Європейський” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 15.05.2009 строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 15.05.2009 року до 14.11.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При розгляді справи судом було встановлено, що банк повинен був виконати свої зобовязання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобовязання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до стягнення з відповідача за депозитним договором депозитного вкладу та нарахованих штрафних санкцій.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у звязку із невиконанням зобовязань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(04050, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, к/р 32007193202 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 380184, код ЄДРПОУ 19359904) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ ЛТД»(юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. 8 березня, буд. 26-А, кв. 14, фактична адреса: 69001, м. Запоріжжя, бульв. Тараса Шевченка, 56, п/р 2600730011610 у ЗОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Запоріжжя, МФО 313010, код ЄДРПОУ 20501767) суму заборгованості по депозиту в розмірі 2500 000 (два мільйони пятсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими відсотками за депозитом в розмірі 58 698 (пятдесят вісім тисяч шістсот девяносто вісім) грн. 63 коп., 3% річних у сумі 2 523 (дві тисячі пятсот двадцять три) грн. 64 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 11.09.2009 року.