Рішення № 56946148, 28.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/922/15-ц Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 22-ц/780/247/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 28.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Березовенко Р.В., Таргоній Д.О,

за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна обєктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна та визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя та поділ майна в натурі,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 04 червня 2011 року він перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу, 06 грудня 2013 року ними за спільні грошові кошти було придбано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0919 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані по вул. Леніна, 27 у с.Морозівка Баришівського району Київської області.

Посилаючись на те, що угоди про добровільний поділ майна між ним не досягнуто, позивач просив визнати житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя, поділити вказане майно, визнавши за ним та відповідачем право власності за кожним по 1/2 частині земельної ділянки та по 1/2 частині житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що розташовані по вул. Леніна, 27 у с.Морозівка Баришівського району Київської області та виділити вказане майно в натурі відповідно до їх часток у праві власності.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку розміром 0,0919 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220284901:13:011:0034, що знаходяться по вул.Леніна, 27 в с. Морозівка Баришівського району Київської області спільною сумісною власністю подружжя сторін.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині земельної ділянки та виділено їм по 1/2 частині земельної ділянки в натурі, а саме, позивачу ОСОБА_3 виділено у власність земельну ділянку площею 459,5 кв.м., що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 7-8-9-10-11-12-3-2-1-7 (каталог координат поворотних точок наведено у таблиці №5 висновку експерта), а відповідачу ОСОБА_2 виділено у власність земельну ділянку площею 459,5 кв.м., що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 4-5-6-7-8-9-10-11-12-4 (каталог координат поворотних точок наведено у таблиці №6 висновку експерта).

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, а саме, за позивачем ОСОБА_4 визнано право власності на житлову кімнату (1-4) площею 9,6 м.кв., кімнату (1-5) площею 5,4 кв.м., житлову кімнату (1-6) площею 17,8 кв.м., гараж «Г», 1/2 частину огорожі № 1 та колодязь «К», а за відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на тамбур (1-1) площею 5,4 кв.м., кухню (1-2) площею 5,4 кв.м., житлову кімнату (1-3) площею 17,5 кв.м., сарай «Б», вбиральню «В» та 1/2 частину огорожі № 1.

Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями у житловому будинку зобовязано ОСОБА_3 виконати ремонтно-будівельні роботи по лінії поділу житлового будинку, а саме, залаштувати дверні прорізи між приміщеннями 1-1 та 1-6, 1-3 та 1-6. Також позивачу ОСОБА_3 для того, щоб приміщення виділеної йому окремої квартири мали вихід на прибудинкову земельну ділянку необхідно улаштувати дверний проріз, наприклад, в зовнішній стіні приміщення 1-5, а також обладнати кухню, можливо, в приміщенні 1-4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 різницю в ідеальних долях майна в сумі 9475 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1110 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 5200 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 04 червня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року.

Під час шлюбу, 06 грудня 2013 року ОСОБА_3 згідно з договорами купівлі-продажу придбав за 75381 грн. житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 44,90 кв.м. та загальною площею 61,10 кв.м., по вул. Леніна, 27 у с. Морозівка Баришівського району Київської області, а також за 35700 грн. земельну ділянку площею 0,0919 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за цією ж адресою. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровані в реєстрі за №№3387, 3390 (а.с.11-16).

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірний житловий будинок та спірна земельна ділянка були придбані сторонами у шлюбі за спільні кошти подружжя, а відтак вказане майно є спільною власністю подружжя, яке підлягає поділу між ними в рівних частинах.

За таких обставин, висновки суду про визнання за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині спірного житлового будинку та спірної земельної ділянки, є правильними.

Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування в цій частині при апеляційному розгляді не встановлено.

Однак, колегія суддів не погоджуються з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про поділ спірного житлового будинку та спірної земельної ділянки в натурі з таких підстав.

ОСОБА_3 пред`явив позовні вимоги про поділ спірного житлового будинку та спірної земельної ділянки в натурі та з урахуванням висновку судової будівельно технічної експертизи і земельно технічної експертизи, просив виділити йому житлові приміщення згідно другого варіанту для співвласника 1, а саме, житлову кімнату (1-4) площею 9,6 кв.м., кімнату (1-5) площею 5,4 м.кв, житлову кімнату (1-6) площею 17,8 м.кв., гараж «Г», огорожа № 1, 1/2 частина та колодязь «К». Також просив поділити земельну ділянку площею 459,5 кв.м. (1/2 частка), що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 7-8-9-10-11-12-3-2-1-7 відповідно до додатку №5 до висновку експертизи. Просив покласти на нього обов'язок провести відповідні перебудови та відшкодувати на користь відповідача різницю в ідеальних долях майна. З відповідача просив стягнути витрати, повязані з проведенням експертизи у сумі 5 200 грн.

Відповідно до ст.ст.364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності або його поділ з дотриманням вимог ст.183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Згідно з висновком судової будівельно технічної експертизи і земельно технічної експертизи від 30 вересня 2015 року №19/2015 запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку із зазначенням виділених в натурі часток, їх вартості, відхилень від ідеальних часток. Для цього експертом запропоновано виконати ремонтно-будівельні роботи по переобладнанню та переплануванню будинку, а саме, залаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-6, 1-3 та 1-6, а також співвласнику 1 для того щоб приміщення виділеної йому окремої квартири мали вихід на прибудинкову земельну ділянку необхідно улаштувати дверний проріз, наприклад, в зовнішній стіні приміщення 1-5, а також обладнати кухню, можливо, в приміщенні 1-4. Крім того, квартири житлового будинку, які виділяються в ізольоване користування згідно варіантів поділу, повинні бути забезпеченні інженерним устаткуванням: автономною системою електропостачання та слабких струмів, автономною системою газопостачання, автономною системою опалення, автономною системою водопостачання та автономною системою водовідведення.

Згідно з вказаним висновком експертизи запропоновано чотири варіанти поділу спірної земельної ділянки відповідно до розрахунків варіантів поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в частках по 1/2 (а.с.50-75).

У пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам розяснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Посилання суду першої інстанції на те, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання (ст. 152 ЖК України), є помилковими.

Так, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, перепланування це, зокрема, перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів.

Оскільки висновком експертизи та судом саме такі роботи визначені як умова поділу житлового будинку, що передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування, то висновок суду першої інстанції про те, що такі роботи не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, є помилковим.

Суд апеляційної інстанції, сприяючи стороні позивача у здійсненні процесуальних прав у відповідності до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України роз'яснив йому та його представнику право надати суду вказані вище документи та відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно - епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилами пожежної безпеки та інших служб, зокрема, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання, які повинні бути надані до ухвалення судом рішення.

Однак, апеляційному суду вказані вище документи та висновки відповідних служб позивачем не були надані. При цьому, позивачем надано рішення виконавчого комітету Морозівської сільської ради Київської області від 27 січня 2016 року № 6, згідно з яким йому відмовлено у наданні дозволу на перепланування частини будинку по вул. Леніна, 27 у с. Морозівка Баришівського району Київської області та ОСОБА_3 запропоновано зібрати всі необхідні документи (а.с.196).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про поділ спірного житлового будинку в натурі.

Враховуючи, що позовні вимоги про поділ спірної земельної ділянки залежать від вирішення позовних вимог про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в натурі, у задоволенні яких апеляційним судом відмовлено, то вказані позовні вимоги про поділ спірної земельної ділянки також задоволенню не підлягають.

При вирішенні спору, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України наведеного не врахував, не повно зясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині поділу спірного майна в натурі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про поділ майна в натурі не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог з наведених вище підстав.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про поділ майна в натурі відмовлено, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на його користь витрат за проведення експертизи у розмірі 5200 грн.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308,309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 листопада 2015 рокув частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі та в частині стягнення витрат за проведення експертизи - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, а також у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3витрат за проведення експертизи - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді