Ухвала суду № 56943101, 06.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р. № 876/800/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. про визнання протиправною та скасування постанови щодо стягнення з боржника виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И Л А:

27.11.2015р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити вказаний строк; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. Пищ М.С. ВП № 39751473 від 25.02.2015р. про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 470437 грн. 82 коп. (а.с.5-7).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.02.2015р., винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. Пищ М.С., у виконавчому провадженні № 39751473; стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. (а.с.151-156).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл., який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.160-168).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірна постанова про стягнення з боржника виконавчого збору відповідає приписам ст.28 Закону України «Про виконавче провадження»; у виконавчому написі чітко визначена сума боргу, яку повинна була сплатити позивач.

Наголошує на тому, що у справі оскаржується постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, а не порядок реалізації предмета іпотеки.

Також позивачем пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Вирішуючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно вимог діючого законодавства реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу, що у цьому випадку виключає можливість добровільного виконання позивачем виконавчого документа протягом 7-денного строку з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Звідси необґрунтованими є доводи відповідача про можливість добровільного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за іпотечним договором у строк, визначений державним виконавцем для добровільного виконання договору.

Разом з тим, наведені висновки рішення суду не у повній мірі відповідають вимогам закону, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 25.02.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. Пищ М.С. винесено постанову ВП № 39751473 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 470437 грн. 82 коп. (а.с.8).

Згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015р. позов ОСОБА_2 задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. Пищ М.С. про стягнення виконавчого збору ВП № 39751473 від 25.02.2015р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.9-10).

Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015р. апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. Пищ М.С. задоволено; постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015р. у справі № 809/1317/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с.12-13).

Причиною прийняття вказаного рішення слугувало те, що позивачем заявлено розглядуваний позов до неналежного відповідача - відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл.

Із повторним позовом до належного відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду 27.11.2015р. (а.с.5-14).

Також у поданій позовній заяві ОСОБА_2 просить вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки вона своєчасно зверталася до суду із попереднім позовом, через процесуальні неточності рішення суду скасовано в апеляційному порядку, процесуальні документи по справі скеровувалися на її адресу із запізненням.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом, при цьому наведені позивачем причини не можуть вважатися поважними, з наступних причин.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно з приписами ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до роз'яснень, наведених в п.15 постанови Пленуму ВАС України № 3 від 13.12.2010р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», частиною 2 ст.181 КАС України встановлено спеціальні строки звернення до суду.

Так, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржено у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а щодо оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк.

У разі порушення цього строку судам слід застосовувати приписи статті 100 КАС України, за якими адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Звідси, процесуальний закон передбачає можливість оскарження дій, бездіяльності та рішень суб'єкта державного виконавця з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, при цьому в даному випадку законом передбачений спеціальних строк оскарження тривалістю 10 днів.

Причиною несвоєчасного звернення позивача до суду із повторним позовом є визначення нею неналежного відповідача у справі, в якій заявлені аналогічні вимоги про визнання протиправною і скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. У подальшому (після прийняття апеляційним судом відповідного рішення) позивач своєчасно повторно звернулася до суду із відповідним позовом.

Такі причини пропуску строку звернення із позовом визнані судом першої інстанції поважними.

Разом з тим, факт визначення неналежного відповідача у справі за аналогічними позовними вимогами та відмова у задоволенні позову з наведених причин не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Зокрема, приписами ч.3 ст.181 КАС України чітко визначено орган, який повинен бути відповідачем у справах щодо оскарження бездіяльності, дій та рішень державної виконавчої служби. Також позивач не була позбавлена можливості в суді першої інстанції заявити клопотання про заміну відповідача у справі, чим вона не скористалася.

Окрім цього, слід підкреслити, що безпідставним поновленням строків на оскарження постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору після спливу значного проміжку часу (біля дев'яти місяців) порушується принцип юридичної визначеності, що призводить до незаконного продовження судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 21.10.2010р. у справі «Дія-97» проти України»).

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «Іліан проти Туреччини»).

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Оцінюючи дійсні обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції повинен був надати оцінку та провести об'єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи, що дозволило б дати відповідь на питання про те, чи позивач за встановлених обставин мала дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.

Натомість, будь-яких доводів в частині визнання причин пропуску строку звернення до суду із розглядуваним позовом судом першої інстанції не наведено.

Оскільки позивачем не наведено поважних причин, які б перешкоджали йому реалізувати своє право на звернення до суду із відповідним позовом своєчасно, тому колегія суддів вважає, що заявлений позов підлягає залишенню без розгляду.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято рішення про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, при цьому позивач не довів суду поважності його пропуску, а доводи, якими позивач обґрунтовує пропуск звернення до суду, не можна вважати об'єктивними та поважними.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Оскільки позивачем пропущений строк звернення із розглядуваним позовом, поважних причин пропуску вказаного строку останнім не наведено, тому постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до ч.1 ст.203 КАС України підлягає скасуванню, а заявлений адміністративний позов - залишенню без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 99, 100, п.9 ч.1 ст.155, ст.ст.160, 195-197, п.4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. скасувати та адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській обл. про визнання протиправною та скасування постанови щодо стягнення з боржника виконавчого збору, - залишити без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська